01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.09.2009 № 49/132
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Мільчаков О.Л. дов. Б/н від 01.04.2009 року
від відповідача: Голуб А.В. дов. б/н від 03.08.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північно-Західне закрите акціонерне товариство "Вторкольормет"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009
у справі № 49/132 (суддя
за позовом Північно-Західне закрите акціонерне товариство "Вторкольормет"
до ТОВ "Укрметал"
про стягнення 44112,76 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Північно-Західного акціонерного товариства “Вторкольормет” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрметал” про стягнення з відповідача 44 112,76 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 250 від 19.04.2007 р., з яких 39 159,39 грн. збитків, 4 229,19 грн. інфляційних втрат, 724,18 грн. 3% річних, крім того 441,13 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним договором позивач поставив відповідачу товар - металобрухт, в кількості 55,76 т, проте, відповідачем було прийнято брухту за кількістю менше на 14,87 т, внаслідок чого завдано позивачу збитки на суму 39159,39 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.06.2009 року у справі № 49/132 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на відсутності вини відповідача у заподіянні позивачеві збитків, оскільки весь ризик по доставці і схоронності товару, повній або частковій втраті товару в дорозі несе позивач і відповідно всі витрати, пов'язані з втратою вантажу в дорозі, покладаються на позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2009 року у справі № 49/132, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції безпідставно застосовано частину першу статті 668 Цивільного кодексу України та не взято до уваги приписи частини другої статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання зобов'язання. Позивач наполягає на тому, що відповідач безпідставно, необґрунтовано з умисних мотивів зменшив в односторонньому порядку масу прийнятого товару, проте, зазначений факт судом до уваги не прийнято незважаючи на те, що в процесі розгляду справи позивачем неодноразово наголошувалось на зазначеній обставині. Крім цього, предметом позову є одностороннє приймання відповідачем товару за кількістю меншою аніж зазначено в залізничній накладній без виклику представника позивача, що в свою чергу є порушенням п. 16. п. 17 Інструкції П-6. Місцевим господарським судом взято до уваги лише позицію відповідача, що є порушенням статей 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 09.09.2009 року.
Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 08.09.2009 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Баранця О.М. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 49/132 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
09.09.2009 року представником відповідача у судовому засіданні було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 договору №250 від 19.04.2007 весь ризик по доставці і збереженню товару, повній або частковій втраті товару в дорозі несе продавець і отже всі витрати, пов'язані із втратою вантажу в дорозі, покладаються на позивача. Товар було прийнято від позивача на підставі приймально-здавального акту Відкритого акціонерного товариства „Алчевський металургійний комбінат” (далі-ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”) від 27.08.2008 №6976, як це передбачено умовами договору. Отже, відповідач просить залишити рішення Господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.09.209 року було оголошено перерву до 30.09.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009 року у справі №49/132 скасувати, прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2009 року у справі №49/132.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
19.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрметал” (покупець) та Північно-Західним акціонерним товариством “Вторкольормет” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №250 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ-4121-2002 (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Згідно підпункту 4.2 Договору продавець здійснює поставку товару в пункт прийому-передачі товару залізничним або автомобільним транспортом. Датою відвантаження товару (у випадку доставки товару залізничним транспортом) вважається дата штемпеля залізничної станції на залізничній накладній.
Положеннями пункту 3 Договору визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в пункті прийому-передачі товару, зазначеного в додатках. Моментом переходу права власності на товар є дата складання в пункті приймання-передачі товару акту про приймання товару.
Додатковою угодою від 11.07.2008 до договору визначено пункт прийому -передачі товару - ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”.
Відповідно до приймального акту № 6202 від 31.07.2008 р., складеного одержувачем товару - ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”, фактична вага вантажу при перевантажуванні становить 41,790 тонн. Вказаний показник відрізняється від зазначеного позивачем в залізничній накладній показника (56,900 тонн).
Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже було зазначено вище, умовами договору визначено пункт прийому-передачі товару -ВАТ „ Алчевський металургійний комбінат”.
Відповідно до пункту 7.5 ДСТУ 4121-2002 „Метали чорні вторинні” металобрухт приймається за масою нетто на терезах споживача, яка визначається як різниця між масою брутто та масою транспортного засобу або тари, з урахуванням фактичного перевищення допустимих цим стандартом значень засміченості нешкідливими домішками, яке визначають під час приймання.
