"06" жовтня 2009 р.
Справа № 6-15/40-09-1229
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Геленич В.В. (довіреність № ЮС/Д-41 від 14.05.2009 року)
від відповідача: Пенчева Г.М. (довіреність № ЮР 77 від 10.09.2009 року);
Буданцев Р.О. (довіреність № ЮР 2 від 08.01.2009 року)
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”
на рішення господарського суду Одеської області від „03” серпня 2009 року
по справі № 6-15/40-09-1229
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”, м. Ізмаїл
до Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”, м. Ізмаїл
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державного казначейства в Одеській області, м. Одеса
про стягнення 2 295 036,44 грн.
23.03.2009 року Відкрите акціонерне товариство „Українське Дунайське пароплавство” (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” (далі по тексту -відповідач) збитків у вигляді надмірно сплачених відповідачу грошових коштів в сумі 2 295 036,44 грн., з яких 1 082 028,14 грн. корабельного збору, 495 551,65 грн. якірного збору та 717 456,65,11 грн. адміністративного збору. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені грошові кошти не підлягали оплаті в якості корабельного, якірного та адміністративного зборів, оскільки справляння цих зборів виникає у порту з моменту одержання у встановленому чинним законодавством порядку у користування водних просторів (акваторії порту). Але ДП „Ізмаїльський МТП” компетентним органом -Кабінетом Міністрів України -не було надано в користування водний об'єкт загальнодержавного користування і, відповідно до статті 74 КТМ України, не визначено акваторію морського порту. Отже, відповідач не одержав в користування визначеної акваторії порту, а тому і відсутні підстави для одержання корабельного, адміністративного та якірного збору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2009 року по справі № 6-15/40-09-1229 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління державного казначейства в Одеській області (далі по тексту -3-тя особа).
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2009 року по справі № 6-15/40-09-1229 (суддя Демешин О.А.) в задоволенні позовних вимог ВАТ „Українське ДП” відмовлено повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що по-перше, заяв про зміну підстави позову, виходячи з обставин, викладених у клопотанні про правове обґрунтування позову -позивачем не надавалось, а, по-друге, одержані відповідачем грошові кошти у вигляді оплати портових зборів взагалі не можна вважати такими, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки оплата портових зборів позивачем здійснювалась на підставі укладених з ДП „Ізмаїльський МТП” договорів.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального і процесуального права.
На думку скаржника, умови договорів суперечать діючому законодавству, зокрема, Водному кодексу України, а в постановах Одеського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України між тими ж сторонами зазначено, що норми договору повинні кореспондуватись з приписами чинного законодавства.
Крім того, за твердженням скаржника, саме клопотанням стосовно правового обґрунтування позову в якому зазначено, що правовою підставою для пред'явлення позивачем позовних вимог є зокрема норми статті 1212 ЦК України -повернення безпідставно набутого майна, тобто -грошових коштів, сплачених відповідачу в якості портових зборів і є заявою про зміну підстав позову.
Також скаржник посилається на те, що корабельний збір сплачується за кожний вхід у порт і вихід з нього, якірний збір сплачується за стоянку суден на відведеній порту акваторії, Адміністративний збір сплачується за кожний вхід в порт, отже ці збори є цільовими зборами. Але ж порту не надані повноваження щодо отримання таких зборів.
Обов'язкові постанови по ДП „Ізмаїльський МТП”, на думку скаржника, взагалі не можуть використовуватись для врегулювання тих чи інших правовідносин, так як не проходили реєстрацію в Головному управлінні юстиції в Одеській області.
Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представники в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу до суду не надала та її представник в судове засідання 06.10.2009 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 585736 від 28.08.2009 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2005 року між ВАТ „Українське Дунайська пароплавство” та ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було укладено Договір № 183\098КО про обробку портом морського, контейнерного і річкового флоту пароплавства або зафрахтованих ним суден під перевезення експортного, імпортного і транзитного вантажів в Ізмаїльському морському торговельному порту. Пунктом 5.1. вказаного договору передбачалось стягнення портових зборів та платежів у відповідності з чинним законодавством і нормативними атами (т.1 а.с.13-15).
Аддендумами № 10 та № 11 строк дій цього договору продовжувався до 15.03.2007 року (т.1 а.с.16-17).
01.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладеного Договір № 299\149ФКО, пунктом 1.2 якого встановлювалось, що сплата портових зборів здійснюється на підставі КТМ України, Постанови КМ України № 1544 від 12.10.2000 року інших нормативно-правових актів України, обов'язкових постанов порту Ізмаїл та положень цього договору (т.1 а.с.18-20).
Після закінчення (31.12.2007 року) строку дії цього договору, 01.01.2008 року між сторонами було укладено ще один договір № 340\007 А КО, яким, також було передбачено сплату позивачем портових зборів на підставі КТМ України, Постанови КМ України № 1544, інших нормативно-правових актів, обов'язкових постанов порту та положень цього договору (т.1 а.с.22-24).
