ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/423
22.09.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»
про
стягнення 10 921, 09 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Тарасенко К.І.- представник за довіреністю від 10.12.2008 року;
Від відповідача:
не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» про стягнення заборгованості у розмірі 10 490, 00 грн. - основного боргу, 379, 36 грн. - пені та 51, 73 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2009 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.08.2009 року та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 07.09.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.08.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Крім того, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просив суд накласти арешт на кошти відповідача в межах заявленої суми позовних вимог, які знаходяться на його рахунках.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищезазначеного, забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.
Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.
За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.
Оскільки, неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору по суті, ухвалою суду від 07.09.2009 року розгляд справи відкладено на 22.09.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача на судове засідання 22.09.2009 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на всі виявлені адреси, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
08.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП Агенство маркетингових досліджень АМІ»(надалі -Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(надалі -Замовник) було укладено договір підряду №1008-2008/у (надалі -Договір), згідно з яким Підрядник зобов'язується на основі затвердженої замовником проектно-кошторисної документації, з використанням своїх матеріалів та обладнання виконати роботи по створенню та введенню в експлуатацію системи озвучення.
Згідно п.4.1 Договору за виконання робіт Замовник перераховує Підряднику відповідно до кошторисів 33 390, 00 грн.
Згідно п. 4.2 Договору оплата робіт здійснюється поетапно. Відповідно до п.4.2.1 Договору Замовник здійснює часткову передоплату в розмірі 22 290, 00 грн. на рахунок Підрядника не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання Договору та затвердження сторонами проектно-кошторисної документації.
09.09.2008 року відповідач здійснив передоплату в розмірі 22 900, 00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 316 від 9.09.2008 року та довідкою банку вих. № 100-10-2-4996 від 02.09.2009 року, наявними в матеріалах справи.
Роботи по створенню системи озвучення було завершено Підрядником 26.12.2008 року. Як доказ виконання робіт по Договору позивач надав акт № 04-2367 приймання виконаних підрядних робіт на суму 33 390, 00 грн. від 26.12.2008 року, підписаний Підрядником. На зазначеному акті існує відмітка «Замовник ТОВ «Вестер-Україна»від підписання акту відмовився».
Згідно ч.4. ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Уразі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
05.06.2009 року позивач надіслав для підписання відповідачу два екземпляри акта виконаних робіт № 04-2367 та акт звіряння розрахунків станом на 31.05.2009 року. У якості доказу такого відправлення позивач надав суду копію фіскального чека № 0330 від 05.06.2009 року про відправлення відповідачу рекомендованого листа та копію повідомлення про вручення від 05.06.2009 року, згідно якоuj лист було вручено відповідачу 09.06.2009 року. Однак, доказів того, що зазначеним листом відповідачу було відправлено саме акт виконаних робіт № 04-2367, позивач суду не надав.
16.06.2009 року позивач відправив відповідачеві для підписання 2 екземпляри акта виконаних робіт № 04-2367 від 26.12.2008 року та супровідний лист з вимогою підписати вказаний акт, що підтверджується копією фіскального чека № 1193 від 16.06.2009 року про відправлення відповідачу рекомендованого листа та копією опису вкладення в цінний лист.
Згідно п.5.1.4 Договору Замовник зобов'язується підписати акт здачі-приймання виконаних робіт відповідно до умов Договору в день їх завершення чи направити Підряднику мотивовану відмову від приймання робіт не пізніше трьох днів від дати надання акту позивачем.
Згідно п.10.1 Договору датою здачі-приймання виконаних робіт є дата підписання сторонами відповідного акта. За відсутності мотивованої відмови від приймання робіт, роботи вважається прийнятими з моменту підписання (пред'явлення) акта здачі-приймання робіт Підрядником.
Виходячи з матеріалів справи, акт здачі-приймання виконаних робіт був пред'явлений відповідачу 19.06.2009 року (з урахуванням поштового обігу 3 дні).
Отже, враховуючи те, що відповідачем не було надано вмотивованої відмови від підписання акту № 04-2367 приймання виконаних підрядних робіт від 26.12.2008 року, тому на підставі ст. 882 ЦК України та п. 10.1 Договору, зазначений акт вважається прийнятим відповідачем.
Згідно з п.4.2.2 Договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на рахунок Підрядника не пізніше трьох днів з моменту підписання Сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в.
Таким чином, з урахуванням ст. 882 ЦК України та п.10.1 Договору, оплата повинна була бути проведена Відповідачем до 22.06.2009 року.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано. На момент прийняття рішення судом відповідач не надав доказів перерахування коштів за виконання робіт в розмірі 10 490, 00 грн., тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 51, 73 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, відповідач повинен був розрахуватися за виконані Позивачем роботи до 22.06.2009 року, а тому 3% річних повинні нараховуватися починаючи з 23.06.2009 року.
Розрахунок 3 % річних:
10 490, 00 грн. (сума заборгованості) * 3% * 57 (з 23.06.09 по 18.08.09) / 365 = 49, 14 грн.
Таким чином, 3% річних становлять 49, 14 грн. та підлягають задоволенню в повному розмірі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 379, 36 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за порушення встановленого цим договором строку оплати виконаних робіт Замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені:
10 490, 00 грн. (сума заборгованості) * 0,5% * 57 (23.06.2009 року по 18.08.2009 року) = 2 989, 65 грн.
Розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня:
- за період з 23.06.2009 року по 11.08.2009 року:
10 490, 00 грн. (сума заборгованості) * 22 % * 50 (кількість днів прострочення) /365 = 316, 14 грн.
- за період з 12.08.2009 року по 18.08.2009 року:
10 490, 00 грн. (сума заборгованості) * 20,50 % * 7 (кількість днів прострочення) /365 = 41, 24 грн.
Оскільки розмір пені у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення становить 2 989, 65 грн. та перевищує подвійну облікову ставку НБУ за цей період, то стягненню підлягає пеня у розмірі 357, 38 грн.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 837, 854 ЦК України, ст. 230 ГК України та ст.ст. 33, 49, 66, 77 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-а; код ЄДРПОУ 35073676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ»(83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-Г; код ЄДРПОУ 13539835) основну суму заборгованості у розмірі 10 490 (десять тисяч чотириста девяносто) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 14 коп., пеню у розмірі 357 ( триста п'ятдесят сім) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 108 (сто вісім) грн. 97 коп., та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 05.10.2009 року