З матеріалів справи вбачається, що одержувачем товару -ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” після перевантажуванні в пункті прийому-передачі отриманого товару встановлено: вага брутто 65,84 тонн, вага тари 24,05 тонн, кількість товару 41,790 тонн.
Положеннями пункту 3 Договору визначено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в пункті прийому-передачі товару, зазначеного в додатках. Моментом переходу права власності на товар є дата складання в пункті приймання-передачі товару акту про приймання товару.
При цьому, до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця, весь ризик по доставці та схоронності товару, повної або часткової втрати товару в дорозі при перевезенні несе продавець як власник відвантаженого товару.
За таких обставин, весь ризик по доставці і схоронності товару, повній або частковій втраті товару в дорозі несе позивач і відповідно всі витрати, пов'язані з втратою вантажу в дорозі, покладається на продавця.
Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені статтею 611 ЦК України, одним з яких є відшкодування збитків.
Збитки - це об'єктивне зменшення яких-небудь майнових прав сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.
Обов'язок доказування відповідно до приписів до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен був довести належними засобами доказування, наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданми йому збитками.
Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
“Если при приемке продукции будет обнаружена недостача, то получатель обязан приостановить дальнейшую приемку, обеспечить сохранность продукции, а также принять меры к предотвращению ее смешения с другой однородной продукцией. О выявленной недостаче продукции составляется акт за подписями лиц, производивших приемку продукции. Если при правильности веса брутто недостача продукции устанавливается при проверке веса нетто или количества товарных единиц в отдельных местах, то получатель обязан приостановить приемку остальных мест, сохранить и предъявить представителю, вызванному для участия в дальнейшей приемке (п. п. 17 и 18 настоящей Инструкции), тару и упаковку вскрытых мест и продукцию, находившуюся внутри этих мест.
Одновременно с приостановлением приемки получатель обязан вызвать для участия в продолжении приемки продукции и составления двустороннего акта представителя одногороднего отправителя, а если продукция получена в оригинальной упаковке либо в ненарушенной таре изготовителя, не являющегося отправителем, представителя одногороднего изготовителя. Представитель иногороднего отправителя (изготовителя) вызывается в случаях, предусмотренных в Основных и Особых условиях поставки, иных обязательных правилах или в договоре. В этих случаях иногородний отправитель (изготовитель) обязан не позднее чем на следующий день после получения вызова получателя сообщить телеграммой или телефонограммой, будет ли им направлен представитель для участия в проверке количества продукции. Неполучение ответа на вызов в указанный срок дает право получателю осуществить приемку продукции до истечения установленного срока для явки представителя отправителя (изготовителя). (Постанова, Держарбітраж СРСР, від 15.06.1965, № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю").
Як на підставу своїх вимог, позивачем було зазначено, що товар було прийнято до перевезення і завантажено на станції Комунарськ Донецької залізниці, вагони з металобрухтом були здані під охорону та на шляху прямування, телеграми про недостачу вантажу не надходили.
На підтвердження зазначеної обставини, позивачем було надано лист Начальника станції „Хмельницький” Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця” №197 від 22.09.2008, який не може бути прийнято судом, як належний доказ, у розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження факту збереження товару під час перевезення.
Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та доказів порушення відповідачем умов договору суду не надано, отже позивачем не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками позивача.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог в частині стягнення збитків.
Щодо позовних вимог в частині інфляційних витрат та 3% річних слід зазначити, що статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за грошові зобов'язання. Сплата основного грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції - це один із видів збитків, які виникають у кредитора за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Проценти - це плата за користування чужими грошовими коштами.
За порушення грошових зобов'язань відповідальність боржника може настати і незалежно від його вини (частина перша статті 625 ЦК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати та три відсотки річних на суму понесених збитків, які за твердженням позивача, було спричинено в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо прийняття товару, які не є до грошовими зобов'язаннями, а отже нараховані позивачем інфляційні витрати та три відсотки річних, на підставі статті 625 ЦК України, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2009 у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Західного акціонерного товариства “Вторкольормет” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2009 року у справі №49/132 залишити без змін.
Матеріали справи № 49/132 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді