20 січня 2011 р. Справа № 34650/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Сапіги В.П., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року по справі за позовом державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі- Тернопільська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-
25.09.2008 року державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» звернувся до суду з позовом до Тернопільської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень № 0000022306/0/38056 від 11.06.2008 р. та № 0000042306/0/49957 від 12.08.2008 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у період з 22.05.2008 року по 03.06.2008 року та у період з 15.07.2008 року по 28.07.2008 року в них проводилась виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень та за квітень 2008 року. За результатами даних перевірок були складені Акт від 06.06.08р. за № 7234/23-623/00375154 та Акт від 04.08.08р. № 9114/23-623/0037515, які підписані позивачем із запереченнями, та видані податкові повідомлення - рішення. Вважають, що ними дотримано всі вимоги законодавства при поданні декларації з податку на додану вартість з березень та березень 2007 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банк, що сукупно за два місяці складає 398 207, 00 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року у позові державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» до Тернопільської ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000022306/0/38056 від 11.06.2008 року та № 0000042306/0/49957 від 12.08.2008 року, № 0000072306/0/65427 від 17.10.2008 року та № 00000112306/0/70516 від 10.11.2008 року - відмовлено.
Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою задоволити їхні позовні вимоги.
В апеляційній скарзі покликається на те, що постанова прийнята без участі представника позивача. Фактична сплата сум податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах відповідачем не заперечується, отже всі підстави для відшкодування сум ПДВ у них є, з огляду на вимоги Закону України «Про податок на додану вартість». Проте, відповідач хибно та неправомірно (на власний розсуд) тлумачить п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 цього закону та стверджує, що згідно з нормами Закону про ПДВ (як тими, що діяли у період до 01.01.08р., так і тими, що діють у період після зазначеної дати) суми, які не були заявлені як від'ємне значення податку у рядку 18.2., або не були оплачені у відповідному періоді, або були погашені поточними додатними податковими зобов'язаннями, до відшкодування з бюджету не декларується.
Представник Тернопільської ОДПІ ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 підприємство «Мишковицький спиртовий завод» зареєстроване Тернопільською районною державною адміністрацією і є платником податків.
В період з 22.05.2008 р. по 03.06.2008 р., з 15.07.2008 р. по 28.07.2008 р. та з 17.10.2008 р. по 24.2008 р. Тернопільською ОДПІ у позивача проводилась виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку.
За результатами перевірок було складено Акти № 7234/23-623/00375154 від 06.06.08р. та Акт № 9114/23-623/0037515 від 04.08.08р. та № 12690/23-623/00375154 від 31.10.2008 р. встановлено завищення сум податкового кредиту за березень, квітень, липень та серпень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за період з 01.02.2008 р. по 29.02.2008 р., з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р., з 01.06.2008 р. по 30.06.2008 р., з 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р.
Так, перевіркою встановлено, що від'ємне значення в березні 2008 року становило в сумі 40190 грн., а відповідності до п.п 7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при від'ємному значенні розрахункової суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з того податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до матеріалів перевірки сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту його постачальником за лютий 2008 р. становить 211033 грн.
Також встановлено від'ємне значення в квітні 2008 р. в сумі 140074 грн., а позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню суму податкового кредиту своїм постачальникам за березень 2008 р. становила 40577 грн.
Порядок відшкодування ПДВ вказано в ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки суми, які не були заявлені як від'ємне значення податку у рядку 18.2, або не були оплачені у відповідному періоді, або були погашені поточними додатними податковими зобов'язаннями, до відшкодування з бюджету не декларуються.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу державного підприємства «Мишковицький спиртовий завод» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року по справі №2-а-6699/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 25.01.2011 року.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді В.П.Сапіга
ОСОБА_3