83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.10.09 р. Справа № 20/165
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом?: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Краматорський цементний завод-Пушка”, м.Краматорськ
про стягнення 1170643,10 грн.
За участю представників:
від позивача: Бережний Р.В. - дов.
від відповідача: Кублицька В.С. - дов.
До господарського суду Донецької області звернулось Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Краматорський цементний завод-Пушка”, м.Краматорськ, про стягнення 1170643,10 грн., з яких 997 985,79 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 172 657,31 грн. - сума 3% річних за несвоєчасні розрахунки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.08р. по справі №24/39, якою з відповідача на користь позивача стягнуто 1922901,34 грн., не виконана, на приписи Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач позову не визнав, про що зазначив у своїх „Відгуку на позовну заяву”, „Доповненнях до відгуку на позовну заяву”, письмових поясненнях від 03.09.09р., від 21.09.09р., від 29.09.09р., у яких стверджує про відсутність своєї вини у прострочені виконання грошового зобов'язання та про вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на припинення зазначеного зобов'язання.
Свої заперечення відповідач обґрунтовує посиланнями на приписи чинного законодавства України, на обставини, пов'язані із справою господарського суду Донецької області №24/39, та наданими суду документами, що долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 21.07.2009р. до 11.08.2009р., з 25.08.2009р. до 28.08.2009р., 03.09.2009р. до 29.09.2009р. та з 29.09.2009р. до 05.10.2009р.
Строк вирішення спору було продовжено судом в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2007р. по справі №24/39 за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, до Відкритого акціонерного товариства “Краматорський цементний завод-Пушка”, м.Краматорськ, задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 608 867,56 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 169777,95 грн. - суми 3% річних за період з лютого 2003р. по лютий 2006р., провадження по справі в частині стягнення основного боргу за Договором на постачання природного газу №06/03-29 від 21.01.03р. в сумі 1922901,37грн. - припинено за відсутністю предмету спору в порядку п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку припиненням грошового зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог внаслідок направлення відповідачем позивачеві листом №13-2940 (6-ЕЦГ-У(К) від 23.11.06р. заяви про припинення зобов'язань зарахуванням в порядку ст.601 Цивільного кодексу України.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.07р. зазначене рішення залишено без змін, тобто воно набрало чинності.
22 січня 2008 року Державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження з його примусового виконання.
31 січня 2008 року відповідачем добровільно сплачені суми інфляційних збитків та 3% річних, у зв'язку з чим 04.02.08р. Державна виконавча служба закінчила виконавче провадження.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.08р. вищевказані судові акти скасовано, справу направлено до господарського суду Донецької області на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.08р. прийнятим за результатами нового розгляду справи №24/39, позову задоволено частково і з відповідача на користь позивача стягнуто інфляції та 3% річних, провадження у справі стосовно вимог основного боргу в сумі 1 922 901,34 грн. - припинено на підставі п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.08р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.11.08р., вищезазначене рішення в частині припинення провадження щодо стягнення основного боргу скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача 1922901,34 грн. основного боргу; в решті рішення за залишено без змін.
13 жовтня 2008 року Державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення наказу господарського суду Донецької області №24/39, виданого 10.09.08р. на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від.03.09.08р.
30 жовтня 2008 року зазначене виконавче провадження зупинено.
За даних обставин позивач 22.06.09р. направив до господарського суду Донецької області позовну заяву про стягнення з відповідача 997985,79 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, та 172657,31 грн. - суми 3% річних, які вищезазначені позивачем період у 3 роки, що передують звернення до суду із позовом, виходячи із суми основного боргу 1922901,34грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.08р. по справі №24/39, якою з відповідача на користь позивача стягнуто 1922901,34 грн., не виконана, на приписи Цивільного кодексу України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у своїх „Відгуку на позовну заяву”, „Доповненнях до відгуку на позовну заяву”, письмових поясненнях від 03.09.09р., від 21.09.09р., від 29.09.09р., у яких стверджує про відсутність своєї вини у прострочені виконання грошового зобов'язання та про вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на припинення зазначеного зобов'язання.
