08 вересня 2009 р.
№ 3/197-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
Муравйова О. В.
Полянського А. Г.
Фролової Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
на постанову
від
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
19.03.2009 року
по справі
№ 3/197-08 Господарського суду Полтавської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
до
про
1. Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж"
2. Дочірнього підприємства Комсомольського спеціалізованого управління "Механомонтаж" № 270 Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж"
3. Торгівельно-виробничої фірми "Укрторгтранс ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача - 1:
від відповідача - 2:
від відповідача - 3:
не з'явились
не з'явились
не з'явились
не з'явились
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж", Дочірнього підприємства Комсомольського спеціалізованого управління "Механомонтаж" № 270 Відкритого акціонерного товариства "Дніпромеханомонтаж" та Торгівельно-виробничої фірми "Укрторгтранс ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.10.2008 року по справі № 3/197-08 (суддя Гетя Н. Г.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року по справі № 3/197-08 (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Ткаченко Б. О., Лобань О. І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 145 ЦК УРСР, наказу Фонду державного майна України від 22.07.1998 року "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", ст. ст. 33, 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені судові рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на касаційну скаргу Торгівельно-виробнича фірма "Укрторгтранс ЛТД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю проти вимог та доводів скаржника заперечує та просить залишити оскаржені судові рішення в силі.
Відводів складу суду не заявлено.
Торгівельно-виробнича фірма "Укрторгтранс ЛТД" подала до Вищого господарського суду України клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представників товариства.
Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, позиція відповідача-3 викладена у відзиві на касаційну скаргу.
Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Господарським судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області в план приватизації Орендного підприємства "Дніпромеханомонтаж", правонаступником якого є ВАТ "Дніпромеханомонтаж", включило спірний гуртожиток, що знаходиться за адресою: м. Комсомольськ, вул. Молодіжна, 23/11.
Регіональне відділення фонду Державного майна України по Дніпропетровській області наказом № 12/66-АО від 26.09.1995 року затвердило перелік майна, яке передавалось у власність ВАТ "Дніпромеханомонтаж". В даний перелік Регіональне відділення фонду Державного майна України по Дніпропетровській області включило серед іншого і спірний гуртожиток.
Дочірнє підприємство Комсомольського спеціалізованого управління "Механомонтаж" № 270, яке являється стороною по спірному договору від 26.11.2001 року, створене акціонерами ВАТ "Дніпромеханомонтаж" та зареєстроване Виконкомом Комсомольської міської ради 14.06.2000 року.
Директор Дочірнього підприємства Комсомольського спеціалізованого управління "Механомонтаж" № 270 Родионенко В.В. в лютому 2001 року звернувся з листом до голови Комсомольської міської ради народних депутатів з проханням прийняти безоплатно на баланс міста комунального господарства спірний гуртожиток № 5 у зв'язку із скрутним становищем підприємства, у якого немає змоги утримувати гуртожиток в належному стані.
Згідно висновку експертної оцінки гуртожитку № 5, що розташований за адресою: м. Комсомольськ, вул. Молодіжна, 23/11, який складений у 2001 році вбачається, що гуртожиток знаходиться в незадовільному стані, мешканці в гуртожитку не проживають, а сам гуртожиток потребує капітального ремонту.
Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на прийняття Комсомольською міською радою народних депутатів на баланс міста спірного гуртожитку.
Голова правління ВАТ "Дніпромеханомонтаж" листом № 03-77 від 30.08.2001 року повідомив директора Дочірнього підприємства Комсомольського спеціалізованого управління "Механомонтаж" № 270 про дозвіл на продаж гуртожитку № 5 в м. Комсомольськ, який знаходиться на балансі Дочірнього підприємства Комсомольського спеціалізованого управління "Механомонтаж" № 270.
26.11.2001 року між відповідачем-2 та відповідачем-3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого другий відповідач продав, а третій відповідач купив приміщення спірного гуртожитку.
05.08.2008 року Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвало право власності на нежитлові приміщення гуртожитку № 5, що знаходиться за адресою Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Молодіжна, 23/11.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що гуртожиток № 5 був помилково включений Регіональним відділенням фонду Державного майна України по Дніпропетровській області в перелік нерухомого майна від 23.03.2000 року переданого у власність ВАТ "Дніпромеханомонтаж", тому договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2001 року підлягає скасуванню, а спірний гуртожиток поверненню в державну власність.
Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений до 01.01.2004 року, питання дійсності угоди повинно розглядатися відповідно до вимог Цивільного кодексу Української РСР в силу положень "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України.РСРРРСРРРРР
Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України в позовній заяві серед іншого повинно міститися посилання на законодавства, на підставі якого подається позов.
Згідно із ст. 22 ГПК України право змінювати підставу або предмет позову належить позивачу.
В позовній заяві позивач просить визнати спірний договір купівлі-продажу недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. Однак зазначені норми не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки Цивільний кодекс України набрав чинності пізніше.
Частиною 1 статті 48 ЦК України, яка була чинною на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, передбачалося, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.
Позивачем не зазначено, якому саме закону не відповідає спірна угода.
РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, переліком нерухомого майна № 12/7-837 від 23.03.2000 року підтвердило факт надання гуртожитку № 5 у власність ВАТ "Дніпромеханомонтаж".
Скаржник зазначає, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області при видачі Переліку від 23.03.2000 року № 12/7-837 нерухомого майна, яке передано у власність відповідачу-1, було допущено технічну помилку, і спірний гуртожиток включено до цього переліку помилково.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що ВАТ "Дніпромеханомонтаж" та ДП "Механомонтаж" № 270 на момент укладення спірного договору мали у наявності всі ознаки права власності на відчужуване майно і діяли у встановленому законом порядку, оскільки вищенаведена помилка була допущена саме з вини скаржника.
Апеляційний господарський суд відхилив посилання позивача на перелік майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства № 12/11-2830, виготовлений позивачем 25.04.2007 року, в якому зазначено, що регіональне відділення скасовує перелік майна від 23.03.2000 року № 12/7-837, оскільки позивачем не наведено правового обґрунтування підстав та можливості самостійного скасування раніше виданого ним переліку. Крім того, на момент видачі цього переліку, спірний гуртожиток вже був реконструйований і не перебував у складі майна відповідача-1.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Оскільки помилка була допущена саме з вини Регіонального відділення, згідно з наведеною вище нормою законодавства право оспорювати договір позивачу не надано.
Щодо вимоги про визнання права власності на спірний гуртожиток, то вона також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 145 ЦК УРСР, яка була чинною на момент укладення спірного договору, придбане за плату майно у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), власник вправі витребувати від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Чинна на момент розгляду стаття 388 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), у набувача такого майна лише у разі, якщо 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин, передбачених зазначеними вище нормами для витребування спірного гуртожитку позивачем.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач просить не витребувати майна у відповідачів, а визнати за ним право власності на спірний гуртожиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.
Оскільки суди дійшли висновку про безпідставність тверджень позивача про недійсність спірного договору купівлі-продажу, відповдіач-3 володіє придбаним майном правомірно.
Інших законних підстав для позбавлення його права власності позивачем не зазначено.
Крім того, за своїм змістом вимога позивача про визнання права власності стосується індивідуально визначеної речі: гуртожитку № 5.
Під час розгляду справи апеляційним господарським судом встановлено, що з рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 16/93 від 05.06.2008 року, яке набуло законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України, визнано право власності на самовільно реконструйовані та переплановані нежитлові приміщення другого, третього, четвертого та п'ятого поверхів та приміщення адміністративно-торгівельного комплексу першого поверху літ. "А 1-28, 54-264" загальною площею 4 646, 9 кв. м, розташовані за адресою: м. Комсомольськ, вул. Молодіжна, 23/11 за ТОВ ТВФ "Укрторгтранс ЛТД".
Згідно даного рішення ТОВ ТВФ "Укрторгтранс ЛТД" самостійно реконструював та перепланував нежитлове приміщення колишнього гуртожитку, що потягло створення нового об'єкту.
Апеляційним господарським судом встановлено, що з наданих другим відповідачем договорів оренди нежитлового приміщення по вул. Молодіжній, 23/11 в м. Комсомольськ вбачається, що приміщення колишнього гуртожитку № 5 до укладання спірного договору від 26.11.2001 року використовується суб'єктами підприємницької діяльності для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Згідно технічного паспорту від 20.11.2007 року будівля колишнього гуртожитку по вул. Молодіжна, 23/11 в м. Комсомольськ не є житловою будівлею.
Враховуючи викладене, визнати право власності на гуртожиток, який передавався позивачем відповідачу-1 під час приватизації, неможливо у зв'язку з із відсутністю такого об'єкта.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, звертаючись з позовом до суду, пропустило строк позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Аналогічна норма закріплена і в ст. 80 ЦК Української РСР.
Місцевий суд обґрунтовано зазначив, що позивачем не тільки не наведено жодної поважної причини пропуску позовної давності, але й не ставиться питання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що ст. 83 ЦК УРСР встановлює, що позовна давніть не поширюється на спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ст. 83 ЦК УРСР, оскільки ТОВ ТВФ "Укрторгтранс ЛТД" не відноситься до будь-якого виду організацій, зазначених у вказаній нормі.
Всі інші доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених апеляційним та місцевим судами обставин, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного суду не вбачається.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009 року по справі № 3/197-08 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова