91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.09.09 Справа № 8/160пд(11/209пд).
За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, місто Луганськ,
до 1-го відповідача -Управління комунальним майном Луганської міської ради, місто Луганськ,
2-го відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест», місто Луганськ, -
за участю 1-ї третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, місто Луганськ;
2-ї третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»», місто Луганськ,
та 3-ї третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луганської міської багатопрофільної лікарні №6, місто Луганськ, -
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання повернути майно.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
за участю прокурора (заявника) -Петрова Г.В. -помічник прокурора, - посвідчення №524 від 01.07.08 року;
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від 1-го відповідача -Лесніков М.В. -головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №01/03-30/621/0/2-09 від 04.02.09 року;
від 2-го відповідача -Шандра Д.М. -представник, - довіреність №б/н від 12.01.09 року;
від І третьої особи - Ващенко Ю.К. -заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №20-01 від 19.06.09 року;
від ІІ третьої особи -Нечай І.О. -юрисконсульт, - довіреність №863-30 від 23.07.09року;
від ІІІ третьої особи -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: прокурор в інтересах держави в особі Луганської міської ради 01.10.08 року звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №07/1654вих від 18.07.08 року) про:
визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, укладеного між Управлінням комунальним майном Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест»(далі -ТОВ «Сталь-Інвест») від 18.09.07 року, за реєстром №3535;
зобов'язання ТОВ «Сталь-Інвест» повернути майно, розташоване за адресою: місто Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а, а саме: будівлю лікарні, з вхідними ганками, загальною площею 445,0 кв.м.
У зв'язку з надходженням позову судом 01.10.08 року порушено провадження по справі №11/209пд.
Рішенням суду від 17.11.08 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.01.09 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.09 року, з посиланням на невжиття судами попередніх інстанцій заходів до з'ясування дійсних обставин справи, пов'язаних з додержанням вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору, зокрема -дослідження змісту цього правочину та його предмету на підставі належних та допустимих доказів, - рішення судів І та ІІ інстанцій скасовано, справу направлено до господарського суду Луганської області на новий розгляд.
Розпорядженням заступника голови -в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 23.07.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.
Ухвалою суду від 23.07.09 року порушено провадження по справі, якій надано номер 8/160пд (11/209пд).
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 07 серпня до 25 серпня 2009 року -у зв'язку з залученням до участі у справі двох третіх осіб та з метою надання сторонам та третім особам подати до суду відповідні докази; з 25 серпня до 08 вересня 2009 року - у зв'язку з залученням до участі у справі 3-ї третьої особи та з метою надання сторонам та третім особам подати до суду додаткові докази.
До початку судового засідання, призначеного на 08.09.09 року, від прокурора, представників обох відповідачів та третіх осіб надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.
Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх тим, що укладений договір: порушує вимоги ст. 49 Конституції України; не відповідає вимогам ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна»та низці інших нормативних актів; суперечить моральним засадам суспільства.
Він також подав до суду доповнення до позовної заяви (вих. №05/1891вих. від 07.08.09 року) та пакет документів на обґрунтування свого позову (том 2, а.с. 3-46).
Позивач витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, але подав до суду відзив на позовну заяву (вих. №б/н від 07.08.09 року), яким ставить його до відома про незгоду з позовом прокурора та про свою думку про відповідність закону спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, оскільки:
Управління комунальним майном Луганської міської ради, укладаючи договір, керувалося рішенням сесії Луганської міської ради від 31.07.07 року №20/10;
прокурор, посилаючись на порушення інтересів держави в особі Луганської міської ради, не вказує, у чому воно полягає, а, на думку позивача, порушення інтересів міської ради у даному випадку місця не мало;
твердження прокурора про те, що на момент продажу спірного приміщення у ньому знаходився та діяв денний стаціонар Луганської міської лікарні №6, документально не підтверджено.
1-й відповідач позов не визнав, про що зазначив у своєму відзиві на нього, посилаючись при цьому на те, що діяв у повній відповідності до чинного законодавства та рішень Луганської міської ради (вих. №б/н від 07.08.09 ороку).
2-й відповідач позов не визнав, про що зазначив у своєму відзиві на нього, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем, який станом на час розгляду цього спору розпорядився купленим об'єктом нерухомості на власний розсуд, здійснивши його демонтаж (вих. №138 від 06.08.09 року).