Таким чином, обов'язок сплати портових зборів, до яких відноситься у т.ч. корабельний, якірний та адміністративний збори -було встановлено умовами договорів, що діяли в період з 26.04.2006 року по 06.03.2009 року.
В період з 26.04.2006 року по 06.03.2009 року ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” сплатило ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” 1 082 028,14 грн. корабельного збору, 495 551,65 грн. якірного збору та 717 456,65,11 грн. адміністративного збору, що не заперечується відповідачем.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „Ізмаїльський МТП” та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати не тільки із закону або іншого нормативно-правового акту, а і з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (абзац третій частини 1 статті 174 ГК України).
Кодексом торговельного мореплавства України та Постановою КМ України від 12.10.2000 року № 1544 „Про портові збори” встановлено обов'язок по сплаті із суден в портах портових зборів, у тому числі -корабельного, якірного та адміністративного.
Дійсно, Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку Ізмаїльському морському торговельному порту не було відведено акваторії порту, але це не є підставою для звільнення судна від сплати портових зборів, тим більше, що у даному випадку -сплата портових зборів та акваторія порту були визначені сторонами у договорах з посиланням на Обов'язкові постанови порту.
Так, пунктом 1.10 Обов'язкових постанов по ДП „Ізмаїльський морський торговий порт” встановлено, що до акваторії Ізмаїльського порту відноситься водний простір Кілійського гирла ріки Дунай від 78 до 96 км, рахуючи від лівого берега до умовної лінії державного кордону України, що проходить посередині фарватеру ріки Дунай.
Таким чином, виходячи з обов'язку сплати із суден портових зборів, сторони дійшли згоди про те, який водний простір відноситься до акваторії Ізмаїльського порту не зважаючи на те, що такої акваторії, як зазначалось вище, порту Кабінетом Міністрів України -не надавалось.
Крім того, вищевказана домовленість сторін не суперечить чинному законодавству.
Більш того, умови укладених між сторонами договорів в частині зобов'язань позивача по сплаті портових зборів у встановленому порядку не оскаржувались та не визнавались недійсними.
Також слід зазначити, що місцевий господарський суд вірно встановив факт того, що відповідачем не було допущено порушень своїх договірних господарських зобов'язань, а позивач, в свою чергу, не довів доказів понесення збитків в розумінні статті 224 ГК України, що звільняє ДП „Ізмаїльський морський торговий порт” від відшкодування збитків у вигляді витрат, зроблених управненою стороною (позивачем).
22.06.2009 року (вх.15421) позивачем до господарського суду Одеської області надано клопотання стосовно правового обґрунтування позову в якому зазначено, що правовою підставою для пред'явлення позивачем позовних вимог є зокрема норми статті 1212 ЦК України -повернення безпідставно набутого майна, тобто -грошових коштів, сплачених відповідачу в якості портових зборів, але будь-яких заяв про зміну підстави позову, виходячи з обставин, викладених у клопотанні про правове обґрунтування позову ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” не надавалось.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду і в тій частині, що навіть якщо прийняти до уваги вищевказане правове обґрунтування, одержані відповідачем грошові кошти у вигляді оплати портових зборів не можна вважати такими, що були набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки оплата портових зборів позивачем здійснювалась на підставі укладених з ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” договорів.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
По-перше, настання подій, за якими виникає обов'язок відповідача по сплаті оскаржуваних портових зборів підтверджується повідомленнями капітанів суден відповідача про вхід в Ізмаїльський порт та на вихід з порту, сплаченими рахунками за причальний збір та за оформлення приходу/відходу суден, законність яких відповідачем не оспорюється.
По-друге, у травні 2009 року відповідач звернувся до Міністерства транспорту і зв'язку України (яке є головним/провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики, зокрема, в галузі морського та річкового транспорту, забезпечення безпеки руху, торговельного мореплавства, згідно ст.10 КТМ та Постанови КМУ від 06.06.2006 року № 789 із листом від 27.05.2009 року № 225 щодо своєї правомірності справляти портові збори, на що отримав лист від 24.06.2009 року, згідно з яким МТЗУ підтвердило законність справляння портових зборів незалежно від постанови КМУ про відведення акваторії.
По-третє, всі портові збори, згідно Порядку обліку та використання коштів від портових зборів (затв. Наказом МТЗУ від 25.08.2004 року № 783), мають цільовий характер та не можуть використовуватися портами для задоволення власних потреб.
По-четверте, діюче законодавство України, зокрема, Положення про державну реєстрацію актів міністерств та інших органів виконавчої влади (затв. Постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 року), не передбачає реєстрації в органах Міністерства юстиції України Обов'язкових постанов українських портів, а тому такі постанови ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” є дійсними та обов'язковими для виконання.
ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 03.08.2009 року по справі № 6-15/40-09-1229 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” - без задоволення.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від „03” серпня 2009 року по справі № 6-15/40-09-1229 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” - без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров