ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/310
22.09.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса»
До Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»
про стягнення 80 767,13 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача Матвійчук Д.В. -представник за довіреністю;
Від відповідача Авраменко Д.В. -представник за довіреністю.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 5 731,71 грн. по Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006, пені -5 725,04 грн., 3% річних -1025,05 грн., штраф -68 285,33 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та послуг інформаційно -технічного забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 було порушено провадження в справі № 47/310 та призначено розгляд справи на 30.06.2009.
В судовому засіданні 30.06.2009 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 5 731,71 грн. по Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006, штраф у розмірі 49 142,92 грн., пені -4 843,04 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні 30.06.2009 було оголошено перерву до 07.07.2009, про що повідомлено представників сторін під розписку.
Але судове засідання 07.07.2009 -не відбулось у зв'язку з знаходженням судді Станіка С.Р. на лікарняному, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 розгляд справи було призначено на 22.09.2009.
10.09.2009 позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5 731,71 грн. по Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006, штраф у розмірі 49 142,96 грн., пені -5 148,23 грн., інфляційних втрат -4092,56 грн., 3% річних -942,68 грн., витрати на оплату юридичних послуг -1800,00 грн.
В судовому засіданні 22.09.2009 представник позивача заявлені вимоги, з урахуванням здійснених уточнень в заяві від 10.09.2009, підтримав у повному обсязі. Просив суд позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 5 731,71 грн. посилався на те, що відповідачем всупереч умов Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 не було здійснено у повному обсязі оплату за виконані позивачем підрядні роботи, зокрема по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95713,71 грн., оскільки відповідачем по даному Акту було оплачено виконані роботи в сумі 90 000,00 грн., а заборгованість в сумі 5 713,71 грн. погашена не була.
Вимоги про стягнення штрафу у розмірі 49 142,96 грн. мотивовані тим, що пунктом 7.4 Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 передбачено відповідальність за невиконання умов договору, а саме сплату винною стороною штрафу у розмірі 20% від суми зазначеного договору. Позивач посилаючись на невиконання відповідачем умов вищезазначеного договору заявив вимогу про стягнення 49 142,96 грн. штрафу.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 5 148,23 грн. пені, 4092,56 грн. інфляційних втрат і 942,68 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по повній оплаті робіт по Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006, та 1800,00 грн. витрат на юридичні послуги, які позивачем були понесені внаслідок розгляду зазначеної справи.
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог (з урахуванням здійснених уточнень) -заперечив у повному обсязі, просив суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень на позов, відповідач у відзиві посилався на те, що ні робіт, ні домовленості між сторонами про виконання робіт і сплату суми у розмірі 341 426,67 грн. між сторонами Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 ніколи не було. Щодо вимог позивача про стягнення штрафу та пені відповідач заявив про застосування до цих вимог річного строку позовної давності, передбаченого статтею 258 Цивільного кодексу України з врахуванням того, що згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України їх нарахування припинилось через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В заперечення вимог про стягнення 3% річних відповідача посилався на те, що даний вид відповідальності застосовується до кредитних договорів, договорів позики та банківських вкладів, а відповідач не є фінансовою установою, а тому даний вид відповідальності застосуванню до нього не підлягає.
Наведені вище обставини, на думку відповідача, є підставами для відмови у позові (з урахуванням уточнень позивача).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
25.05.2006 між відповідачем - ДТГО «Південно-Західна залізниця», як замовником, та позивачем -ТОВ «Торговий дім «Ніса», як виконавцем, було укладено Договір підряду на виконання робіт № ПЗ/П-06/356/НЮ (далі - Договір № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006), який підписано представниками сторін, посвідчено печатками позивача та відповідача, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні, а належним чином засвідчену копію долучено до матеріалів справи.
Умовами Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 сторони визначили, що виконавець (позивач) зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням замовника (відповідача) та у відповідності до умов даного договору наплавку дослідної партії стрілочних переводів та хрестовинах, з використанням технологій та наплавлюваних матеріалів концерну «Еsab», а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти роботу та оплатити її (п. 1.1), загальна вартість по договору складає 149 999,25 грн. (п. 2.1), договірна ціна є динамічною і може бути змінена шляхом укладення додаткової угоди в разі зміни обсягів і складу робіт, вартості матеріальних ресурсів проти врахованих на момент укладення договору (п. 2.3), робота вважається прийнятою після підписання актів приймання виконаних робіт між замовником та виконавцем (п. 3.2), замовник протягом 10 банківських днів від дня отримання акту здачі-приймання, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт та оплатити виконані роботи або направити мотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.3), за несвоєчасні розрахунки за виконані об'єми робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми договору, за кожний прострочений день затримки (п. 7.2), за невиконання умов цього договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 20% від суми договору (п. 7.4).
Сторонами Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 було погоджено відповідну Специфікацію на суму 149 999,25 грн. (додаток № 1 до Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006).
