01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2009 № 11/204
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання
представників сторін:
позивача: Кайнаренко О.В. (дов. від 21.01.09 № 42);
відповідача: Івженко С.С. (дов. від 08.01.09 № 1),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігор Лтд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009
у справі № 11/204 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Все про бухгалтерський облік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігор Лтд"
про повернення попередньої оплати у розмірі 273648,90 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.09 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алігор ЛТД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети”Все про бухгалтерський облік” 273648 грн. 90 коп. попередньої оплати, 2736 грн. 49 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Скарга мотивована тим, що договором не визначено порядку повернення коштів в разі затримки строків будівництва житлового будинку. По закінченні строку дії договору позивачем не було виявлено наміру його пролонгувати.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.12.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Алігор ЛТД” (далі-відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети “Все про бухгалтерський облік” (далі-позивач) було укладено договір №14/12/04 про пайову участь у будівництві житлового будинку.
Згідно з п. 1.1. договору від 14.12.05 № 14/12/04 позивач приймає фінансову участь у будівництві житлового будинку за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 15-В, при цьому доля позивача в об'єкті складає 74,23 кв.м. Метою договору є фінансова участь позивача у будівництві об'єкта, отримання позивачем від відповідача квартири, вказаної в додатку 1, а також наступне оформлення її у власність позивача.
Пунктом 1.2. вказаного вище договору передбачено, що орієнтовна вартість частки позивача в об'єкті, на момент підписання сторонами договору складає: 273648,90 грн.
Строк вводу об'єкта в експлуатацію: І квартал 2007 року (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору від 14.12.05 № 14/12/04 сторони домовились, що після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію квартира передається відповідачем позивачу та оформлюється актом прийому -передачі.
Відповідач зобов'язаний забезпечити будівництво об'єкта та введення його в експлуатацію (п. 2.1.1. договору від 14.12.05 № 14/12/04).
У відповідності до п. 2.1.4. договору відповідач зобов'язаний не пізніше 30 робочих днів з моменту закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію передати позивачу по акту прийому -передачі квартиру.
В пункті 2.2.1 договору вказано, що позивач зобов'язаний провести фінансування будівництва в об'ємі площі 74,23 кв.м., що складає долю позивача в об'єкті. Загальний обсяг фінансування об'єкта позивачем на момент підписання сторонами договору складає 273 648,90 грн.
Фінансування об'єкта здійснюється позивачем не пізніше 16.12.05 (п. 2.2.2 договору від 14.12.05 № 14/12/04).
Згідно з п. 5.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 2 років до 30.08.07, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання позивачем.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договору платіжним дорученням від 16.12.05 № 423 перерахував на рахунок відповідача 279000,00 грн..
Позивач в позовній заяві зазначив, що кошти, які надмірно перераховані, в сумі 5351,10 грн. були стягнуті з відповідача на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 26.03.07 № 26/44, що також не заперечується відповідачем.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
25.02.08 позивач на адресу відповідача надіслав лист № 130, в якому просив перерахувати кошти в сумі 273648, 90 грн. протягом семи днів з моменту отримання листа, що підтверджується фіскальним чеком № 4516.
Вимога позивача була залишена відповідачем без реагування.
Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо повернення коштів в сумі 273648,90 грн. настав, з урахуванням часу на поштовий обіг, 06.03.08.
Факт того, що будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 15-В не розпочиналось не заперечує і сам відповідач. Це підтверджується і листом від 10.04.09 Інспекції архітектурно - будівельного контролю у м. Києві про відсутність в електронному реєстрі об'єктів будівництва дозволу на виконання будівельних робіт по проспекту Героїв Сталінгарду,15-В; листом від 17.04.09 Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому повідомляється, що за період з 01.01.06 по 31.12.08 акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта не затверджувався.
З урахуванням зазначено вище, суд приходить до висновку, що відповідач своїх зобов'язань по договору не виконав, не забезпечив будівництво та введення в експлуатацію житлового будинку та не передав позивачу квартиру, фінансування будівництва якої здійснив позивач.
Відповідачем не заперечується факт невиконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що відповідач не виконав взяті за договором зобов'язання та на вимогу позивача не повернув останньому перераховану суму, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи і не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.09 у справі №11/204 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №11/204 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
13.10.09 (відправлено)