1-а третя особа у своєму поясненні по справі стверджує, що передачу спірного нерухомого майна з державної у комунальну власність здійснила у відповідності до чинного законодавства; рішення суду по цій справі жодним чином не вплине на її права та обов'язки; вирішення спору залишає на розсуд суду (пояснення по справі від 08.09.09 року за вих. №10-01-05549).
2-а третя особа стверджує, що спірне нерухоме майно не було передане до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» (далі -ВАТ ХК «Луганськтепловоз»), а на підставі наказу Фонду державного майна України від 29.09.95 року №23-АТ та Указу Президента України від 19.05.95 року №382/95 «Про створення Державної холдингової компанії «Луганськтепловоз»перебувало на її балансі, при цьому мало назву «реабілітаційний центр -будівля готелю». В подальшому на підставі розпорядження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 01.08.06 року №81 це майно було передане з державної у комунальну власність Луганської міської територіальної громади (відзив на позов від 07.09.09 року за вих.№863/638).
3-я третя особа відзив на позов та витребувані судом документи не надала, до судового засідання не з'явилася, участь у ньому свого представника не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, заяву про розгляд спору за її відсутності до суду не спрямувала, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.
Прокурор, представники сторін та 1-ї і 2-ї третіх осіб не заперечили проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача та 3-ї третьої особи.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності позивача та 3-ї третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши прокурора, представників відповідачів та 1-ї і 2-ї третіх осіб, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.
1.ВАТ ХК «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код 05763797, створено на підставі Указу Президента України від 19.05.95 року №382/95 «Про створення Державної холдингової компанії «Луганськтелоповоз».
Згідно Преамбулі Статуту ВАТ ХК «Луганськтепловоз», затвердженого загальними зборами акціонерів 04.05.07 року протокол №11, товариство є правонаступником ДХК «Луганськтепловоз».
На підставі наказу Фонду державного майна України від 29.09.95 року №23-АТ та вищеназваного Указу Президента України було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 27.09.95 року (п.3 наказу).
Згідно додатку до цього акту на баланс ДХК «Луганськтепловоз»було передано, крім майна, яке увійшло до статутного фонду, також об'єкт нерухомого майна під назвою реабілітаційний центр - будівля готелю, який до статутного фонду компанії (а в подальшому -товариства) не увійшов.
12.10.05 року Регіональним відділенням Фонду державного майна по Луганській області (далі -РВ ФДМУ, - 1-а третя особа) здійснено перевірку утримання, збереження та використання майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але залишилося на їх балансі, - за результатами якої складено відповідний акт від 12.10.05 року.
Згідно Додатку до нього на балансі ВАТ ХК «Луганськтепловоз»на день перевірки обліковувалося державне майно у вигляді будівлі готелю (реабілітаційного центру) залишковою балансовою вартістю 50730,27 грн., яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, провулок Натальєвський, 3 (акт та додаток до нього долучено до справи).
На підставі листа Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради від 01.08.06 року №01-10/1549 внесено уточнення щодо адреси місцезнаходження вищезгаданого майна: місто Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а, - що відповідає фактичному місцезнаходженню об'єкту (том 2, а.с. 12).
10.07.06 року Управлінням охорони здоров'я Луганської міської ради за вих. №25-10/1237 на адресу генерального директора ВАТ ХК «Луганськтепловоз»спрямовано листа з пропозицією передати будівлю, в якій розташований денний стаціонар 6-ї міської лікарні за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а, до комунальної власності, з зобов'язанням «зберігати профільність лікувального закладу, з наданням госпіталізації трудящим товариства»(том 2, а.с. 16).
21.07.06 року за вих. №01-03-14/3819-а Луганський міський голова Кравченко С.І. звернувся до того ж генерального директора з проханням передати у власність міської громади будівлю, розташовану за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а, яка експлуатується 6-ю міською лікарнею в якості денного стаціонару (том 2, а.с.17).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з надходженням цих звернень ВАТ ХК «Луганськтепловоз» здійснило відповідну перевірку щодо цієї будівлі та виявило, що остання дійсно перебуває у нього на балансі як державне майно, яке не увійшло до його статутного фонду, але значиться як реабілітаційний центр-будівля готелю, а не як будівля денного стаціонару міської лікарні №6 (том 2, а.с. 13).
З огляду на цю обставину ВАТ ХК «Луганськтепловоз»26.07.06 року видано наказ №356 «Про перейменування будівлі готелю, розташованого за адресою: провул. Натальєвський, 3». У його мотивувальній частині сказано, що ця будівля до 1986 року використовувалася як готель, а з 1987 року її перепрофільовано, і вона стала використовуватися для надання медичної допомоги працівникам компанії, хоча до 26.07.06 року на балансі підприємства значилася як реабілітаційний центр-будівля готелю.
Далі у наказі сказано, що з метою приведення у відповідність та перейменування готелю, розташованого за адресою: провул. Натальєвський, 3, у денний стаціонар 6-ї міської лікарні, фактично розташованої за адресою: провул. Натальєвський,4-а, наказано створити інвентаризаційну комісію (п.1), а після здійснення інвентаризації підготувати та надати необхідні документи до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області про перейменування готелю та зміну помилково присвоєної адреси провул. Натальєвський,3, - в денний стаціонар 6-ї міської лікарні, розташований за адресою: провул. Натальєвський,4-а (п.2.2 наказу) (том 2, а.с.14).
З тексту цього наказу вбачається, що ВАТ ХК «Луганськтепловоз»питання про визначення мети використання спірного нерухомого майна як станом на 26.07.06 року, так і станом на 01.08.06 року (дату винесення РВ ФДМУ розпорядження №81 про передачу вищеназваного державного майна у комунальну власність) не вирішено.
Про видання наказу ВАТ ХК «Луганськтепловоз»письмово інформувало РВ ФДМУ (вих. №007/15 від 26.07.06 року) (том 2, а.с. 13).
Суд вважає, що дії ВАТ щодо перейменування спірного об'єкту суперечать чинному законодавству.
Так, по справі незаперечно доведено, що об'єкт нерухомого майна, що є предметом спору по цій справі, до 14.11.06 року належав до державної власності, переданої на баланс товариства, але не увійшов до статутного фонду останнього, - тобто ВАТ не було його власником.
Згідно пунктам 3 та 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 року №412 «Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті», саме РВ ФДМУ здійснює функції та повноваження власника державного майна, а тому наказ про зміну мети використання державного майна повинен був видаватися регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області.
Такий висновок підтверджується також частиною 3 ст. 143 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), в якою встановлено, що правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
Як уже сказано вище у цьому рішенні, спірне майно є державною власністю, а тому згідно ч.2 ст. 136 ГКУ власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (аналогічно -ч. 2 ст. 137 ГКУ).
Крім того, згідно частинам 1-3 ст. 141 ГКУ до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.
Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Передача об'єктів господарського призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким чином, документальне нормативно-правове підтвердження факту використання спірного об'єкту нерухомого майна в якості денного стаціонару Луганської міської лікарні №6 у справі станом на 01.08.06 року - відсутні, - це майно у Реєстрі державного майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилося на їх балансі, - обліковувалося як реабілітаційний центр - будівля готелю, а з 01.08.06 року -під новою назвою: денний стаціонар 6-ї міської лікарні, - без прийняття у порядку, визначеному чинним законодавством, відповідного рішення (наказу, розпорядження та т.і.).
Ініціаторами передачі державного майна - будівлі, яка знаходиться у місті Луганську, провул. Натальєвський, 4-а, - у комунальну власність були Управління охорони здоров'я виконкому Луганської міськради (лист від 10.07.06 року за вих. №25-10/1237) та Луганська міська рада (лист від 21.07.06 року за вих. №01-03-14/3819-а).
1.1.Як вбачається зі Статуту Луганської міської лікарні №6 (медико-санітарна частина при Холдинговій компанії «Луганськтепловоз»), затвердженого начальником Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Луганської міської ради 31.07.98 року №208 (був чинним до 11.07.08 року), Луганська міська лікарня №6 (далі -ЛМЛ №6) функціонує як медико-санітарна частина при ХК «Луганськтепловоз»і є лікувально-профілактичним закладом системи охорони здоров'я (п.1.1), засновником якого є Управління охорони здоров'я виконкому Луганської міськради (п.1.2). Місцезнаходженням ЛМЛ №6 є місто Луганськ, вул. Щаденко, 10, - за цієї адресою знаходиться стаціонарне відділення закладу. Поліклінічне відділення знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе,107. У складі закладу знаходиться також відділення реабілітації з денним стаціонаром, який розміщується за адресою: місто Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а (п.1.4).
Тобто, юридичною адресою ЛМЛ №6 фактично є вул. Щаденко, 10 міста Луганська, а не провул. Натальєвський, 4-а.
Заклад безпосередньо підпорядкований Управлінню охорони здоров'я виконкому Луганської міськради (п.1.5 статуту).
Метою створення і діяльності закладу є надання та забезпечення лікувально-профілактичної, стаціонарної та амбулаторно-поліклінічної допомоги працівникам ХК «Луганськтепловоз»та підприємствам, що входять до сфери її управління, та населенню міста Луганська (п.2.1).
Заклад є юридичною особою відповідно до законодавства України та набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації (п.3.1).
Майно закладу, яке надано засновником, належить до комунальної власності міста і використовується ним на праві повного господарського відання. Заклад не може без згоди засновника продавати та передавати це майно безоплатно, здавати його в оренду іншим юридичним особам та громадянам (п.4.1).
Будинки, у яких розміщені стаціонарне відділення закладу та центр реабілітації, належать до державної власності, знаходяться на балансі Холдингової компанії і надані закладу у безкоштовне користування на термін до їх передачі у комунальну власність міста (п.4.2).
Тобто у самому статуті ЛМЛ №6, який був чинним на день укладення спірного договору купівлі-продажу (18.09.07 року), закладено термін та умови безкоштовного користування будівлею, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, провул. Натальєвський ,6, а саме: до її передачі у комунальну власність міста.
Заклад знаходиться у безпосередньому віданні Управління охорони здоров'я виконкому Луганської міської ради (п.5.1 статуту), управління закладом здійснює головний лікар (п.5.2); головний лікар, крім низки інших прав та обов'язків, представляє заклад без доручення у всіх органах управління, правоохоронних органах, суді та арбітражному суді, у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності; в межах наданої компетенції розпоряджається комунальним майном, переданим йому в оперативне управління (п.5.5).
1.2. 11.07.08 року виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення №202 «Про Луганську міську лікарню №6 (медико-санітарну частину при Холдинговій компанії «Луганськтепловоз»)», згідно якому ЛМЛ №6 (медико-санітарна частина при ХК «Луганськтепловоз») перейменовано у Луганську міську багатопрофільну лікарню №6 (далі -ЛМБЛ №6) (п.1); затверджено нову редакцію її статуту (п.2) (том 2, а.с. 81).
Згідно Статуту, затвердженому рішенням Луганського міськвиконкому від 11.07.08 року №202 (нова редакція), ЛМБЛ №6 є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я (п.1.1), заклад перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (п.1.2); є юридичною особою (п.1.3); управління закладом здійснює Луганська міська рада та її виконавчий комітет, інші відповідні органи міськради згідно з їх компетенцією, визначеною законодавством України (п.3.1); майно, яке перебуває на балансі закладу, є комунальною власністю територіальної громади міста і закріплюється за ним на праві оперативного управління (п.6.5).
1.3.Як вбачається з наявних у справі доказів, РВ ФДМУ (1-а третя особа), отримавши листа ВАТ ХК «Луганськтепловоз»від 26.07.06 року за вих. №007/15, - керуючись Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», 01.08.06 року видало розпорядження №81 «Щодо передачі державного майна у комунальну власність», згідно якому прийняло рішення про передачу державного майна -денного стаціонару 6-ї міської лікарні, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а, - що не увійшло до статутного фонду ВАТ ХК «Луганськтепловоз», але перебуває на його балансі, до комунальної власності територіальної громади міста Луганська (том 2, а.с. 11).
22.08.06 року Луганською міською радою прийнято рішення №8/11 (том 2, а.с. 22), яким надано згоду на прийняття у комунальну власність вищезгаданого об'єкта державної власності, а 11.10.06 року виконавчим комітетом цієї ради прийнято рішення №267/23 «Про утворення комісії з питань передачі до комунальної власності територіальної громади міста Луганська будівлі, що розташована за адресою: місто Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а», при цьому визначено її склад згідно додатку (том 2, а.с. 18-19).
14.11.06 року цією комісією складено Акт приймання-передачі будівлі денного стаціонару Луганської міської лікарні №6, що розташована за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а, у комунальну власність територіальної громади міста Луганська (том 2, а.с. 7).
Ці дії РВ ФДМУ та Луганської міської ради узгоджуються з Законом України від 03.03.98 року №147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Так, згідно ст. 3 цього Закону ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Частинами 1 та 2 ст. 4 даного Закону встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.
Передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Дії Луганської міської ради, крім того, узгоджуються з п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.97 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», у якому сказано, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність.
Згідно рішення Луганської міської ради від 18.02.92 року №8/5 «Про комунальну власність міста»(чинне на час розгляду спору) міська рада делегувала своєму виконавчому комітету повноваження з управління комунальним майном міста з правом передачі відповідних повноважень відділам, управлінням, комітетам міськвиконкому, райвиконкомам (п.2) (том 2, а.с. 67-79).
Рішенням Луганської міської ради від 16.06.92 року №9/8 «Про затвердження статусу об'єктів комунальної власності міста Луганська»(чинне на час розгляду спору) встановлено, що об'єктами комунальної власності м. Луганська є майно, яке забезпечує життєдіяльність населення міста: кошти бюджету міста, житловий фонд міської Ради народних депутатів, об'єкти житлово-комунального господарства, майно установ народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування, майно підприємств, а також інше майно, яке потрібне для економічного та соціального розвитку міста Луганська, яке є джерелом отримання доходів місцевого самоврядування та включене до переліку об'єктів комунальної власності міста Луганська на підставі рішення Луганської міської ради (п.1.1) (том 2, а.с. 79-81).
Управління отриманим об'єктом було передано Управлінню комунальним майном Луганської міської ради (далі -УКМ, - 1-й відповідач) як органу (юридичній особі), спеціально створеному на підставі рішення Луганської міської ради від 23.04.98 року №2/4 для управління об'єктами комунальної власності територіальної громади міста Луганська (пункти 1.1-1.5; розділ ІІ та ін. Положення про управління комунальним майном Луганської міської ради, затв. розпорядженням Луганського міського голови від 17.03.06 року №60) (том 1, а.с. 61-67).
1.4. Згідно наявним у справі доказам, після прийняття міськрадою вищезгаданого рішення про згоду на прийняття до комунальної власності згадуваного об'єкта нерухомого майна, головний лікар ЛМЛ №6 Літвінов В.І. звернувся з листами:
№279 від 04.09.06 року - до міського голови Кравченка С.І. -про передачу на баланс ЛМЛ №6 будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а (том 1, а.с. 89); це клопотання було відхилено у зв'язку з тим, що таке майно на час звернення не перебувало у комунальній власності м. Луганська (вих. №01-03-20/5707-а від 02.10.06 року) (том 1, а.с. 93), - суд погоджується з таким доводом;
№372 від 24.11.06 року - до заступника міського голови Ткаченка О.М. -з приводу передачі у безстрокову оренду будівлі, розташованої за адресою: провул. Натальєвський, 4-а під розміщення денного стаціонару лікарні (який на даний час розташований за даною адресою) (том 1, а.с. 35; 90);
№374 від 24.11.06 року - до міського голови Кравченка С.І. -з приводу передачі у безстрокову оренду спірного об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: провул. Натальєвський, 4-а під розміщення денного стаціонару лікарні (який на даний час розташований за даною адресою) (том 1, а.с. 33).
Обидва останні клопотання не задоволені виконкомом міськради, з посиланням на те, що це майно уже передано в оренду іншій юридичній особі (вих. №01-03-20/261-а від 10.01.07 року (том 1, а.с.94); вих. №01-03-20/431а від 22.01.07 року (том 1, а.с.95).
Перевірка судом цих доводів показала наступне.
25.12.06 року виконкомом Луганської міськради прийнято рішення №361/5 «Про передачу нежитлового приміщення за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський,4-а в оренду», згідно якому, на підставі довідки Управління комунальним майном міськради №1-10/2221 від 13.12.06 року окремо розташована будівля, розташована по провул. Натальєвський, 4-а, площею 480,0 кв.м, «на цей час вільна, в користування нікому не надана. Про оренду вказаної нежитлової будівлі подана тільки одна заява», з огляду на що прийнято рішення про передачу цієї будівлі в оренду терміном на 11 місяців ТОВ «СТАЛЬ-ІНВЕСТ»«для розміщення медичного реабілітаційного центру»(п.1), з наданням дозволу здійснювати поліпшення орендованого майна (п.4) (том 2, а.с. 112).
Докази, які б спростовували зміст вищезгаданої довідки УКМ, у справі відсутні.
Отже, обидві відповіді узгоджуються з фактичними обставинами справи у цій частині.
На виконання вищеназваного рішення 05.02.07 року між УКМ (орендодавець) та ТОВ «СТАЛЬ-ІНВЕСТ»(орендар) уклали договір №3/07-к оренди нежитлового приміщення, згідно якому орендодавець надав, а орендар прийняв за актом прийому-передачі, який підписується одночасно з договором оренди та є його невід'ємною частиною, у строкове платне користування окремо розташовану нежитлову будівлю площею 445,0 кв.м, оціночною вартістю 702830,00 грн., яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, пров. Натальєвський, 4-а, та перебуває на балансі УКМ (п.1.1-1.2 договору); термін дії договору - з 05.02.07 року до 05.01.08 року (п.8.1).
Вказане у договорі майно передається орендареві під розміщення медичного реабілітаційного центру (п.2.1); орендареві надано право приватизувати орендоване майно в порядку, визначеному діючим законодавством (п.4.2.3).
Орендоване майно передано орендарю 05.02.07 року (том 2, а.с. 116).
Дослідивши доводи прокурора про те, що виконком Луганської міської ради та УКМ, будучи обізнані з приводу того, що від головного лікаря ЛМЛ №6 надійшло 2 вищезгадані письмові звернення про надання спірної будівлі у безстрокову оренду, - в порушення вимог закону України «Про оренду державного та комунального майна», не організували проведення конкурсу, за результатами якого орендарем став би його переможець.
Як вбачається з матеріалів справи, такий висновок э передчасним.
Так, головний лікар ЛМЛ №6 Літвінов В.І. дійсно звернувся до Луганського міського голови та його заступника з листами, в яких виклав клопотання про надання будівлі, розташованої по провул. Натальєвському, 4-а, у безстрокову оренду для розміщення денного стаціонару ЛМЛ №6.
Однак обидва звернення не відповідають вимогам ч.1 ст. 9 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Як відомо з вищевикладеного, Луганською міською радою повноваження орендодавця щодо комунального майна надано УКМ, - до якого головний лікар ЛМЛ №6 взагалі не звертався.
Будучи обізнаною з приводу того, що спірну будівлю передано в оренду іншій юридичній особі (наприклад, том 1, а.с. 95), ЛМЛ №6 не оспорила цей договір.
Останній не змінено, не оспорено, не визнано недійсним, не укладеним будь-ким іншим, у т.ч. прокурором.
1.5.Луганська міська рада, отримавши спірний об'єкт нерухомого майна у власність територіальної громади міста Луганська, 31.07.07 року прийняла рішення №20/10 «Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська і підлягають продажу шляхом викупу», якою затвердила такий перелік, при цьому у пункті 2 останнього вказано наступне нерухоме майно: окремо розташована нежитлова будівля площею 445,0 кв.м, розташована за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а; балансоутримувач -Управління комунальним майном міської ради; група -«А»; орендар -Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬ-ІНВЕСТ»(том 2, а.с. 34-35).
Тобто, у вказаному рішенні не йдеться про приватизацію шляхом викупу об'єкту охорони здоров'я, - у рішенні йдеться про продаж шляхом викупу вищезгаданої окремо розташованої нежитлової будівлі.
Таким чином, у даному випадку має місце реалізація Луганською міською радою своїх виключних повноважень, передбачених п.30 ч.1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», яким встановлено, що до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Це рішення не змінено та не скасовано станом на час вирішення цього спору по суті.
08.08.07 року виконавчий комітет Луганської міської ради прийняв рішення №227/7 -про визнання за територіальною громадою м. Луганська права власності на вищезгаданий об'єкт нерухомого майна, на підставі якого 10.08.07 року Управлінням комунальним майном міськради видано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна -будівлю лікарні літ. А-1, А-2 з вхідними ганками літ. а, а-1, а.-2, а-3 загальною площею 445,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, провул. Натальєвський, 4-а (том 2, а.с. 48), яке зареєстроване у державному реєстрі праві на нерухоме майно (витяг №15885645 від 11.09.07 року) (том 2, а.с. 49).
Як вбачається з наявних у справі доказів, після отримання свідоцтва про право власності на будівлю Луганська міська рада запропонувала Управлінню охорони здоров'я міськради вжити заходів до її звільнення.
Управління не заперечило проти такої вимоги міськради та письмово повідомило її про вирішення питання щодо розміщення денного стаціонару за іншими адресами лікувальних закладів міста Луганська (том 2, а.с. 20).
Більше того, Управління 20.09.07 року видало наказ №337 «Про закриття денного стаціонару міської лікарні №6», яке налічує 115 ліжок, - починаючи з 01.01.08 року (п.1.1) та виключення зі штатного розпису установи, з тієї ж дати, посад, затверджених по денному стаціонару (п.1.2) (том 2, а.с. 29).
Отже, підставою для закриття денного стаціонару ЛМЛ №6, що знаходився за адресою: провул. Натальєвський, 4-а, - є саме даний наказ Управління охорони здоров'я міської ради, а не будь-яка інша (у т.ч. передача будівлі в оренду або відчуження її на підставі договору купівлі-продажу).
Що стосується власне ЛМЛ №6, у тому числі і денного стаціонару на 115 ліжок, то згідно витребуваних судом доказів лікарня, у т.ч. згаданий денний стаціонар, продовжувала існувати та діяти, що підтверджується її штатним розкладом на жовтень-грудень 2007 року, січень-березень 2008 року та розташовувалася за місцем, визначеним Управлінням охорони здоров'я міськради (том 2, а.с. 95-105).
1.6. 18.09.07 року між Луганською міською радою в особі УКМ (продавець) та ТОВ «СТАЛЬ-ІНВЕСТ»(покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, згідно якому продавець продав, а покупець купив у результаті викупу комунальне майно будівлю лікарні літ А-1,А-2 з вхідними ганками літ. а, а-1, а-2,а-3 загальною площею 445,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Луганськ, провул. Нактальєвський, 4-а, - яке належить територіальній громаді м. Луганська в особі Луганської міської ради на праві комунальної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомого майна, виданим Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 10.08.07 року та зареєстрованим міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 11.09.07 року, номер запису 3551 у книзі 30.
Покупець зобов'язується сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі (п.1.1).
Право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості проданого об'єкта приватизації. Державна реєстрація цього договору здійснюється одночасно з його нотаріальним посвідченням (п.1.2).
Балансова вартість об'єкта приватизації становить 44315,00 грн. (п.1.4).
Вказаний у договорі об'єкт приватизації продано за 699728,40 грн. (п.1.5).
Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт приватизації 699728,40 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше, ніж 50% від цієї суми (п.2.1); плата вноситься безготівково (п.2.2).
Передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю у 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації (п.3.1), що підтверджується шляхом складення акту прийому-передачі, який підписується сторонами (п.3.2).
Договір нотаріально посвідчено 18.09.07 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Авершиною І.В., за реєстром №3535, за зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 18.09.07 року, що підтверджується витягом №4626612 (том 1, а.с. 6-10).
Згідно наявних у справі доказів, сторони повністю виконали умови договору, а саме:
покупець сплатив повну вартість придбаного майна (платіжні доручення №134 від 19.09.07 року на суму 116621,40 грн. та №135 від 19.09.07 року на суму 583107,00 грн.) (том 1, а.с. 25-26), - цей факт не спростовано;
продавець передав покупцеві придбаний об'єкт нерухомого майна (акт від 19.08.07 року) (том 1, а.с. 9);
здійснено державну реєстрацію правочину (том 1, а.с. 6-10).
Що стосується доводів прокурора про те, що за фактом незаконної приватизації спірного майна прокуратурою міста Луганська було порушено кримінальну справу №9039/08 за обвинуваченням Катрана Володимира Васильовича у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 ст. 364 та частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, яка спрямована до суду та розглянута останнім по суті, - то суд у даному випадку виходить з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Прокурором до справи надано постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 11.12.08 року (кримінальна справа №1-639/2008), згідно якій судом на підставі ст.7 Кримінально-процесуального кодексу України та ст. 48 Кримінального кодексу України припинено провадження по справі та звільнено підсудного Катрана В.В. від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, - при цьому в постанові жодним чином не розкрито, у чому ж полягає зміна обстановки, яка стала підставою для такого висновку суду.
Не вдаючись до правової оцінки дій суду, який чинив кримінальне судочинство, господарський суд не має правових підстав для того, щоб вважати встановленим подію злочину, тобто хто його вчинив, за яких обставин та які наслідки ними спричинені, -оскільки вищезгадана постанова не є вироком.
ІІ.Заслухавши прокурора, представників відповідачів та третіх осіб, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
1.По справі доведено, що об'єкт нерухомого майна на час укладення спірного договору перебував у власності Луганської міської територіальної громади.
Рішенням Луганської міської ради від 31.07.07 року за №20/10 «Про затвердження переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська і підлягають продажу шляхом викупу» згадуване тут нерухоме майно внесено до переліку об'єктів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська і підлягають продажу шляхом викупу. Спірний об'єкт віднесено до групи «А».
Вказане рішення ніким не оспорено, не скасовано та не визнано нечинним, у тому числі щодо віднесення майна до конкретної групи -групи «А», а не іншої (згідно чинному законодавству).
З огляду на викладене у суду відсутні правові підстави вважати, що у даному конкретному випадку позивачем в особі Луганської міської ради порушено вимоги:
пункту 5 розділу І Закону України від 18.05.2000 року №1723-ІІІ «Про державну програму приватизації»- про встановлення переліку об'єктів групи «А»;
вищецитованого п.30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місце самоврядування в Україні»;
ч. 1 ст. 2 Закону України від 15.05.96 року №189/96-ВР «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малі приватизацію)», згідно якій об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; ст.3 цього Закону, згідно якій приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу; продавцями майна виступають органи приватизації, створені органами місцевого самоврядування (ст. 4), а покупцями, згідно ч.1 ст. 5, можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств";
частини 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою встановлено, що приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Докази спричинення шкоди, збитків міській раді до справи не надано, - навпаки, до неї долучено докази отримання міським бюджетом за спірним договором купівлі-продажу 699728,40 грн.
2.Оцінивши спірний договір, суд вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Під особами у Цивільному кодексі України маються на увазі юридичні та фізичні особи (ст.80).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
А стаття 629 Цивільного кодексу містить імперативну норму: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).
Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як сказано у ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи цей спір, суд керується також статтею 648 ЦКУ, - відповідно до якої зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Отже, з матеріалів справи вбачається, і це підтверджено представниками обох відповідачів, що укладений договір відповідав намірам та внутрішньому волевиявленню сторін і був спрямований на реальне настання наслідків, ним передбачених.
Договір сторонами виконано у повному обсязі.
Суд вважає, що спірний договір відповідає усім вищенаведеним вимогам чинного законодавства України, а тому суд погоджується з імперативом законодавця, який наголошує: недійсність правочину тягне за собою факт недодержання стороною (сторонами) вимог ст. 203 ЦКУ не будь-коли, а саме в момент його вчинення.
Наявність таких обставини за цим спором не доведена.
2.1.Що стосується вимоги заявника про зобов'язання 2-го відповідача повернути майно територіальній громаді міста Луганська, суд з огляду на викладене керується наступним.
Статтею 215 ЦКУ визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 Цивільного кодексу встановолено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
З обставин справи відомо, що 2-й відповідач (ТОВ «СТАЛЬ-ІНВЕСТ») придбав спірне майно за відплатним договором.
Частиною 1 ст. 388 ЦКУ встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно наявним у справі доказам, позивач заперечує проти позову та не вважає свої права у будь-який спосіб порушеними шляхом укладення спірного договору купівлі-продажу; він стверджує, що йому цим договором не спричинено ніяких збитків (з чим суд також погоджується, оскільки їх наявність документально не підтверджена).
Як уже сказано вище у цьому рішенні, продавець спірного майна, укладаючи договір купівлі-продажу, діяв у відповідності з чинним законодавством України.
Згідно ст.658 ЦКУ право продажу товару належить його власникові, яким у даному випадку є Луганська міська рада.
Наявними у справі доказами не доведено відсутність у неї в особі УКМ права відчужувати спірне нерухоме майно; ними ж не доведено неправомірність дій покупця за цим договором.
Тобто, як продавець, так і покупець на момент укладення договору купівлі-продажу діяли у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, - а значить є добросовісними продавцем та покупцем.
За таких обставин у суду відсутні фактичні та правові підстави вважати цю угоду такою, що не відповідає вимогам закону, або вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладеною учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), - а тому відсутні підстави для застосування норм ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що заявником (прокурором) не доведено законність та обґрунтованість своїх позовних вимог з причин, про які йдеться вище у цьому рішенні, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
Підстави для покладення судових витрат на відповідачів -відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 08.09.2009 року за згодою прокурора та представників сторін і третіх осіб оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 14 вересня 2009 року.
Суддя А.П.Середа