25.05.2006 між відповідачем - ДТГО «Південно-Західна залізниця», як замовником, та позивачем -ТОВ «Торговий дім «Ніса», як виконавцем, було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ, яку підписано представниками сторін, посвідчено печатками позивача та відповідача, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, а належним чином засвідчену копію долучено до матеріалів справи.
Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 до Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 сторони вирішили викласти пункт 2.1 у редакції, згідно якої загальна вартість по Договору складає 245 712,96 грн., а вартість по Додатковій угоді складає 95 713,71 грн., інші умови Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 залишаються без змін.
Сторонами Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 було погоджено відповідну Специфікацію до Додаткової угоди № 1 на суму 95 713,71 грн. (додаток № 2 до Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006).
Відповідно до складених на виконання Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 та Додаткової угоди № 1 Акту виконаних робіт від 26.06.2006 на суму 149 283,56 грн. та Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн., підписаних представниками позивача виконавця) та відповідача (замовника) без зауважень та заперечень і посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчена копія яких знаходиться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт по даним Актам складає загалом 341 426,67 грн.
Як зазначав позивач в заяві про уточнення позовних вимог від 10.09.2009, відповідачем було у повному обсязі здійснено оплату робіт по Акту виконаних робіт від 26.06.2006 на суму 149 283,56 грн., а по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн. відповідачем здійснено оплату в сумі 90000,00 грн., що підтверджується банківським виписками по особовому рахунку позивача (07.02.2007 -10000,00 грн., 05.03.2007 -10000,00 грн., 15.03.2007 -10000,00 грн., 16.03.2007 -20000,00 грн., 19.03.2007 -10000,00 грн., 26.03.2007 -10000,00 грн., 30.03.2007 -10000,00 грн., 05.04.2007 -10000,00 грн.), а заборгованість в сумі 5 713,71 грн. за виконані роботи по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 відповідачем погашена не була, як не була погашена і станом на момент звернення з позовом. А тому позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 5 713,71 грн. як заборгованість саме по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 до Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 та Додаткової угоди № 1.
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 по 26.06.2007 по Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006, складеного між позивачем та відповідачем, підписаного їх представниками та посвідченого печатками сторін, станом на 26.06.2007 сальдо на користь позивача складає 5 713,71 грн.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Вимогами статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, як виконавець, умови Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 та Додаткової угоди № 1 виконав належним чином, а саме: ним було виконано підрядні роботи обумовлені сторонами у специфікаціях загалом на суму 341 426,67 грн., які відповідачем було прийнято, що підтверджується двосторонньо підписаними Актами виконаних робіт від 26.06.2006 на суму 149 283,56 грн. та від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн. А тому посилання відповідача на те, що ні робіт, ні домовленості між сторонами про виконання робіт і сплату суми у розмірі 341 426,67 грн. між сторонами Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 ніколи не було -судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що спростовується матеріалами справи.
Також, судом встановлено та не заперечувалось позивачем по справі, що відповідачем було здійснено частковий розрахунок за виконані позивачем роботи, а саме: по Акту виконаних робіт від 26.06.2006 на суму 149 283,56 грн. -відповідачем здійснено розрахунок у повному обсязі, а по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн. -відповідачем перераховано 90000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, і заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті виконаних робіт саме по даному Акту складає 5 713,71 грн., станом на момент вирішення спору доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 5 713,71 грн. суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 та Додатковій угоді № 1 існує непогашена заборгованість загалом в сумі 5 713,71 грн., яка утворилась внаслідок неоплати відповідачем у повному обсязі та у строк, визначений п. 3.3. Договору -до 09.01.2007, виконаних позивачем робіт по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн., оскільки відповідачем було лише частково оплачено по даному Акту 90000,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі роботи - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 5 713,71 грн.
Позивачем в заяві про уточнення позовних вимог від 10.09.2009 заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат -4092,56 грн., 3% річних -942,68 грн., штрафу у розмірі 49 142,96 грн., пені -5 148,23 грн., витрат на оплату юридичних послуг -1800,00 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідачем всупереч пункту 3.3 Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн. не було здійснено у повному обсязі розрахунок з позивачем за виконані роботи по даному Акту, а враховуючи те, що відповідачем здійснювались часткові оплати в рахунок погашення заборгованості по даному акту, а саме: 07.02.2007 -10000,00 грн., 05.03.2007 -10000,00 грн., 15.03.2007 -10000,00 грн., 16.03.2007 -20000,00 грн., 19.03.2007 -10000,00 грн., 26.03.2007 -10000,00 грн., 30.03.2007 -10000,00 грн., 05.04.2007 -10000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4092,56 грн. та 3% річних в сумі 942,68 грн. за період з 09.01.2007 по 31.07.2009 з урахуванням здійснених проплат, розрахунок яких наведений позивачем в заяві про уточнення позовних вимог від 10.09.2009, приймається судом як обґрунтований і з яким суд погоджується.
Посилання відповідача у відзиві на те, що 3% річних як вид відповідальності застосовується до кредитних договорів, договорів позики та банківських вкладів, а відповідач не є фінансовою установою, а тому даний вид відповідальності застосуванню до нього не підлягає -судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить ст. 625 Цивільного кодексу України, якою чітко передбачено розмір процентів -3% річних, іншого розміру Договором № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 та чинним законодавством -не передбачено. Також, зазначена стаття передбачає застосування відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних щодо невиконання грошових зобов'язань без виключення до будь-яких суб'єктів господарювання за порушення будь-яких цивільно-правових договорів.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 49 142,96 грн. та пені у розмірі 5 148,23 грн. суд зазначає наступне.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування до вимог позивача скороченого (річного) строку позовної давності, застосування якого передбачено частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 Цивільного кодексу України (п.2 ч. 1) визначено, що позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до вимог статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Акт виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн. мав бути оплачений відповідачем у повному обсязі до 09.01.2007 включно (згідно пункту 3.3 Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006), але оплачений у повному обсязі до 09.01.2007 включно -не був, а тому саме з 10.01.2007 розпочався річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача пені з нарахуванням її саме на суму 95 713,71 грн. та штрафу, але враховуючи те, що відповідачем здійснювалась часткова оплата виконаних робіт по Акту виконаних робіт від 29.12.2006, таким чином в силу вимог статті 264 Цивільного кодексу України відповідач вчиняв дії, що свідчили про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем, а тому строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу переривався в залежності від кожної часткової оплати відповідача, а саме: 07.02.2007 -10000,00 грн., 05.03.2007 -10000,00 грн., 15.03.2007 -10000,00 грн., 16.03.2007 -20000,00 грн., 19.03.2007 -10000,00 грн., 26.03.2007 -10000,00 грн., 30.03.2007 -10000,00 грн., 05.04.2007 -10000,00 грн.
Таким чином, з дати останньої проплати -05.04.2007 розпочався річний строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання по повній оплаті виконаних робіт по Акту виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 95 713,71 грн. до Договору № ПЗ/П-06/356/НЮ від 25.05.2006 та Додатковій угоді № 1, який відповідно, закінчився 05.04.2008.
Відповідно до відбитку штампу поштової установи на конверті, в якому позивач повторно направив позов до Господарського суду міста Києва після усунення недоліків, датою звернення позивача до суду з позовними вимогами зокрема про стягнення пені та штрафу є 09.06.2009, таким чином суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами в частині стягнення пені та штрафу з пропуском річного строку позовної давності, а тому суд застосовує до вимог позивача норму ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у позові в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 49 142,96 грн. та пені у розмірі 5 148,23 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1800, 00 грн. витрат на юридичну правову допомогу, які були понесені позивачем. Вимога в цій частині мотивована тим, що позивач з метою захисту своїх порушених прав звернувся до фізичної особи-підприємця Матвійчука Дмитра Володимировича та оплатив у відповідності з укладеним з ним Договором про надання юридичних послуг № 04/01-9 від 01.04.2009 та згідно платіжного доручення № 328 від 13.08.2009 грошові кошти в сумі 1800,00 грн. в якості оплати за юридичні послуги, які надані позивачу згідно Акту виконаних робіт № 13 від 12.08.2009 на суму 1800,00 грн.
Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на викладене, судом встановлено, що судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1800,00 грн. витрат на юридичну правову допомогу - задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на адвокатські послуги, а тому понесені позивачем витрати на юридичну правову допомогу не можуть бути відшкодовані як судові витрати, оскільки дані витрати не є обов'язковими для особи, а тому законних підстав для їх відшкодування не має.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 5 713,71 грн. основного боргу, 4092,56 грн. інфляційних втрат та 942,68 грн. 3% річних. В інші частині позовних вимог суд відмовляє.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, суд враховує те, що позивачем при подачі позову було заявлено до стягнення суму у розмірі 80 767,13 грн., а сплачено державне мито за подачу позову загалом у розмірі 832,00 грн., тобто у розмірі, більшому ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито», а тому зайво сплачене державне мито в сумі 24 грн. 33 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України як зайво сплачене при подачі позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»(код ЄДРПОУ 04713033, місцезнаходження: 01034, м.Київ, вул. Лисенка,6), а у випадку відсутності коштів -з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніса»(код ЄДРПОУ 25270048, місцезнаходження: 03186 м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, а/с 52) суму заборгованості в розмірі 5 713 (п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 71 коп., інфляційних втрат - 4092 (чотири тисячі дев'яносто дві) грн. 56 коп., 3% річних - 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 68 коп., а також 107 (сто сім) грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 50 (п'ятдесят) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніса»(код ЄДРПОУ 25270048, місцезнаходження: 03186 м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, а/с 52) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 33 коп.
5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення -14.10.2009