Запорізької області
про відкладення розгляду справи
25.01.10 Справа № 27/379/09
Суддя Дроздова С.С.
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” (ВАТ “ВіЕйБі Банк”), м. Київ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Експостил”, м. Одеса
про стягнення 516 493 грн. 24 коп.
За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя
до - Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” (ВАТ “ВіЕйБі Банк”), м. Київ
про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. № 1834 від 30.12.2009 р.
Від відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, дов. б/н від 07.12.2009 р.
Від відповідача-2 за первісним позовом: ОСОБА_3, дов. б/н від 07.12.2009 р.
Відкрите акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_1” (ВАТ “ВіЕйБі Банк”), м. Київ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експостил”, м. Одеса 516 493 грн. 24 коп., в тому числі 390 549 грн. 60 коп. строкової заборгованості за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.2007 р., 75 940 грн. 20 коп. прострочена заборгованість за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.2007 р., 3 401 грн. 50 коп. нараховані відсотки за користування кредиту, 34 468 грн. 24 коп. прострочені відсотки за кредитним договором № 11-07/юр від 11.07.2007 р., 7 572 грн. 90 коп. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3 042 грн. 00 коп. заборгованість по пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 251 грн. 13 коп. інфляційні збитки за основною сумою кредиту, 267 грн. 67 коп. інфляційні збитки за відсотками.
Ухвалою господарського суду від 10.11.2009 р. порушено провадження у справі № 27/379/09 та призначено судове засідання на 14.12.2009 р.
06.11.2009 р. позивач звернувся до суду з заявою, в порядку ст. ст. 66-67 ГПК України, щодо забезпечення позову, а саме накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ Науково-виробнича фірма “Новий вік” та ТОВ “Експостил”.
Ухвалою господарського суду від 10.11.2009 р. клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відхилено.
Ухвалою суду від 14.12.2009 р., на підставі ч.4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін строк вирішення спору було продовжено до 01.03.2010 р. засідання суду призначено на 25.01.2010 р.
25.01.2010 р. слухання справи продовжено.
25.01.2010 р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
25.01.2010 р. у засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
25.01.2010 р. представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечив. В обґрунтування посилається на той факт, що позивач обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення заборгованості з відповідача-1 посилається на кредитний договір № 11-07/юр від 11.07.2007 р., згідно до якого відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 84 000 доларів США.
Відповідач-1 вважає, що визначення зобов'язання у договорі в іноземній валюті долари США та вимога виконати таке зобов'язання суперечить діючому законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Аналогічні положення щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені ст. 524 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання сторонами правочину виконувались у валюті - долари США, шляхом здійснення валютних операцій.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії ОСОБА_4 банку України.
За приписами ст. 14 Господарського кодексу України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Згідно із ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” документ, який видається ОСОБА_4 банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютне контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій ОСОБА_4 України видає генеральні індивідуальні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам Україні національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. А саме, згідно до пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету КМІУ від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави віднесено до операцій, які потребуй індивідуальної ліцензії
Ні позивач, ні відповідач не отримували індивідуальну ліцензію на право проведення валютних операцій за кредитним договором, внаслідок чого, з урахуванням приписів ст. 198 Господарського кодексу Україні, ст. 524 Цивільного кодексу України, неправомірним є вираження грошових зобов'язань у спірному кредитному договорі в іноземній валюті, а не в гривні України.
Згідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнай правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і іншими зацікавленими особами.
Таким чином, відповідач-1 керуючись своїм правом оспорює вищезазначений правочин, що підтверджується поданням зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним.
Щодо погашення пені, яка нарахована на суму заборгованості, то відповідач-1 вважає, що розмір пені згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошове зобов'язання” не повинен перевищувати подвійної облікової ставки ОСОБА_4 банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня коли, зобов'язання мало бути виконано, відповідно позивач не має право нараховувати та стягувати пеню за весь час прострочки.
Крім того, оскільки пеня нарахована за прострочку сплати кредиту та процентів за користування кредитом, які визначені у валюті - долар США, що є незаконним, відповідно угоди, які містять порушення закону не породжують будь-яких прав та обов'язків для сторін, отже й застосування штрафних санкцій за невиконання незаконної вимоги є незаконним.
