Запорізької області
16.09.09 Справа № 22/209/09
Суддя
за позовом Приватного підприємства “Трансексімцентр” (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 15, кв. 28)
до відповідача Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23)
про стягнення 750621,00 грн.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача - Кузовков І.В., директор, рішення №1 від 26.07.2005
Мілютін В.В., довіреність №2 від 21.08.2009
Юрченко О.І., довіреність №3 від 21.08.2009
Від відповідача - Колодій А.О., довіреність №7 від 01.11.2008
Заявлений позов про стягнення з КП “ЕЛУАШ” основного боргу в сумі 725694,92 грн. та пені в сумі 24926,08 грн.
Ухвалою господарського суду від 26.08.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/209/09, судове засідання призначено на 16.09.2009р.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 16.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вимоги позивача мотивовано наступним. Між сторонами було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості по договору поставки №23/02 від 23.02.2006 та по оплаті продукції, поставленої за період з 2006 по 2008 роки поза договором. Відповідач свої зобов'язання по угоді виконав не в повному обсязі та не сплатив 725694,92 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 24926,08грн. за період часу з 01.04.2009р. по 01.08.2009р. На підставі ст.ст. 525,526,604 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 203 ГК України просить позов задовольнити.
Відповідач позов визнав в повному обсязі. Зазначає, що несвоєчасність виконання зобов'язань по Угоді про реструктуризацію заборгованості викликана тим, що бюджет міста Запоріжжя, фінансування з якого є основним прибутком КП “ЕЛУАШ”, був дефіцитним, та підприємство не отримало коштів для своєчасного виконання своїх зобов'язань перед кредиторами.
Просить розстрочити виконання судового рішення до кінця 2009 року.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
26.12.2008 між Приватним підприємством “Трансексімцентр” -кредитор (позивач у справі) та Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” -боржник (відповідач у справі) укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості.
Згідно п. 1 угоди, станом на момент її укладення загальна заборгованість боржника перед кредитором по оплаті бітуму шляхового, поставленого по договору поставки №23/02 від 23.02.2006, а також по оплаті іншої продукції, поставленої в період 2006-2008 років, в тому числі по позадоговірним поставкам, складає 2 303 597,62 грн.
Пунктом 3 угоди сторони визначили графік погашення заборгованості в період з грудня 2008 року по квітень 2010 року включно.
Відповідач за період з березня 2009 року по липень 2009 року повинен був сплатити позивачу 1000000 грн., але свої зобов'язання виконав не в повному обсязі та сплатив лише 274308,08 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за угодою позивач просить стягнути заборгованість у сумі 725694,92 грн.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України , ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання і сплати боргу у сумі 725694,92грн. суду не надав. Позов визнав в повному обсязі. Таким чином, позовні вимоги про стягнення зазначеної суми боргу є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24926,08 грн. пені за період часу з 01.04.2009р. по 31.07.2009р.
Згідно п. 4 угоди, за прострочку оплати заборгованості згідно графіку, зазначеного в п. 3 угоди, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період прострочки.
Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції -неустойку, штраф або пеню.
Позивачем вимога про стягнення 24926,08 грн. пені заявлена правомірно, розрахунок виконано вірно, тому вимога підлягає задоволенню.
За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.
Відповідач позов визнав в повному обсязі.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення до кінця 2009 року. Клопотання обґрунтовано тим, що виконання рішення суду у повному обсязі призведе до блокування усіх рахунків підприємства виконавчою службою. При блокуванні розрахункових рахунків КП “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” не зможе здійснювати свою господарську діяльність, тобто роботи виконуватись не будуть, та підприємство не зможе отримати бюджетного цільового фінансування.
Позивач заперечив проти розстрочення виконання судового рішення.
Частиною 6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При прийнятті рішення щодо надання розстрочки чи відстрочки суд повинен враховувати інтереси обох сторін. Економічна криза є загальновідомим фактом та вплинула також на фінансовий стан позивача.
За таких обставин, клопотання позивача задовольняється частково, строком на два місяці.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код ЄДРПОУ 03345018, п/р 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Приватного підприємства “Трансексімцентр” (39601 м. Кременчук Полтавської області, вул. 60 років Жовтня, 15 кв. 28, п/р 26001038913101 в АКІБ “УкрСибБанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33672476) 725694 грн. 92 коп. основного боргу, 24926 грн. 08 коп. пені, 7506 грн. 21 коп. витрат на державне мито та суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Розстрочити виконання рішення строком на два місяці, рівними частинами до 24.10.2009 та до 24.11.2009. Видати наказ.
Суддя Ю.О. Скиданова