01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"24" вересня 2009 р. Справа № 4/208-09
Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ", м. Київ
до Суб'єкта підприємницької діяльності Зеленського Івана Андрійовича, м. Переяслав-Хмельницький
про стягнення 10 271, 64 грн.,
за участю представників:
від позивача: Кобзаренко Т.В. -предст., дов. від 02.01.2009р.
від відповідача: не з'явився;
Обставини справи:
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ", м. Київ (далі-позивач) заявлено позов до Суб'єкта підприємницької діяльності Зеленського Івана Андрійовича, м. Переяслав-Хмельницький (далі-відповідач) про стягнення 10 271, 64 грн. заборгованості за договором № 266 від 05.03.2008р., яка складається - 5 249, 86 грн. основної заборгованості, 524, 98 грн. штрафу, 4 147, 39 грн. пені, 310, 04 грн. інфляційних втрат, 39, 37 грн. -3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2009р. розгляд справи було призначено на 24.09.2009р.
Враховуючи, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, тому справа відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,
встановив:
05 березня 2008 р. між ТОВ «Ларєв»(постачальник) та СПД Зеленським Іваном Андрійовичем було укладено договір поставки № 266, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується постачати і передавати покупцю певний товар у власність, а покупець зобов'язується приймати та реалізувати цей товар, а також своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця, в якому встановлюється найменування, кількість, адреса та строки поставки..
Пунктом 6.4. Договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонам видаткової накладної.
На виконання зазначеного Договору позивачем була проведена поставка відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № ЛА-0016615 від 03.092008р. на суму 9624 грн.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань (п. 4.1 договору) відповідач не повністю оплатив вартість отриманого ним товару.
Провівши часткову оплату, відповідач визнав той факт, що товар за вищевказаною накладною ним був отриманий, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки становить 5 249, 86 грн.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не розрахувався з позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларєв" на адресу Суб'єкта підприємницької діяльності Зеленського Івана Андрійовича було направлено претензію від 12.12.2008р. з вимогою погасити заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 5 249, 86 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача 524, 98 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 8.6 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує неустойку у розмірі 10% від ціни товару, що передбачена п. 6.1 договору за кожний такий випадок.
Сума штрафу за розрахунком позивача складає 524, 98 грн. копійки. Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 524, 98 грн. є правомірною, а тому підлягає задоволенню.
Згідно п. 8.2 договору у випадку порушення строків оплати, визначених цим договором або замовленням, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 1% від ціни товару, що передбачена п. 6.1 договору за кожен день прострочення, що за розрахунком позивача становить 4 147, 39 грн.
Проаналізувавши даний пункт договору, суд дійшов висновку, що неустойка, передбачена в ньому, за своєю правовою природою є пенею.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.
Суд, враховуючи вищевказані норми законодавства, здійснив власний розрахунок пені, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та становить 310,68 грн.
Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача сума пені 4 147, 39 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 310, 68 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 39,37 грн. та інфляційних в сумі 310,04 грн. підлягає задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності Зеленського Івана Андрійовича заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню частково, а саме в сумі основного боргу, 3% річних та інфляційних повністю, в частині стягнення пені частково.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Зеленського Івана Андрійовича (08400, Київська обл.., м. Переяслав-Хмельницький, вул.. Підвальна, 266, код 2668111399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" (04119, м. Київ, вул.. Сімї Хохлових, 11/2, код 19479382) 5 249 (п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн.. 86 коп. основного боргу, 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн.. 98 коп. штрафу, 310 (триста десять) грн.. 68 коп. пені, 310 (триста десять грн..) 04 коп. інфляційних втрат, 39 (тридцять дев'ять) грн.. 37 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн.. державного мита, 197 (сто дев'яносто сім) грн.. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата підписання рішення: 13.10.2009р.