ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/243
06.10.09
За позовом Дочірнього підприємства «Ефорт-Гарант-5»Товариства з обмеженою
відповідальністю «Ефорт-Гарант»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський граніт»
Про стягнення 26 444,05 грн.
Суддя Палій В.В.
Секретар Молочна Н.С.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Мар'янчук В.Г.- директор, Капелюшний І.В.- арбітражний керуючий
Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26 444,05грн. (21 835,20грн. -основного боргу, 2 572,08грн. -пені, 321,23грн. -3% річних, 1 715,54грн. -збитків від інфляції), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором про надання охоронних послуг №8/5-Е-Г від 13.09.2006р., а також витрати по сплаті державного мита -264,44грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2009р.суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/243, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.09.2009р.
Ухвалою від 22.09.2009р. розгляд справи відкладено.
06.10.2009р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки позивач не заявив свої вимоги до відповідача у межах справи №44/303-б про банкрутство відповідача, як конкурсний кредитор, відповідно вимоги позивача вважаються погашеними.
У судове засідання 06.10.2009р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представники відповідача в усних поясненнях проти позовних вимог заперечили з підстав, які викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
13.09.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання охоронних послуг №8/5-Е-Г (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується здійснювати охорону об'єкту відповідача, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Льонкова, 12, прилеглої території відповідача (далі -об'єкт), вказаних у дислокації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг позивача на умовах і в порядку, встановлених даним договором.
Згідно п.3.1. договору ціна договору визначається сторонами, виходячи з вартості утримання фізичної охорони об'єкта на підставі розрахунку (додаток №2 до даного договору).
Пунктом 4.1.1. договору встановлено обов'язок позивача приймати об'єкт під охорону (знімати з-під охорони) згідно з інструкцією про порядок приймання об'єкта під охорону (зняття з-під охорони), затвердженою сторонами (додаток №3).
Так, 13.09.2006р.сторонами було складно Акт приймання під охорону згідно договору №8/5-Е-Г від 13.09.2006р. об'єкту відповідача -будівлю і прилеглу до неї територію, розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Льонкова, 12, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.
01.06.2009р. сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, умовами якої встановлено новий розмір оплати охоронних послуг в розмірі 7320,00грн. з 01.06.2008р.
На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 21 960,00грн.
Пунктом 3.3. договору встановлено, що оплата за надання охоронних послуг здійснюється щомісяця, на підставі виставлених рахунків за минулий місяць, не пізніше 25 числа поточного місяця в сумі, вказаній в додатку №2 до договору.
Як зазначає позивач у позовній заяві, оскільки відповідачем було здійснено переплату за надані охоронні послуги у жовтні 2008р., а саме на суму 124,80грн., то за надані охоронні послуги за листопад 2008р. відповідач зобов'язаний був сплатити 7 195,20грн., проте відповідач, у встановлений договором строк, вартість наданих позивачем охоронних послуг за листопад 2008р., грудень 2008р. та січень 2009р. у розмірі 21 835,20грн. не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги на загальну суму 21 835,20грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 835,20грн. основного боргу, 2 572,08грн. -пені, 321,23грн. -3% річних, 1 715,54грн. -збитків від інфляції.
Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не заявив свої вимоги до відповідача у межах справи №44/303-б про банкрутство відповідача, як конкурсний кредитор, відповідно вимоги позивача вважаються погашеними.
Як вбачається із наданих відповідачем документів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. порушено провадження у справі №44/303-б про банкрутство ТОВ «Житомирський граніт».
Ухвалою попереднього засідання від 25.08.2006р. №44/303-б затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. При цьому в ухвалі зазначено, що у тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до суду не надходило письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.
З моменту публікації оголошення про порушення справи №44/303-б про банкрутство ТОВ «Житомирський граніт» факт наявності процедури банкрутства відносно відповідача став загальновідомим, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство, відповідно до преамбули спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника.
Відповідно до п. 2.1 Рекомендацій президії ВГСУ від 04.06.2004р. №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.
Виходячи з наведеного, позивач, який мав грошові вимоги до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, повинен був в порядку ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»звернутися до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника в 30 денний термін з дня розміщення оголошення у газеті.
Позивач не надав суду доказів звернення до боржника у встановлену Законом порядку.
Зважаючи на вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до боржника про стягнення заборгованості в індивідуальному порядку без додержання встановленої процедури відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Судові витрати понесені позивачем покладаються на позивача.
Керуючи ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.
Суддя
В.В. Палій