Згідно із ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Вивчивши матеріали справи, доводи та докази сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною звернення позивача до суду є тривале невиконання відповідачем обов'язку зі сплати основного боргу в сумі 1922901,34 грн. за договором на постачання природного газу №06/03-29 від 21.01.03р., на підстави якого позивач постачав відповідачеві природний газ.
Факт наявності такого боргу встановлено судовими актами по справі №24/39, у зв'язку з чим при вирішенні даного спору цей факт доведено не підлягає на підставі ст.35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторони по справі №24/39 та №20/165 є ті ж самі.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляції та 3%річних, які розглядаються судом в межах справи №20/165, позивач обґрунтовує вищенаведеними обставинами та посиланнями на приписи ст.625 „Відповідальність за порушення грошового зобов'язання” Цивільного кодексу України.
Згідно із даною статтею, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, статтею 614 „Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання” зазначеного кодексу, на яку посилається відповідач, заперечуючи проти позову, передбачено, що Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Положення щодо необхідності наявності вини суб'єкта господарювання як підстави його господарсько-правової відповідальності містить й ст.218 Господарського кодексу України, якою, зокрема передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як зазначено вище, у листопаді 2006р. відповідач звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1922901,34 грн. в порядку ст.601 Цивільного кодексу України.
Доказів будь-якого реагування позивача на дану заяву суду не надано.
У січні 2008р., як вже зазначалося вище, відповідачем було добровільно сплачено на користь позивача суми збитків від інфляції та 3% річних, присуджені при першому розгляді справи №24/39.
Крім того, під час вирішення спору по справі „20/165 суду надані наявні в матеріалах справи копії листа відповідача на адресу позивача №19/1179 від 06.05.04р. та угоди про порядок погашення взаємної заборгованості, яка підписана відповідачем та не підписана позивачем.
Докази будь-якого узгодження або незгоди позивача із запропонованою відповідачем угодою в матеріалах справи відсутні.
Відповідачем також надано суду копії листа на адресу позивача (із доказами направлення) №19/КУЗ-150/7 від 25.01.07р., у якому відповідач заперечує проти списання позивачем його заборгованості на користь відповідача в сумі 18924442,88 грн. за спливом строку позовної давності. При цьому, відповідач повідомляє позивача про те, що питання, пов'язані із даною заборгованістю, вирішується господарським судом м.Києва в межах справи №7/267 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Краматорський цементний завод-Пушка” до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи, спрямовані на запобігання простроченню виконання грошового зобов'язання на користь позивача.
Так, відповідач пропонував позивачеві припинити зустрічні однорідні грошові зобов'язання шляхом взаємозаміну, направив позивачеві проекту угоди про порядок погашення заборгованості, здійснив сплату сум інфляційних збитків та 3% річних, тощо.
Вищенаведене надає суду підстави для висновку про те, що відповідач довів відсутність своєї вини у прострочені виконання грошового зобов'язання на користь позивача, внаслідок чого в силу ст. 614 Цивільного кодексу України підстави для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої ст.625 зазначеного кодексу, відсутні.
При цьому, суд також приймає до уваги, що Відділом Державної виконавчої служби Краматорського міськрайонного управління юстиції 13.10.08р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду донецької області №24/39 від 10.09.08р. про стягнення з відповідача на користь позивача 1922901,34 грн. - суми основного боргу, у зв'язку з чим орган державної виконавчої служби приймав на себе обов'язок з виконання зазначеного наказу в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження”, та у наступному зупинив виконавче провадження Постановою від 30.10.09р.
За даних обставин у задоволені позову слід відмовити за відсутністю підстав, судові витрати - покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 601, 614, 625 Цивільного кодексу України, суд
У задоволені позову - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошено 05.10.2009р.
Повний текст рішення підписано 12.10.2009р.
Суддя