23 вересня 2009 р.
№ 6/213
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Мирошниченка С.В.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 24.06.2009
у справі
№ 6/213
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій"
про
стягнення 54 964,33 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Андрюхін Д. В. (дов.№ 112/08 від 31.08.2008);
- відповідача Бєляєв О. В. (дов. № 220-Т від 17.12.2008);
Новікова О.В. (дов. Б/н від 22.04.2009);
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2008 (суддя Ковтун С.А.) у справі №6/213 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" (надалі відповідач) задоволені частково; за рішенням з відповідача стягнуто 44 715,41 грн. заборгованості за надані послуги, 447,15 грн. державного мита та 96,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Коротун О.М.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить прийняту судом апеляційної інстанції постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Крім того, відповідач надав уточнення та доповнення до касаційної скарги, в яких просить скасувати і прийняте у даній справі рішення місцевого господарського суду. Як в касаційній скарзі, так і в наданих доповненнях, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив такі обставини та виходив із наступного:
- 21.09.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір №15/2006 про надання охоронних послуг, за яким позивач (виконавець) здійснює охорону території відповідача (замовник) по периметру, організацію по забезпеченню пропускного режиму, охорону відокремлених будівель, перерахованих у переліку та плані приміщень, майна, товарно-матеріальних цінностей, автотранспорту, які знаходяться на території відповідача (замовника) за адресою: м. Обухів, вул. Київська, 127;
- пунктом 2.1. договору №15/2006 від 21.09.2006 визначено, що вартість послуг за місяць визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни;
- виконання робіт позивачем (виконавцем) фіксується сторонами в двосторонньому акті приймання-передачі виконаних робіт, який складається щомісячно, станом на останній день поточного місяця (п.2.2 договору);
- відповідно до п. 2.3 договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником до 5 числа наступного за звітним місяцем після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, шляхом перерахування замовником узгодженої суми на поточний рахунок виконавця;
- факт надання позивачем послуг у січні 2007 року підтверджується актом виконаних робіт від 31.01.2007; однак відповідач не провів з позивачем розрахунок за січень 2007 року, заборгованість відповідача перед позивачем за січень 2007 року складає 23623,24 грн.;
- заборгованість замовника за 25 днів лютого 2007 року становить 21092,17 грн., включаючи ПДВ.;
- відповідач відмовився підписувати акти виконаних робіт за лютий 2007 року, проте, як встановили суди, не заперечував факту надання позивачем послуг з охорони в лютому 2007 року
- внаслідок несплати відповідачем грошових коштів за надані позивачем послуги, останній в порядку п. 7.1 договору 26.02.2007 письмово попередивши відповідача, призупинив надання послуг з охорони;
- судами попередніх інстанцій було оглянуто „Книгу здачі складів під охорону”, в якій прошито 352 сторінки та встановлено, що ведення вказаної книги розпочато 04.10.2006 та закінчено 26.02.2007; сторінки містять нумерацію складів, номери пломб, час, прізвища та підписи осіб, які приймали об'єкти під охорону, а також інформацію про розпломбування. Тобто кожен день перевірялась цілісність пломб на складах і представники відповідача не заперечували проти цілісності пломб на складах і цілісності майна, в тому числі і 25 днів лютого місяця. На підставі встановленого, суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на те, що останньому були завдані збитки внаслідок пошкодження майна через неналежне виконання зобов'язань позивачем, у зв'язку з чим він і не виконував свого обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг;
- п. 9.4. договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань за договором, інша сторона має право розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону у письмовій формі за 15 днів; 19.03.2007 позивач направив відповідачу лист про розірвання, укладеного між ними договору;
- отже, на підставі встановлених обставини, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 520, 629 ЦК України, суд першої інстанції, із якими погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг;
- в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості спецодягу у сумі 4 698,32 грн., радіостанції у сумі 4 600,00 грн., та витрат працівників позивача відповідно до авансового звіту у сумі 950,60 грн., суди попередніх інстанцій відмовили, обґрунтовуючи це тим, що понесені позивачем витрати не випливають із договірних зобов'язань, які виникли між сторонами на підставі укладеного між ними договору №15/2006 від 21.09.2006.
Вищий господарський суд України погоджується із обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 910 ЦК України).
Отже, в силу ст. ст. 11, 202, 509, 901 ЦК України між сторонами на підставі договору №15/2006 від 21.09.2006 виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як встановлено судами позивач, на виконання укладеного з відповідачем договору, у січні-лютому 2007 здійснював охорону об'єкту відповідача, визначеного договором, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 31.01.2007; стосовно акту приймання-передачі за лютий 2007 року, то, як встановлено судами, відповідач відмовився його підписувати, мотивуючи це тим, що внаслідок неналежного виконання позивачем послуг з охорони, відповідачу було завдано збитків. Проте, судами попередніх інстанцій були досліджені надані сторонами докази, в даному випадку, “Книгу здачі складів під охорону”, ведення якої розпочато 16.09.2006 та закінчено 26.02.2007 та встановлено, що, зокрема, в січні-лютому 2007 року, охорона визначених договором об'єктів відповідача здійснювалася належним чином, жодних зауважень щодо втрати майна, тощо, в даній книзі не міститься, про що свідчать підписи, здійснені працівниками відповідача в даній книзі. Натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з охорони не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 44 715,41 грн. Доказів на підтвердження протилежного, відповідач не надав, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати основного боргу за договором №15/2006 від 21.09.2006.
Проте, окрім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат, здійснених позивачем на закупівлю своїм працівникам, які охороняли об'єкт відповідача, спецодягу, радіостанції та іншого майна на загальну суму 10 248,92 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Отже, суди попередніх інстанцій правомірно не задовольнили вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 10 248,92 грн., оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено обов'язку відповідача (замовника послуг) відшкодовувати вартість придбаного позивачем для своїх працівників майна.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми ст. 79 ГПК України, не задовольнивши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та не зазначивши про це, оскільки вказана стаття не передбачає прийняття судом процесуального документу у разі незадоволення клопотань сторін про зупинення провадження у справі, а лише у разі зупинення та поновлення провадження. До того ж, у разі прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення про задоволення позовних вимог ТОВ “Інститут біохімічних технологій” у справі №/152-09, позивач не позбавлений права звернутися із заявою у даній справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Стосовно відсутності повноважень у Сущенка М.С. -директора позивача, на підписання позовної заяви, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до статуту позивача (п. 5.4.) дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників; статутом позивача не обмежено право директора підписувати від імені товариства позовні заяви (до того ж, договір за яким стягується заборгованість з боку позивача також був підписаний Сущенком М.С.).
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції або постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів зазначає, що інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів у справі, а тому судом не розглядаються як такі, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, прийняті у даній справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут біохімічних технологій" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 та рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2008 у справі №6/213 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко