29 вересня 2009 р.
№ 16-04/91
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Цокал В.І.,
відповідача
- Кушніров Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ТОВ "Мрія"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.05.2009
у справі
№16-04/91
за позовом
ПП "Алерт"
до
ТОВ "Мрія"
про
стягнення 127368 грн. заборгованості за поставлений товар
встановив:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.01.2009 (суддя Упир І.І.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.05.2009 (судді: Мазур Л.М., Агрикова О.В., Жук Г.А.), позов задоволено -на підставі ст.ст.525,526,611 ЦК України та ст.193 ГК України постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 127368 грн. заборгованості за поставлені за договором купівлі-продажу від 10.01.2007 №1-01/07 міндобрива.
ТОВ "Мрія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.638 ЦК України, ч.3 ст.180 ГК України та ст.80 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судами в основу оскаржуваних рішень покладено неналежний доказ -довіреність на одержання матеріальних цінностей №239151 від 10.01.2007, а на склад відповідача з січня по жовтень 2007 року не надходила продукція за договором купівлі-продажу від 10.01.2007 №1-01/07. Скаржник також вказує на те, що вказаний договір неукладеним у зв'язку відсутністю в ньому істотної умови -строку дії договору, а тому відсутній предмет спору.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представника сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 10.01.2007 №1-01/07 позивачем було поставлено товар (комплексні міндобрива) у кількості 87 тон та вартістю 127368 грн., що підтверджується довіреністю на одержання матеріальних цінностей №239151 від 10.01.2007, видатковою накладною №1001/2 від 10.01.2007 та податковою накладною №100102 від 10.01.2007. Відповідач майже 2 роки після здійснення господарської операції не приймав заходів по оплаті вказаного товару, а тому позов про стягнення 127368 грн. боргу є обґрунтованим.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 10.01.2007 №1-01/07, наявних у справі претензії-вимоги від 12.09.2007 про сплату боргу, довіреності на одержання матеріальних цінностей №239151 від 10.01.2007, видаткової накладної №1001/2 від 10.01.2007 та податкової накладної №100102 від 10.01.2007 в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт заборгованості останнього в сумі 127368 грн. за поставлений позивачем за вказаним договором товар.
Наявні ж заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на оцінку судом неналежних доказів (довіреність на одержання матеріальних цінностей №239151 від 10.01.2007 тощо), однак, по-перше, факт їх підробки чи фальсифікації колишнім директором ТОВ "Мрія" Ільченком О.В. не встановлено в порядку кримінального судочинства.
По-друге, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, прийнятих з порушенням вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (постанови ВСУ від 11.09.2007 у справі №1/151-3079 та від 11.09.2007 у справі №18/439).
З матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.01.2007 №1-01/07 як фіктивного правочину у встановленому порядку (ст.234 ЦК України).
Не приймаються до уваги також посилання відповідача на недоведеність обставин надходження придбаних міндобрив на свій склад, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Колегія відхиляє безпредметні посилання скаржника на неукладеність договору купівлі-продажу у зв'язку відсутністю в ньому такої істотної умови, як строк дії договору, та обумовлену цим відсутність предмету спору, оскільки, по-перше, предметом даного майнового спору є не визнання недійсним неукладеного договору, а стягнення вартості поставленого товару за договором. Наявність же спору між сторонами підтверджується претензією позивача від 12.09.2007.
По-друге, відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а не у зв'язку із закінченням строку дії договору. Крім того, в разі невизначеності договором строку виконання боржником обов'язку застосовується правило ч.2 ст.530 цього Кодексу.
Водночас касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення фактів недійсності (неукладеності) договору купівлі-продажу від 10.01.2007 №1-01/07 в порядку господарського судочинства чи фактів підробки первинних документів, оформлених на виконання вказаного договору, в порядку кримінального судочинства (про порушення кримінальної справи стосовно колишнього директора ТОВ "Мрія" Ільченком О.В. зазначає скаржник), заінтересована сторона не буде позбавлена можливості ініціювати перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.05.2009 у справі №16-04/91 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Мрія" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун