01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"24" вересня 2009 р. Справа № 4/217-09
Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали
За позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Військова частина А-0211, м. Біла Церква,
про стягнення 72 068, 01 грн.
Представники:
позивач -Колесник В.В. -пред, дов. № 4, від 05.01.2009 р.
відповідач -Яцко А.в.- предст., дов. від 12.01.2009р.
третя особа - не з'явився
Обставини справи:
Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква (далі -позивач) заявлено позов до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (далі -відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військової частини А-02111, м. Біла Церква про стягнення 72068, 01 грн. заборгованості, які складають 63 986, 86 грн. суму основного боргу, 4 151, 93 грн. пені, 3 312, 46 грн. інфляційних втрат, 616, 76 грн. -3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору від 01.07.2008 р. № 607 на постачання та споживання теплової енергії.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2009р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 24.09.2009 р.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що ним сума основного боргу була сплачена повністю, про що свідчить платіжне доручення № 970 від 09.09.2009р., в частині стягнення штрафних санкцій просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,
встановив:
Між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа»(теплопостачальна організація) та Військовою частиною А-0211 (споживач) і квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква (платник) був укладений договір № 607 від 01.07.2008 р. (далі-Договір) на постачання та споживання теплової енергії.
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язувався постачати третій особі теплову енергію, третя особа зобов'язувалася прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами, а відповідач оплатити теплову енергію за встановленими тарифами з умовами даного договору. Ціна теплової енергії визначається за тарифами, затвердженими міським органом самоврядування.
Позивач свої зобов'язання, згідно даного договору виконав, передавши Відповідачеві протягом листопада 2008 року -квітня 2009 року теплову енергію на загальну суму 108 974,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за поставлену теплову енергію в сумі 44 987,30 грн.
Відповідно до п.7.4 Договору № 607 від 01.07.2008 року на постачання та споживання теплової енергії оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу послуги в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Таким чином, судом встановлено факт не виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору.
Проте, як зазначає відповідач, ним основна заборгованість станом на день розгляду справи погашена в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 970 від 09.09.2009р. (копія міститься в матеріалах справи).
Позивачем даний факт не заперечується.
Виходячи з вищевикладеного, суд припиняє провадження у справі в частині основного боргу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка за поданим розрахунком складає 4151,93 грн.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 7.6 Договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості, пеню за кожен день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 4151,93 грн. -пені, визнається судом також обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд враховуючи, що в зв'язку з економічною кризою та тим, що фінансування квартирно-експлуатаційних витрат військових частин та установ, відбувається в межах затверджених кошторисів та виділених сум, а також те, що занадто високий розмір пені може унеможливити виконання зобов'язання за рішенням суду, зменшує а пеню заявлену в розмірі 4 151, 93 грн. до 2 000 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в розмірі 3 312, 46 грн. та 616, 76 грн. - 3% річних, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 000 пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, сума інфляції в розмірі 3 312, 46 грн., 3% річних -616, 76 грн.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 75, п. 1 ст. 80, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині основного боргу провадження -припинити.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Ярмаркова, 1, код ЄДРПОУ 08167863) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа»(09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) -2 000 (дві тисячі) грн.. пені, 3 312 (три тисяч триста дванадцять) грн.. 46 коп. інфляційних витрат, 616 (шістсот шістнадцять) грн.. 76 коп. -3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 25 (двадцять п'ять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання рішення: 13.10.2009р.