29 березня 2012 р. Справа № 61173/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії,-
Позивач 19.11.2010 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії.
Вимоги мотивовані тим, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 04.11.2010 року.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області нарахувати на виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 19.05.2010 року з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В решті позовних вимог відмовлено.
Суд виходив з того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 позивачу повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.
Позивач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Покликання маються на те, що в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 листопада 2010 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, який діяв до 01.01.2006 року. Зазначає, що підвищення до пенсії , яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є складовою пенсії та відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми містить Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік». Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що на спірні правовідносини відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюється строк позовної давності, оскільки відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі лише в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачу як дитині війни пенсії нараховані не були, а тому на спірні правовідносини положення ст. 46 зазначеного Закону також не поширюються.
Оскільки ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено інші, ніж ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» правила виплати пенсії за минулий час, тому в цій частині Закон України «Про пенсійне забезпечення» застосуванню не підлягає.
Таким чином, оскільки законодавством не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 99 КАС України, якими передбачено піврічний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі №2а-174/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді Р.М. Гулид
ОСОБА_2