25.01.2010 р. у засіданні суду представник відповідача-2 проти позову заперечив. Надав письмовий відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що згідно договору поруки від 11 липня 2007 року, укладеного з Відкритим акціонерним товариством “ВіЕйБі Банк” в особі заступника директора з корпоративного бізнесу Запорізької філії ВАТ “ВіЕйБі Банк” ТОВ “Експостил” взяло на себе обов'язки виконання у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, а саме: погашення основної суми кредиту, суму процентів, суму штрафів, пені, комісії, збитків, витрат та інших платежів згідно з Кредитним договором, (п. 2.1 Договору поруки).
Отже, предметом зобов'язання за договором поруки є головне зобов'язання за Кредитним договором. Зобов'язання за кредитним договором є грошовим та визначено у валюті - долари США. У разі порушення боржником свого зобов'язання та пред'явлення вимоги кредитором, поручитель зобов'язаний виконати основне зобов'язання замість або разом з боржником у валюті - долари США. Згідно до статті 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснені розрахунків на території України по зобов'язаннях можливо лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених діючим законодавством.
З предмету договору вбачається, що грошове зобов'язання виражено у іноземній валюті - долари США. Відповідно до Декрету КМУ від 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” під валютними операціями розуміються операції з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності. А тому виконання такої операції потребує дотримання вимог законодавства.
А саме, згідно до пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93р. “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави віднесено до операцій, які потребують індивідуальної ліцензії, яка видається резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
За приписами ст. 14 Господарського кодексу України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов
Таким чином, для виконання поручителем своїх зобов'язань за договором необхідно, щоб підприємство на момент укладання договору поруки отримало від ОСОБА_4 банку України відповідну індивідуальну ліцензію. Оскільки лише гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України,
Крім того, за змістом статті 553 ЦК України договором поруки передбачаються додаткові зобов'язання поручителя перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку. Отже, за своєю природою порука має акцесорний характер, т.т. зобов'язання та відповідальність поручителя є похідними від головного зобов'язання. Акцесорне зобов'язання не має самостійного значення й автоматично припиняється з припиненням дії головного зобов'язання. А тому відповідальність поручителя щодо виконання обов'язку боржника існує доти, доки існує головне зобов'язання, забезпечене порукою.
Як відомо Боржник - ТОВ НВФ “Новий Вік” заперечує проти вимог кредитора посилаючись на недійсність кредитного договору, який забезпечений порукою, оскільки останній визначено в валюті, відмінній від гривні України, а використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, суперечить вимогам законодавства. У зв'язку з чим вимагає визнання недійсним кредитного договору в силу ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, згідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом
Отже, враховуючи вище наведене, у разі недійсності головного зобов'язання (вимоги), недійсним є й правочин щодо його забезпечення, відповідно договір поруки б/н від 11.07.2007 р. також є недійсним автоматично в силу закону та за відсутності індивідуальної ліцензії, поручитель не може здійснити погашення зобов'язання у іноземній валюті.
Відповідач-2 просить у задоволені позовних вимог ВАТ “ВіЕйБі Банк” відмовити.
22.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду, в порядку ст. 60 ГПК України, з зустрічною позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” (ВАТ “ВіЕйБі Банк”), м. Київ про визнання недійсним кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя та Відкритим акціонерним товариством “Всеукраїнський ОСОБА_1” (ВАТ “ВіЕйБі Банк”), м. Київ з моменту його укладання.
У засіданні суду 25.01.2010 р. зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, м. Запоріжжя підтримав, на підставах викладених у зустрічній позовній заяві.
Крім того, звернувся до суду з заявою, в порядку ст. 66, 67 ГПК України, щодо забезпечення зустрічного позову. В обґрунтування посилається на те, що предметом кредитного договору № 11 07/юр від 11.07.2007 р. є кредит на суму 84 000 доларів США, які ТОВ НВФ “Нови Вік” повинен повернути з урахуванням процентів за користування кредиту. Із змісту ст. 1.3 кредитного договору вбачається, що в якості забезпечення позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредит) сплати нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій, інших витрат виступають транспортні засоби, що були придбані за рахунок кредитних коштів. Кредит брався із цільовим призначенням на придбання зернозбирального комбайну СLAAS МЕDION 310 (п. 1.2 Кредитного договору)
Отже, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, який оспорюється наші підприємство заставило транспортні засоби на загальну суму 859 215,60 грн., згідно до договору застави № Д 10-07 від 11.07.2007р.
Згідно до п. 3.2.7 Кредитного договору Кредитодавець (банк) має право у разі неповернення кредит) звернути стягнення на предмет застави. А згідно до п. 4.5 Кредитного договору право застави є позасудовим.
Оскільки вимогою позивача за зустрічним позовом є визнання недійсним кредитного договору, а застава за своєю природою (акцесорним зобов'язанням та за змістом ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Ми вважаємо, що до винесення судом рішення по справі ОСОБА_1 може скористатися своїм правом Заставодержателя (що підтверджується витягом з реєстру обтяжень № 13419185) та звернути стягнення на заставне майно у позасудовому порядку, наслідком чого буде повне задоволення їх вимог за кредитним договором, який оскаржується, тим самим унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення зустрічного позову, т.я. предмет застави становить 859 тис. грн.., а вимоги банка по кредиту - 516 тис. грн.
На підставі викладеного Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма “Новий вік”, просить суд заборонити Відкритому акціонерному товариству “Всеукраїнський акціонерний банк” вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на майно та кошти ТОВ НВФ “Новий вік” на виконання зобов'язань за кредитним договором № 11 07/юр від 11.07.2007 р.
Господарський суд Запорізької області, відхиляє клопотання позивача за зустрічним позовом, в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, як процесуально необґрунтоване, оскільки заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Позивачем за зустрічним позовом (відповідачем-1 за зустрічним позовом) не надано конкретних заходів, які пропонуються вжити, і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
25.01.2010 р. в засіданні суду представник позивача за первісним позовом - Відкрите акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_1” (ВАТ “ВіЕйБі Банк”), м. Київ проти зустрічного позову заперечив. Письмового відзиву не надав.
Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов має бути взаємно пов'язаний з первісним.
Зустрічний позов оформлений відповідно до вимог ст. 60 господарського процесуального кодексу України і пов'язаний з первісним.
Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав надані матеріали достатніми для прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.
На підставі ст. 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи за первісним позовом на 01.03.2010 р. о 15 год. 00 хв., у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору за первісним позовом та прийняттям зустрічного позову до розгляду разом з первісним.
Зобов'язати сторони надати докази, необхідні для розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 22, 60, 66, 67, 77, 86 ГПК України, -
Прийняти зустрічний позов до розгляду разом із первісним.
Розгляд справи за первісним позовом та зустрічним позовом відкласти.
Засідання суду призначити на 01.03.2010 р. о/об 15 - 00 год.
Зобов'язати надати:
Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): нормативне та документальне обґрунтування первісних позовних вимог згідно діючого законодавства з урахуванням заперечень відповідача, нормативне та документальне обґрунтування заперечень проти зустрічних позовних вимог згідно діючого законодавства -письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, оригінали: кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р., додаткового договору № 1 від 12.06.08 р., договору застави № ДЗ 10-07 від 11.07.2007 р., договору поруки від 11.07.2007 р., оригінали документів доданих до позову, докази відповідно до ст. 33 ГПК України, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, довіреність на представника.
Відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): оригінал кредитного договору № 11-07/юр від 11.07.2007 р., додаткового договору № 1 від 12.06.08 р., договору застави № ДЗ 10-07 від 11.07.2007 р., договору поруки від 11.07.2007 р., копії усіх витребуваних документів (засвідчених належним чином) у справу, докази відповідно до ст. 33 ГПК України, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, довіреність на представника.
Відповідача-2: надати суду письмові докази відповідно до ст. 33 ГПК України, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті та інші документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Явка представників сторін у судове засідання 01.03.2010 р. обов'язкова.
Суддя С.С. Дроздова