03 вересня 2015 року Справа № 876/9479/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника позивача Лаврика А.Р.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова( тепер Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) до ОСОБА_2, третя особа - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 04.01.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа - Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просила стягнути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 18960 грн. 00 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 18960 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень) до бюджету.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що він не здійснював реєстрацію транспортного засобу Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску, а тому в нього відсутній обов'язок сплачувати податок з власників транспортних засобів за першу реєстрацію вказаного транспортного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску, об'єм двигуна 1896 куб.см., який не знятий з реєстрації в органах ДАІ, що підтверджується відповіддю Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області від 11.02.2011 року №782зп, отже, відповідач є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Відповідачем проведено першу реєстрацію вказаного транспортного засобу 26.12.2009 року, що підтверджується листом Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області від 31.08.2010 р. №9/2074.
Відповідач звернувся до Прокуратури Львівської області з заявою про визнання його потерпілим у кримінальній справі №181-0311, порушеній щодо службових осіб ВРЕВ УДАІ ГУМВСУ у Львівській області за ознаками ст.364 КК України, в якій зазначається, що посадовими особами ВРЕВ УДАІ ГУМВСУ неправомірно здійснено реєстрацію автомобіля Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1 на його ім'я.
Згідно з відповіддю Прокуратури Львівської області від 16.04.2013 р. №0613-1351вих13, вказана кримінальна справа скерована для розгляду по суті до Личаківського районного суду м. Львова та з'ясовано, що відповідача не визнано потерпілим у кримінальній справі №181-0311, порушеній щодо службових осіб ВРЕВ УДАІ ГУМВСУ у Львівській області за ознаками ст.364 КК України.
Судом з»ясовано що при здійсненні державної реєстрації автомобіля марки Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску, об'єм двигуна 1896 куб. см, відповідач не сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підтверджується листом Західного головного регіонального управління "ПриватБанк" від 04.11.2010 р. №5949, листом Львівського ВРЕР ДАІ ГУМВС України у Львівській області від 31.08.2010 р. №9/2074, листом ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 26.11.2010 р. №28363/19-020.
Згідно з Довідкою про результати перевірки щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів від 24.01.2011 року №28060/17-010, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів, яка підлягала сплаті при першій реєстрації відповідачем транспортного засобу марки Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 18960 грн. 00 коп.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів того, що він не здійснював державної реєстрації автомобіля Volkswagen T4, державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року випуску, об'єм двигуна 1896 куб. см. , а тому не виконано обов'язку із сплати податку, так як сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена під час первинної реєстрації не зарахована до місцевого бюджету.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Об'єкти оподаткування визначені в ст. 2 цього Закону, якими є : автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.
Відповідно до ст. 3 Закону перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Податок з визначених Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Відповідно до ч. 5-8 ст. 6 Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов»язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов»язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Відповідно до ч. 6 цієї статті фізичні особи - платники податку зобов»язані пред»являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.
Відповідно до п. 8 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до органу ВРЕР заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами.
Як видно з матеріалів справи, при вирішенні даної справи, суд першої інстанції не врахував, що із заявою до Львівського ВРЕР УДАІ про проведення державної реєстрації транспортного засобу відповідач не звертався і такої не підписував. Крім того, не подавав жодних документів, що посвідчують його особу (паспорт громадянина України чи будь-які інші документи). Таким чином, відповідач не вчиняв жодних дій, пов'язаних з придбанням чи реєстрацією транспортного засобу.
Отже, відповідач не виступав платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, адже вказаний транспортний засіб, реєстрація якого послужила підставою донарахування йому суми податку з власників транспортних засобів, в органах ВРЕР він не реєстрував, а рішення про його реєстрацію прийняте Львівським ВРЕР УДАІ без його відома, з порушенням при цьому встановленого законом порядку такої реєстрації.
Наведених обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про стягнення податку з власників транспортних засобів, при здійсненні першої реєстрації транспортного засобу з відповідача в сумі 18960 грн. 00 коп.
Таким чином, є необґрунтованими доводи позивача про необхідність стягнення із відповідача зазначеного податку в судовому порядку.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують, а тому така підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205 ч.2 п.1, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі № 2а-24/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Постанова у повному обсязі складена 08.09.2015 року.