91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.09.09 Справа № 8/156
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськ Ойл»», м. Луганськ,
до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Практик»», м. Брянка Луганської області, -
про стягнення 15 000 грн. 88 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.
при секретарі судових засідань -Брехуновій Г.М.,
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 15000,88 грн., а також судових витрат.
Розпорядженням заступника голови -в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 06.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 07 серпня до 04 вересня 2009 року -у зв'язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулося 07.08.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
До судового засідання, призначеного на 04.09.09 року, позивач не з'явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду повідомив, заяву про зміну позовних вимог, відмову від них або про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Так, згідно матеріалам справи, юридичною адресою відповідача є місто Брянка, вул. Харківська, 15-а Луганської області, а місцем фактичного знаходження -місто Брянка, вул. Балтійська. 1.
На вказані адреси судом 23.07.09 року за вих. №906 та 10.08.09 року за вих. №768 відповідачу спрямовані ухвали про призначення справи до судового слухання.
Оператором поштового зв'язку усі ці поштові відправлення вручені уповноваженим особам відповідача.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача по справі про дату. час та місце судових слухань.
З огляду на викладене. керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст.22, ст.ст.43 та 75 ГПК України. суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.
Позивач відпустив на користь відповідача товарно-матеріальні цінності (мастила), що підтверджується:
видатковими накладними (кожна містить примітку про попередню оплату):
№РН-00579 від 05.11.07 року на суму 8827,34 грн.;
№РН-00871 від 24.12.07 року на суму 9486,67 грн.;
№РН-002024 від 04.09.08 року на суму 11560,32 грн.;
№РН-002068 від 09.09.08 року на суму 3120,00 грн., - а всього на загальну суму 32994,33 грн.
Факт отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується:
підписом особи, уповноваженої на їх отримання;
довіреностями: ЯОК №775813 від 05.11.07 року, ЯОЛ №973212 від 24.12.07 року, №23 від 04.09.08 року та №25 від 09.09.08 року на ім'я Красношапки В.І..
Як стверджує позивач, покупець (відповідач) частково сплатив вартість отриманого товару -на суму 14000,88 грн., станом на 31.03.09 року залишок боргу становив 18927,88 грн., - тобто залишок боргу становить 15000,88 грн. (32994,33 грн. -17993,45 грн.).
31.03.09 року позивач спрямував на адресу боржника претензію №126 та запропонував йому у строк до 10.04.09 року сплатити залишок боргу. З матеріалів справи вбачається, що боржник, тримавши претензію, частково погасив борг у сумі 3297,00 грн., та у відповіді на неї повідомив, що до 15.06.09 року сплатить залишок боргу у розмірі 15000,88 грн., - однак не зробив цього.
Позивач просить стягнути залишок суми з відповідача.
Відповідач позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.
Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.
Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.
Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.
Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.
Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.
Судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Так, він на підставі платіжного доручення №416 від 14.07.09 року сплатив їх у сумі 315,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 21.07.09 року.
Станом на вказану дату Кабінетом Міністрів України було скасовано власну постанову від 18.04.09 року № (набрала чинності з 18.07.09 року), згідно якій витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підлягали сплаті на користь Державного бюджету України у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, яка з 01.07.09 року становить 630,00 грн., тобто 315,00 грн., - з 18.07.09 року повинні сплачуватися у розмірі 118,00 грн.
Тобто сума надмірної сплати витрат становить 197,00 грн. (315,00 гр. -118,00 грн.), - вона підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Практик», ідентифікаційний код 21847746, яке знаходиться за адресою: місто Брянка, вул. Харківська, 15-а Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськ Ойл»», ідентифікаційний код 34721094, яке знаходиться за адресою: місто Луганск, вул. Оборонна, 34-а, офіс 312, - основний борг у сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 88 коп., а також державне мито у сумі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганськ Ойл»», ідентифікаційний код 34721094, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 34-а, офіс 312, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп.
Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 07 вересня 2009 року.
Суддя А.П.Середа