Апеляційний суд Черкаської області
м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83
Справа № 22ц-6939/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 2, 5 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
1 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Бурдукова О.В.
з участю:
представника позивачки ОСОБА_3
відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 2 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу будинковолодіння дійсним та визнання права власності на будинковолодіння, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
встановила:
В червні 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він є власником будинковолодіння розташованого по провулку Фадєєва, 10-а в м.Звенигородка Черкаської області на підставі свідоцтва про право на спадщину /1-2784/ від 5 серпня 2009 року. На даний час в зазначеному будинку проживає ОСОБА_4 Після отримання спадщини позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогою звільнення належного йому будинку, однак вона звільняти будинок відмовляється. Вважає, що відповідачка незаконно проживає в зазначеному будинку, чим порушує його права власника.
Зазначені дії ОСОБА_4 завдали позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 30 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд задовольнити позов.
В липні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу будинковолодіння дійсним та визнання права власності на будинковолодіння. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона користується спірним будинковолодінням на законних підставах, оскільки придбала його 11 серпня 1998 року у батька ОСОБА_6 - ОСОБА_8, однак в установленому законом порядку договір купівлі-продажу оформлений не був. Вважає, що договір купівлі-продажу відбувся в усній формі.
В ході судового розгляду ОСОБА_4 доповнила позовні вимоги, де крім зазначеного просила стягнути з ОСОБА_6 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 2 вересня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_6 у здійсненні ним права користування та розпорядження будинковолодінням розташованого по провулку Фадєєва, 10а в м.Звенигородка Черкаської області, зобов'язавши ОСОБА_4 виселитися з вищезазначеного будинковолодіння.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
В зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічного позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Суд установив, що ОСОБА_6 є власником будинковолодіння, розташованого по провулку Фадєєва, 10-а в м.Звенигородка Черкаської області, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 5 серпня 2009 року. Даний будинок до цього належав на праві власності батьку позивача - ОСОБА_8, який помер 17 вересня 2008 року. При житті ОСОБА_8 в 1998 році надав дозвіл проживати в цьому будинку ОСОБА_4 з родиною.
Після оформлення права власності на будинок у порядку спадкування позивач звернувся до відповідачки з вимогою про його звільнення, однак остання добровільно звільнити будинок відмовляється, чим чинить перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на це висновок суду, що порушене право позивача за яким спрямоване звернення до суду підлягає захисту є правильним, а рішення в цій частині є законним і обґрунтованим, оскільки ґрунтується на вірно встановлених обставинах справи та правильно застосованих нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Разом з тим, вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральну шкоду, суд у рішенні не навів та не обґрунтував у чому полягає така шкода та на підставі якого закону позивач має право на її відшкодування.
На підставі наведеного та з урахуванням того, що ОСОБА_4 користувалася спірним будинком з дозволу попереднього власника, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в цій частині підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права з ухваленням відповідно до статі 309 ЦПК України нового рішення про відмову у зазначеній частині позовних вимог.
Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_4, суд правильно виходив з того, що він задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_6 набув право власності на спірний будинок в установленому законом порядку, тоді як ОСОБА_4 не довела належними і допустимими доказами укладення між нею і померлим ОСОБА_8 в 1998 році договору купівлі-продажу будинку.
В цій частині рішення суду колегія суддів визнає законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги з цього приводу досліджувалися судом першої інстанції і правильності висновків суду не спростовують, оскільки носять суб'єктивний характер та ґрунтуються на неправильному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права не дають підстав для її задоволення, оскільки не містять ознак, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 2 вересня 2010 року у даній справі змінити, скасувавши його у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
ОСОБА_6 у позові до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті це рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/