30 вересня 2009 р. № 37/261-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Воліка І.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
на рішення господарського суду Харківської області
від 02.03.2009 року
та на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 20.05.2009 року
у справі № 37/261-08
господарського суду Харківської області
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_2
до Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 21 166,68 грн.
за участю представників:
позивача - не з"явились
відповідача - ОСОБА_1
У грудні 2008 року Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору №1 від 31.03.2008 року, виселення відповідача з нежитлових приміщень цокольного поверху №27-1, №27-2 в літ "А-5" по вул. Єсеніна, 1 в місті Харкові та про стягнення 16 448,50 грн. та судових витрат.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача 21166,68 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2009 року (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року (судді: Сіверін В.І., Івакіна В.О., Ільїн О.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 21 166,68 грн. заборгованості та судові витрати.
В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 111 - 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані, в обґрунтування вимог і заперечень, докази сторін.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 28.04.2007 року між СПД ФО ОСОБА_3 та відповідачем укладено договір суборенди приміщення, за яким відповідачу передано в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 36,7 кв.м., розташоване на цокольному поверсі будинку №1 по вул. Єсеніна у м. Харкові, з метою розташування офісу та виставочного залу.
Вказане приміщення передано відповідачу на підставі акту приймання - здачі від 27.05.2007 року.
Із витягу КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18050109 від 11.03.2008 року вбачається, що позивачеві належать на праві приватної власності нежитлові приміщення цокольного поверху №№ 27-1, 27-2, площею 36,7 кв.м. в літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Єсеніна, 1.
31 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір №1 оренди нежитлового приміщення, за яким відповідачу на підставі акту приймання-передачі передано в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 36,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Єсеніна,1.
Пунктом 2.1. цього договору встановлено строк оренди з 01.04.2008 р. до 31.03.2009 р. включно.
Згідно пункту 4.1. сторони встановили, що орендна плата за користування об'єктом оренди здійснюється в гривнях та складає 5 050 грн. з розрахунку (27,25 доларів США) за 1 кв.м.
Відповідач зобов"язався здійснювати орендні платежі авансом за 1 місяць наперед у національній валюті України - гривні із розрахунку курсу НБУ на день оплати (п. 4.2. договору).
Відповідно до пункту 6.2 договору орендна плата повинна перераховуватися відповідачем своєчасно і у повному обсязі, орендар повинен проводити за свій рахунок та за згодою з орендодавцем профілактичне обслуговування та ремонт об'єкта оренди, не проводити без письмової згоди з орендодавцем перепланування, переобладнання об'єкта оренди.
19 січня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 31.03.2008 року, за якою сторони домовились про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, починаючи з 20.01.2009 року, в зв"язку з чим приміщення повернуті орендодавцю на підставі акту приймання - передачі від 19.01.2009 року.
Проте, відповідач, перебуваючи в орендованому приміщенні, не сплачував позивачу орендні платежі за вересень, жовтень, грудень 2008 року та за 19 днів січня 2009 року, в зв"язку з чим розмір заборгованості СПД ФО ОСОБА_1 склав 21 166,68 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди, пославшись на статті 526, 530, 759 ЦК України, вказали на обґрунтованість позовних вимог СПД ФО ОСОБА_2 у зв»язку з порушенням відповідачем договірних зобов»язань.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 та ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Виходячи з приписів вказаних норм та зНачало формы
огляду на встановлення місцевим і апеляційним господарськими судами факту порушення відповідачем договірних зобов»язань та несплатою заборгованості у строки, встановлені договором, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду про задоволення позову СПД ОСОБА_2 і стягнення заявленого розміру грошових коштів.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем зараховані спірні кошти, як витрати на поліпшення орендованого приміщення в рахунок плати за його користування, на заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, всі поліпшення орендованого майна здійснені відповідачем в період дії попереднього договору суборенди, який укладався раніше ніж договір оренди нежитлового приміщення від 31.03.2008 р., а, крім того, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу згоди на поліпшення орендованого майна за вищевказаним договором.
Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, в зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року у справі № 37/261-08 залишити без.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
І.М. Волік