83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.10.09 р. Справа № 44/228
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ» (представник Науменко С.О., довіреність від 07.08.09 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой» (представник Авілов Д.С., довіреність від 10.09.09 року) про стягнення заборгованості по лізингових платежах 255'193,47 грн., суми індексу інфляції 24'751,05 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 15'229,07 грн., штрафу 8'129,72 грн., упущеної вигоди 244'757,53 грн. та трьох процентів річних 3'699,83 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ» (далі - Товариство) 22.07.09 року звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой» (далі - Компанія) про стягнення заборгованості по лізингових платежах за період із вересня 2008 року до травня 2009 року включно в сумі 233'524,04 грн., суми індексу інфляції 22'643 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 10'134,18 грн., штрафу 8'129,72 грн., упущеної вигоди 244'757,53 грн. та трьох процентів річних 4'266,43 грн. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на невиконанні Компанією умов договору фінансового лізингу № 072-06/2008 від 24.06.08 року (далі - Договір) у частині обов'язку вчасно сплачувати лізингові платежі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та висунув клопотання щодо накладення арешту на грошові кошти Компанії. В порядку статті 22 ГПК України позивач збільшив розмір позовних вимог до 551'760,67 грн., вимагаючи стягнення суми боргу 255'193,47 грн., суми індексу інфляції 24'751,05 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 15'229,07 грн., штрафу 8'129,72 грн., упущеної вигоди 244'757,53 грн. та трьох процентів річних 3'699,83 грн.
Представник відповідача заперечив проти позову, вказуючи на те, що нараховані позивачем щомісячні платежі не відповідають встановленому Договором розміру, суми штрафів за неподання Компанією інформації нараховані безпідставно через те, що необхідна інформація надавалася факсограмами, наразі суми упущеної вигоди взагалі не є обґрунтованими.
В судовому засіданні оголошувалась перерва 13.10.09 року з 1430 до 1445 години.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що слід частково задовольнити позов, виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки Товариства та Компанії, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України „Про фінансовий лізинг”, а також статей 806-809 ЦК України та статті 292 ГК України.
Таким чином, в силу статей 1, 3 та 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, статті 806 ЦК України та статті 292 ГК України, розділів 1-4 Договору та специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, Товариство зобов'язалося надати у оплатне користування Компанії автомобіль Lexus LX-570 (далі - Техніка) на шістдесят місяців з моменту передачі предмету лізингу, а Компанія зобов'язалася прийняти зазначений автотранспортний засіб та сплачувати щомісячні лізингові платежі згідно додатку № 4/1 до Договору „Графік лізингових платежів” на підставі рахунків позивача.
Актом приймання-передачі від 23.07.08 року, підписаним сторонами та скріпленим печатками, підтверджено факт передачі Техніки вартістю 812'972,34 грн. Сума щомісячних лізингових платежів, до яких в силу статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” включено відшкодування вартості предмету лізингу, винагорода Товариства на інші платежі, визначена в додатку до Договору № 4/1 „Графік лізингових платежів”, що підписаний обома сторонами.
Лізингові платежі підлягають обов'язковій сплаті на підставі умов пунктів 3.1-3.5 Договору, 8.1.3, 15.4 та додатку № 4/1 до чинного Договору, презумпція правомірності якого передбачена статтею 204 ЦК України.
Внесення Компанією щомісячних лізингових платежів за Договором в порядку розділу 3 Договору, пункту 20.1 Договору, додатку № 4/1 до Договору, статті 530 ЦК України та статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” - мало провадитись не пізніше 23 числа поточного місяця, на підставі рахунку Товариства, який надсилається факсограмою, електронною поштою з обов'язковим наступним підтвердженням у автентичному письмовому вигляді. Таким чином, право Товариства вимагати у Компанії виконання грошового зобов'язання за кожен з місяців виникало двадцять четвертого числа відповідного звітного місяця.
03.08.09 року договірні відносини між сторонами припинилися через повернення Товариству Техніки за актом приймання-передачі.
У відповідності до арифметичних розрахунків позивача та наданих суду рахунків на оплату №№ 3/1463, 3/1464, 2/1466, 2/1469, 2/279, 2/341, 1/576, 938, 1 401, 1 768, 2 128 та 2 710 - розмір заборгованості Товариства по лізингових платежах з вересня 2008 року до 03.08.09 року включно (платежі №№ 2-12 та частина платежу № 13 за умовами додатку № 4/1 до Договору) - складає 255'193,47 грн. Доказів внесення Товариству зазначених лізингових платежів у повному обсязі Компанія не надала.
Заперечення відповідача щодо неправильного зарахування Товариством сплачених сум боргу на платіж винагороди лізингодавцю - не є обґрунтованим, оскільки пункт 3.18 Договору визначає, що у разі неповноти платежу Компанії, сплачені ним кошти розподіляються спочатку на виплату комісій та інших платежів лізингодавцю окрім вартості Техніки, потім неустойки, згодом винагороди лізингодавцю, і насамкінець - на оплату вартості предмету лізингу.
Правильність арифметичного розрахунку Товариства загальної суми лізингових платежів відповідачем Компанією жодним чином не спростована, навпаки заперечення відповідача щодо невідповідності розміру щомісячних платежів, зазначених у рахунках, розміру платежів за умовами додатку № 4/1 до Договору - не беруться судом до уваги, оскільки розмір щомісячних платежів згідно умов пунктів 3.5-3.8 Договору можуть коригуватися у бік зростання через коливання офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України.
