23 вересня 2009 р.
№ 54/133
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодест"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2009
у справі
№ 54/133
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодест"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фавор"
про
стягнення 63 300,00 грн.
та за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фавор"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодест"
про
відшкодування збитків
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача за первісним позовом Сидоров К.О. (дов. №09/01-03 від 09.01.2009);
Овдієнко О.М. (директор);
- відповідача за первісним позовом Михайлова Р.В. (директор);
16.09.2009 у судовому засіданні було оголошено перерву на 23.09.2009 на підставі ст. 77 ГПК України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.02.2009 у справі №54/133 (суддя Т.С. Демченко) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодест" (надалі ТОВ "Нодест"/ скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фавор" (ТОВ "Фавор") задоволений повністю, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Фавор" до ТОВ "Нодест" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 (судді Острович С.Е., Гарник Л.Л., Скрипка І.М.) вказане рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений повністю.
До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції звернулося ТОВ "Нодест". Обґрунтовуючи підстави касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильним застосуванням приписів ст. 854 ЦК України, безпідставним незастосуванням ч. 1 ч. 6 ст. 853 ЦК України та ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу позивача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути прийняті у даній справі судові рішення.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції розглядаючи дану справу встановив та виходив із наступного:
- 14.04.2008 між ТОВ "Нодест" та ТОВ "Фавор" був укладений договір №015/08, відповідно до умов якого ТОВ "Фавор" (замовник) доручає, а ТОВ "Нодест" (виконавець) приймає на себе виконання робіт з розробки, виготовлення, поставки та монтажу універсальної пастеризаційно-охолоджувальної пластинчатої установки (УПО-3,0) продуктивністю 3 т/год та універсального модуля розчинення сухих компонентів та приготування миючих розчинів, а також прокладку, монтаж сигнальних та електрокабелів до установки та модуля розчинення на місці їх експлуатації;
- пунктом 2.1. договору та додатком №1 до договору сторони визначили вартість договору у розмірі 524 000,00 грн.;
- обладнання передається замовнику (відповідачу за первісним позовом) згідно з актом виконаних робіт (п. 3.2.);
- відповідно до видаткової накладної №РН-0000013 від 15.08.2008 позивач за первісним позовом передав відповідачу обладнання, передбачене договором №015/08 від 14.14.2008, а представник відповідача Тараненко Б.М. прийняв вказане обладнання за довіреністю ЯНД №891902;
- пунктом 3.1 договору №015/08 розрахунки за договором виконуються поетапно, згідно з планом-графіком виконання робіт (додаток №2 до договору); відповідно до умов договору та додатку №2 до договору, наданого позивачем за первісним позовом, відповідач за первісним позовом сплачує вартість робіт у три етапи: 1-й етап -26.05.2008у розмірі 50% вартості договору; 2-1 етап -04.07.2008 -30 % вартості договору; 3-1 етап - 08.08.2008 у розмірі 20% вартості договору;
- відповідач за первісним позовом у визначені строки оплатив частково поставлене за договором №015/08 обладнання у сумі 480 700,00 грн., а також 01.07.2008 -19 140,00 грн. відповідно до укладеної до договору №015/08 додаткової угоди, отже, сума, яка залишилась несплаченою відповідачем за первісним позовом по договору №015/08 становить 43 300,00 грн.;
- суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача про невідповідність наданого позивачем календарного плану, узгодженому сторонами плану, послався на те, що матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати в строки, наведені у календарному плані, поданому саме позивачем за первісним позовом;
- заперечення відповідача за первісним позовом щодо обов'язку остаточної оплати виконаних робіт тільки після їх прийняття, були відхилені судом першої інстанції з тих підстав, що умовами договору та додатку до нього встановлено попередню оплату робіт, а тому вимоги позивача за первісним позовом про сплату авансу є обґрунтованими;
