79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.09.09 Справа № 11/40
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -Кінзера В.В.
від відповідача (скаржник) - не з'явився
Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія-М», вих.№21-7 від 21.08.2009 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2009 року, суддя Якимчук Л.М.
по справі № 11/40,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія Апекс», м.Краматорськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія-М», м.Ужгород
про стягнення 97454,47 грн.
рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.08.2009 року по справі №11/40 позов ТзОВ «Фінансово-промислова компанія Апекс»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Факторія-М»на користь ТзОВ ТзОВ «Фінансово-промислова компанія Апекс»- 91454,47 грн., з яких 80371,56 грн. -сума основного боргу, 5933,75 грн. -пені, 4430 грн. -інфляційних та 719,16 грн. -3% річних. В частині стягнення 11000 грн. -боргу провадження у справі припинено.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 80371,56 грн. за отриманий товар згідно договору поставки №019/08 від 12.09.2008 року підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.173, 193 ГК України. Поряд з цим, суд беручи до уваги п.8.2 договору, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч.6 ст.232 ГК України, ст.625 ЦК України, прийшов до висновку про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних. Одночасно, судом припинено провадження в частині стягнення 11000 грн. -основного боргу на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору, так як зазначена сума відповідачем сплачена в процесі розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Факторія-М»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2009 року по справі №11/40 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 80317,56 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути суму основного боргу в розмірі 77371,56 грн., вказуючи на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідачем - 11.08.2009 року згідно платіжного доручення №137 перераховано позивачу за отриманий товар (цемент) -3000 грн. Таким чином, скаржник звертає увагу суду на те, що сума основного боргу зменшилась на 3000 грн.
Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на те, що платіжку від 11.08.2009 року, якою відповідачем погашено частину суми боргу проведено банком 12.08.2009 року. Поряд з цим, відповідач не представив в судове засідання суду першої інстанції вказаного платіжного доручення, а відтак вимоги апеляційної скарги є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
12.09.2008 укладено між ТзОВ «ФПК Апекс»(в тексті договору -постачальник) та ТзОВ «Факторія-М»(в тексті договору -покупець) укладено договір №019/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію, а останній у свою чергу прийняти та оплатити її за ціною, на умовах і в асортименті, обумовлених договором та Специфікаціях, які є невід'ємною його частиною.
На виконання умов зазначеного договору , позивач за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 197838,68 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-129 від 17.09.2008 року на суму 52561,44 грн., №РН-132 від 25.09.2008 року на суму 48910,44 грн.; №РН-134 від 03.10.2008 року на суму 51840 грн. та №РН-154 від 22.12.2008 на суму 44526,80грн.
Відповідно до п.4.1 договору №019/08 від 12.09.2008 року оплата продукції проводиться згідно цін (з ПДВ), які діють у постачальника (позивача) на момент відвантаження, у відповідності з рахунком-фактурою. Ціна на продукцію, яка постачається за даним договором, визначена в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідачем оплата за отриманий товар проведена не в повному обсязі, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент звернення до суду становила 91371,56 грн.
Позивачем направлявся на адресу відповідача лист (№09 від 21.12.2009 року) з вимогою сплати суми боргу в розмірі 91371,56 грн.
Відповідач у відповідь направив позивачу гарантійний лист, в якому просив дати відстрочку та гарантував погашення заборгованості в розмірі 91371,56 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (арк. справи 59), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача - 80371,56 грн. -основного боргу, 5933,75 грн. -пені, 4430 грн. -інфляційних та 719,16 грн. -3% річних. Позивачем зменшено суму основного боргу до 80371,56 грн., в зв'язку з частковою проплатою, здійсненою відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 11000 грн. на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки вказану суму відповідач сплатив в процесі розгляду справи.
Стосовно зауваження апелянта про те, що судом не взято до уваги того, що відповідачем - 11.08.2009 року згідно платіжного доручення №137 перераховано позивачу за отриманий товар (цемент) -3000 грн., в зв'язку з чим сума боргу зменшилась до 77371,56 грн., то таке судом до уваги не приймається, так як платіжку від 11.08.2009 року проведено банком 12.08.2009 року, тобто в день прийняття рішення. Одночасно, слід зауважити, що представник відповідача в судове засідання 12.08.2009 року не з'явився та не представив суду доказів часткового погашення заборгованості в розмірі 3000 грн.
Таким чином, оскільки на час винесення рішення матеріали справи не містили доказів часткової оплати боргу в сумі 3000 грн., здійсненої відповідачем 12.08.2009 року, тому оскаржуване рішення прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи. Зменшення присудженого до стягнення суми основного боргу може бути враховано на стадії виконання рішення.
Поряд з цим, слід зазначити, що судом підставно стягнуто з відповідача пеню в розмірі 5933,75 грн., а також враховуючи положення ст.625 ЦК України - інфляційні в сумі 4430 грн. та 719,16 грн. -3% річних. В даній частині рішення не оскаржено.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення основної заборгованості є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2009 року по справі №11/40 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія-М»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Скрипчук О.С.