Наявність кредиторської заборгованості Компанії перед Товариством за умовами Договору додатково підтверджується змістом актів № 1 від 24.12.08 року та № 3 від 27.04.09 року, які підписано обома сторонами, та які в силу пункту 23.2 Договору є його невід'ємною частиною.
Таким чином, грошове зобов'язання перед Товариством по внесенню лізингових платежів на суму 255'193,47 грн. станом на момент прийняття рішення - виконане не було, на порушення норм статей 525-526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Прострочення Компанією зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за умовами пункту 3.16 Договору тягне за собою обов'язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. За розрахунком пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів, перевіреним судом, пеня за період з березня до липня 2009 року складає 15'229,07 грн.
За невиконання Компанією умов пункту 8.1.14.3 Договору (подання протягом 5 робочих днів інформації про зміну зазначених у Договорі реквізитів Компанії), що виразилося у неповідомленні Товариства про зміну в складі дирекції Компанії, Товариством нараховано штраф у розмірі 4'064,86 грн. - 0,5% від вартості Техніки.
Так само за несвоєчасне невиконання відповідачем умов пункту 8.1.6 Договору (подання квартальних та річних фінансових звітностей), що виразилося у несвоєчасній передачі Товариству фінансової звітності за перший квартал 2009 року, позивачем також нараховано штраф у розмірі 4'064,86 грн. - 0,5% від вартості Техніки.
Правильність та наявність підстав для нарахування цих штрафів перевірена судом, водночас заперечення Компанії щодо факсимільного повідомлення Товариства про означені обставини - не заслуговують на увагу, оскільки умови пунктів 20.1 та 23.2 Договору передбачають, що факсимільна передача даних має супроводжуватися обов'язковим наступним підтвердженням у автентичному письмовому вигляді, наявність якого відповідач належними та допустимими доказами не довів.
Прострочення Компанією грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України. За розрахунком позивача, який перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», сума індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми за період з моменту виникнення права грошової вимоги до 10.08.09 року становить 24'751,05 грн. інфляційних та 3'699,83 грн. річних.
Згідно частини 1 статті 623 ЦК України та статті 224 ГК України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.
У відповідності зі статтею 225 ГК України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків, а також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Крім того, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:
ь протиправність поведінки особи;
ь збитки, як результат протиправної поведінки;
ь причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;
ь вина особи, що заподіяла збитки.
Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Судом доведено факт порушення відповідачем умов Договору та вина останнього у неповному та несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів, наразі, за висновком суду, позовні вимоги про стягнення суми упущеної вигоди у розмірі 244'757,53 грн. - не можуть бути задоволені з врахуванням наступного.
В обґрунтування розміру упущеної вигоди Товариство навело наявність попередньої домовленості з Альфа-Банком про розміщення депозиту „Побєда” під 25% річних на строк до кінця дії Договору - липня 2013 року. Наразі, наявне у матеріалах справи роздрукування розміру депозитних ставок Альфа-Банку з Інтернет-ресурсу www.alfabank.com.ua - не може вважатися доказом наявності будь-яких домовленостей або правочину між Товариством та Альфа-Банком щодо розміщення отриманих від Компанії лізингових платежів на депозитних рахунках у зазначеній банківській установі строком до липня 2013 року. Зазначене вказує на відсутність збитку, як наслідку протиправної поведінки Товариства.
Суд також вважає відсутнім причинно-наслідковий зв'язок між втратою позивачем у майбутньому 244'757,53 грн. та діями Покупця, оскільки за матеріалами справи немає доказів того, що єдиним джерелом доходів Товариства є дохід від лізингових платежів за Договором. Упущена вигода в сумі 244'757,53 грн. обрахована позивачем виходячи з господарської діяльності по розміщенню депозитів у Альфа-банку під 25% річних, наразі, результати господарської діяльності виходячи зі змісту статті 42 ГК України є змінним та нестабільним показником, які не можуть братися для розрахунку прибутків у майбутньому, оскільки на результати господарської діяльності впливає низка неконтрольованих факторів (зміна кон'юнктури ринку, коливання валютного курсу, зміна чинного законодавства, заборони Національного банку України на повернення депозитів, можливе банкрутство та ліквідація Альфа-банку тощо), які об'єктивно не можна планувати наперед.
Клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача - задоволенню не підлягає, оскільки суду не доведено належними та допустимими доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду у разі незастосування зазначених заходів забезпечення позову.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне порушення Компанією умов Договору, які регулюють порядок внесення лізингових платежів, а також порушення останнім норм ЦК України та Закону України „Про фінансовий лізинг”, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів лізингу.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі означених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой» про стягнення заборгованості по лізингових платежах 255'193,47 грн., суми індексу інфляції 24'751,05 грн., штрафу 8'129,72 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 15'229,07 грн. та трьох процентів річних 3'699,83 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Шахтострой» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ» заборгованість по лізингових платежах 255'193,47 грн., суму індексу інфляції 24'751,05 грн., штраф 8'129,72 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 15'229,07 грн., три проценти річних 3'699,83 грн., а також відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 3'070,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 181,56 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Надруковано у 3 примірниках:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 -господарському суду Донецької області