- 15.04.2008 між сторонами був укладений договір №016/08, за умовами якого відповідач за первісним позовом, як замовник, доручає, а позивач за первісним позовом, як виконавець, приймає на себе виконання робіт з монтажу та обв'язці до універсальної пастеризаційно-охолоджувальної пластинчатої установки продуктивністю 3т/час та універсального модуля розчинення сухих компонентів;
- вартість робіт визначена у п. 2.1. договору і згідно з погодженим сторонами кошторисом (додатком №1 до договору) становить 40 000,00 грн.;
- пунктом 3.2. договору передбачено, що роботи передаються замовнику згідно з актом виконання робіт;
- відповідно до п. 3.1. договору №016/08 розрахунки за договором виконуються поетапно згідно з планом графіку виконання робіт (додаток №2 до договору): 1-й етап -50% вартості договору, 2-й етап -30% від вартості договору, 3-й етап -20% - кінцевий розрахунок; у поданому позивачем додатку №2 до договору №016/08 не визначено строки оплати робіт за вказаним договором;
- 08.08.2008 відповідач за первісним позовом частково оплатив роботи за договором №016/08 в сумі 20 000,00 грн.;
- листом від 26.09.2008 №088/08 позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом та просив підписати акти виконаних робіт за договорами №№015/08 та 016/08; вказаний лист був отриманий відповідачем за первісним позовом 07.10.2008, про що свідчить повідомлення про вручення №19918;
- матеріали справи свідчать про те, що відповідач за первісним позовом не висував будь-яких зауважень щодо виконання позивачем за первісним позовом робіт по договору №016/08, а лише по договору №015/08, а тому ухилення відповідача від прийняття робіт за договором №016/08 та їх оплата є порушенням ст. ст. 853, 854 ЦК України;
- 04.11.2008 позивач за первісним позовом направив відповідачу лист №095/08 з вимогою оплатити заборгованість за договорами №№015/08 та 016/08, який був отриманий відповідачем 06.11.2008, що ним не заперечується (поштове відправлення №2446480);
- відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач за первісним позовом був зобов'язаний оплатити роботи за договором №016/08 до 13.11.2008, однак цього не зробив, а тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договорами №№015/08 та 016/08 є обґрунтованими;
- крім того, відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов про стягнення з позивача за первісним позовом збитків у сумі 40 941,80 грн., що складаються з вартості виготовленої продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, в задоволенні якого судом першої інстанції було відмовлено з посиланням на ст.ст. 538, 856 ЦК України, адже відповідач за зустрічним позовом ухилявся від прийняття робіт та не виконав свого обов'язку щодо повної оплати вартості робіт, а тому позивач за первісним позовом правомірно, в порядку наведених норм встановив обмеження у роботі програмного забезпечення поставленого відповідачу за первісним позовом обладнання; при цьому, як встановив суд першої інстанції на підставі переписки сторін, з 01.09.2008 обладнання використовується відповідачем за первісним позовом без зауважень, а на виробництві знаходився представник позивача за первісним позовом;
- керуючись ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. 33 ГПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність вимог відповідача за первісним позовом.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із наступного:
- надана позивачем за первісним позовом видаткова накладна №РН-0000013 від 15.08.2008 про отримання відповідачем за первісним позовом пастеризаційно-охолоджувальної установки та універсального модуля розчинення сухих компонентів на суму 524 000,00 грн. не може бути належним доказом виконання позивачем за первісним позовом робіт по договору №015/08, оскільки відповідно до додатку №1 до вказаного договору, до загального кошторису окрім витрат на виготовлення агрегатів, входили також монтажно-зварювальні, електромонтажні, пусконалагоджувальні роботи та навчання виробничого персоналу;
- крім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні первісного позову, виходив із того, що поданий позивачем за первісним позовом додаток №2 до договору №015/08, в якому містяться строки (дати) поетапної оплати робіт за вказаним договором не містить відмітки про погодження обома сторонами за договором вказаного графіку; наданий відповідачем за первісним позовом додаток №2 до вказаного договору містить відмітки про його погодження обома сторонами за договором і відповідно до нього, визначений лише перший етап строку оплати за договором №015/08 (з 19.05.2008 по 21.05.2008), другий та третій етапи (кінцевий розрахунок) оплати за вказаним договором сторонами не визначався;
- відповідно до календарного плану (додаток №2), передача технічної документації та підписання акту приймання цих робіт мало відбутися 29.08.2008;
- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача за первісним позовом про те, що обов'язок остаточної оплати за договором у нього виникає лише після їх прийняття, а не у вигляді попередньої оплати, а тому вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом авансу на підставі ч. 2 ст. 854 ЦК України, не підлягають задоволенню;
- стосовно обов'язків сторін за укладеним між ними договором №016/08 суд апеляційної інстанції зауважив, що вказаним договором також передбачений поетапний розрахунок, а не у вигляді авансового платежу, а тому, оскільки повна здача робіт за вказаним договором здійснена не була, між сторонами не підписані акти приймання виконаних робіт за договором №016/08, відтак і вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за цим договором не підлягають задоволенню;
- стосовно зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку з невиконанням позивачем за первісним позовом обумовлених договорами №№015/08 та 016/08 робіт, відповідач за зустрічним позовом зазнав збитків, які полягають у тому, що виготовлена відповідачем за зустрічним позовом продукція (06.11.2008, 07.11.2008, 09.11.2008) на обладнанні, яке було поставлене позивачем за первісним позовом, не відповідала вимогам відповідних стандартів, про що свідчать складені відповідачем за первісним позовом акти та розрахунки збитків за цими актами, а тому зустрічні позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Нодест" збитків у сумі 40 941,80 грн. підлягають задоволенню.
Вищий господарський суд України не може погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішення, вважає висновки, зроблені судами: першої інстанції -про задоволення первісного позову та про відмову у зустрічному позові, апеляційної інстанції -про відмову у первісному позові та про задоволення зустрічного позову, передчасними, та такими, що зроблені без належного дослідження матеріалів та урахування усіх обставин справи.
Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача за первісним позовом стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість у сумі 63 300,00 грн. за договорами №№015/08 та 016/08, та вимога позивача за зустрічним позовом стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у сумі 40 941,80 грн., завданих йому неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом, умов укладених між ними договорів, які, як правомірно встановили суди попередніх інстанцій, за своєю правовою природою є договорами підряду.
Обґрунтовуючи підстави звернення з первісним позовом, ТОВ "Нодест" посилалося на те, що ним були виконані роботи за договорами №015/08 та №016/08 та, відповідно, ТОВ "Фавор" були передані для підписання акти виконаних робіт; проте, ТОВ "Фавор", частково розрахувалося з ним за цими договорами, акти виконаних робіт підписувати відмовляється, що і змусило ТОВ "Нодест" звернутися із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктами 3.2. договорів, укладених між сторонами у справі і за якими стягується заборгованість, передбачено передання підрядником обладнання замовнику згідно з актами виконаних робіт.
Частина 1 ст. 853 ЦК України передбачає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належними чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Частина 2 вказаної норми передбачає, що підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Отже, із наведених норм випливає, що підрядник зобов'язаний виконати передбачену договором підряду роботу та передати її замовнику, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану підрядником роботу; розрахунок за передану підрядником роботу можливий в декілька варіантів: попередня оплата (аванс) та оплата виконаних робіт після остаточної здачі робіт.
При вирішенні спору з таким предметом позову як стягнення заборгованості, та з урахуванням правової природи договорів, за якими у даному випадку стягується заборгованість, першочерговим є з'ясування такого питання, як: чи настав строк оплати виконаних робіт відповідно до умов договору та норм цивільного законодавства, яким врегульовані подібні відносини, при вирішенні якого судам необхідно дослідити передбачений договором порядок здійснення розрахунків: попередня оплата/ чи за результатами виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником/ та з'ясувати чи були передані підрядником роботи замовнику, та чи були вони прийняті замовником.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом, виходив із того, що п. 3.1. договору №015/08 та поданим позивачем додатком №2 до вказаного договору (план-графік виконання робіт) передбачений поетапний розрахунок за даним договором у вигляді попередньої оплати; наявними в матеріалах справи платіжними документами підтверджується часткова попередня оплата відповідачем за первісним позовом робіт відповідно до додатку №2 до договору №015/08 у зв'язку з чим, несплачений залишок загальної вартості робіт за вказаним договором у сумі 43 000,00 грн. підлягає стягненню з ТОВ "Фавор". При цьому, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Нодест" разом з листом №088/08 направив ТОВ "Фавор" та просив підписати акти виконаних робіт за договорами №№015/08 та 016/08; вказаний лист був отриманий відповідачем за первісним позовом 07.10.2008, про що свідчить повідомлення про вручення №19918, однак останній заборгованість не погасив, акти не підписав та не повернув.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції і у даному випадку погоджується із судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, поданий ТОВ "Нодест" додаток №2 до договору №015/08, на підставі якого суд першої інстанції прийшов до висновку про узгодження сторонами попередньої оплати виконаних робіт за вказаним договором, не затверджений та не погоджений з боку ТОВ "Фавор", незважаючи на те, що п. 8.7. договору передбачено, що, зокрема, всі доповнення (додатки) до цього договору є чинними за умови їх укладення в письмовій формі і підписання обома сторонами. В свою чергу, поданий ТОВ "Фавор" додаток №2 до вказаного договору, підписаний та погоджений обома сторонами, як ТОВ "Фавор", так і ТОВ "Нодест", який не був взятий до уваги судом першої інстанції, передбачає лише авансовий платіж по першому етапу здійснення розрахунків за договором №015/08 (з 19.05.2008 по 21.05.2008); другий та третій етапи (кінцевий розрахунок) сторонами не узгоджувався, у зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції про узгодження сторонами попередньої оплати по всім трьом етапам здійснення розрахунків за договором №015/08 і, відповідно, стягнення судом першої інстанції з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором №015/08 на підставі ч. 2 ст. 854 ЦК України (авансовий платіж), правомірно спростований судом апеляційної інстанції.
Крім того, суд касаційної інстанції не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо направлення ТОВ "Нодест" разом з листом №088/08 актів виконаних робіт за договорами №№015/08 та 016/08, оскільки як зауважено судом апеляційної інстанції, вказаний лист не містить посилань на будь-які додатки, які направляються разом з ним ТОВ "Фавор", в тому числі і щодо актів виконаних робіт, а тому висновок суду першої інстанції про належне виконання ТОВ "Нодест" договірних зобов'язань та передання ТОВ "Фавор" на підписання актів виконаних робіт за вказаними договорами разом з листом №088/08 є поспішним та таким, що не підтверджується доказами, поданими сторонами у суді першої інстанції.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи (доповнення ТОВ "Нодест" до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Фавор") в суді апеляційної інстанції ТОВ "Нодест" надало опис вкладення у лист №088/08 від 26.09.2008. Проте, суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. 101 ГПК України, яка передбачає перегляд справи в суді апеляційної інстанції в повному обсязі за наявними та додатково поданими доказами, на наданий ТОВ "Нодест" опис вкладення у лист №088/08 уваги не звернув, не дав йому оцінки, та без спростування/ чи підтвердження доводів , на підтвердження яких був поданий цей доказ/, прийшов до висновку про не направлення разом з листом №088/08 актів за договорами №№015/08 та 016/08, а зазначив, що тільки 24.10.2008 ТОВ "Нодест" передало ТОВ "Фавор" акти виконаних робіт, при цьому не перевіривши, чи стосуються ці акти усього об'єму передбачених спірними договорами робіт, чи лише окремих видів робіт.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції приймаючи по суті різні рішення, так і не з'ясували питання щодо настання/ чи ненастання/ строку оплати робіт за спірними договорами, якому, відповідно до норм цивільного законодавства, має передувати виконання підрядником робіт, їх передання замовнику та їх прийняття останнім, що відповідно є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень в частині розгляду первісного позову, так само як і в частині розгляду судами зустрічного позову, оскільки питання наявності чи відсутності збитків, завданих, як стверджує ТОВ "Фавор", ТОВ "Нодест" через неналежне виконання своїх зобов'язань є похідним від з'ясуванням питання належного виконання та передання результатів робіт підрядником замовнику, і, відповідно, прийняття робіт замовником, яке залишилося не з'ясованим судами попередніх інстанцій.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно, є підставою для скасування судових рішень у справі.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодест" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 та рішення господарського суду м. Києва від 18.02.2009 у справі №54/133 скасувати і справу №54/133 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко