донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.10.2009 р. справа №33/204
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
При секретарі Натаріній О.О.
За участю представників сторін:
від позивача: Загребельний О.О. - начальник
від відповідача: Зінов'єв М.П. -за дов. № 06/887 від 28.01.2009р.
від третьої особи: не з'явились
прокурор не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2009р. у справі № 33/204 (суддя Матюхін В.І.)
за позовом: Прокурор Новоазовського району в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь
3-я особа: Горгола Володимир Васильович, смт. Мангуш
про стягнення 43 640,92грн.
встановив:
1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду
26.05.2005р. Прокурор Новоазовського району в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області звернувся із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” про стягнення у порядку регресу суми страхових виплат, здійснених станом на 01.05.05р. потерпілому Мартинову Є.В., у розмірі 14 877,88грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.08.2005р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.05р. апеляційне подання прокурора Новоазовського району Донецької області залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області 25.08.2005р. - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2006р. з огляду на те, що “у мотивувальних частинах обох оскаржуваних судових рішень зовсім не вказано ні фактичних обставин справи, встановлених судовими інстанціями, ані доказів, на підставі яких вони прийняті”, рішення від 25.08.2005р. і постанова від 13.10.05р. скасовано і справу передано господарському суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи ухвалою суду від 21.05.2009р., за клопотанням відповідача до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Горголу Володимира Васильовича.
Позивач заявою №04-02/89 від 05.05.09р. остаточно уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача у порядку регресу суми страхових виплат у загальному розмірі 43 640,92грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.2009р. у справі № 33/204 (суддя Матюхін В.І.) позовні вимоги задоволенні та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області у порядку регресу суми страхових виплат, здійснених станом на 01.05.09р. потерпілому Мартинову Є.В., у розмірі 43 640,92грн.; у доход Державного бюджету України 436,41грн. державного мита.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував норми Цивільного кодексу України, не застосувавши спеціальні норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які регулюють данні правовідносини.
Зазначає, що відповідно до ст.46, ст.47 норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у позивача відсутня шкода, у зв'язку з настанням страхового випадку та виплатою страхового відшкодування Мартинову Є.В. у вигляді одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат, виплат на лікування, так як усі зазначені виплати компенсуються за рахунок страхових внесків.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.
Третя особа проти доводів апеляційної скарги не заперечила, своїх представників у судове засідання не направила. Про день та час судового засідання була повідомлення належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
4.Апеляційною інстанцією встановлено:
08.10.2002р. о 16-00год. у с. Тельманове Донецької області на перехресті вул. Жовтневої і пров. Шкільний трапилося зіткнення автомобіля КАМАЗ - 5320 держ. номер 194-19ЕВ, що належить ЗАТ “Новоазовська птахофабрика”, під керуванням водія Мартинова Євгена Васильовича, з автомобілем ЗІЛ -554 держ. номер 229-37 ЕВ, що належить ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, під керуванням водія Горголи Володимира Васильовича.
ЗАТ “Новоазовська птахофабрика” і ВАТ “Металургійний комбінат ім. Ілліча” є страхувальниками, що зареєстровані у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та сплачують страхові внески.
Під час поїздки Мартинов Євген Васильович виконував свої трудові обов'язки, ЗАТ “Новоазовська птахофабрика” 15.10.03р. був складений акт за формою Н-1 №1 про нещасний випадок, що трапився з його робітником.
Згідно виписки з акту огляду у МСЕК №051315 від 31.03.03р. Мартинов Євген Васильович внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав 2 групу інвалідності у зв'язку з 60% втратою професійної працездатності.
У квітні 2003р. Мартинов Євген Васильович звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області з заявою про призначення страхових виплат у зв'язку зі втратою професійної працездатності при виконанні трудових обов'язків на виробництві.
Заява Відділенням була прийнята і Мартинову Євгену Васильовичу призначено: одноразову допомогу, щомісячні страхові виплати, проведене санаторно-курортне лікування та здійснено витрати на лікування.
Стосовно Горголи В.В., робітника ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину по ст.286 ч.2 КК України, але постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 17.10.03р. Горголу В.В. звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.1 п. “е”, 6 Закону України “Про амністію”.
Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 02.03.06р. “Горгола В.В. повністю визнав себе винним у вчиненні ДТП 08.10.02р. на перехресті вул. Жовтневої та пров. Шкільного у с. Тельманове Донецької області за участю: під його керуванням автомобіля ЗІЛ -554 та під керуванням водія Мартинова Є.В. автомобіля КАМАЗ -5320.
Станом на 01.05.2009р. сума страхових виплат, сплачених Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоазовському районі Донецької області Мартинову Євгену Васильовичу за період з 01.03.05р. по 01.05.09р. склала - 43 640,92грн.
На день розгляду справи суми страхових виплат, здійснених станом на 01.05.09р. потерпілому Мартинову Є.В., у розмірі 43 640,92грн. відповідачем Відділенню не відшкодовано.
5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:
Згідно до Закону України № 1105-Х1У від 23.09.1999р. “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (ч.1 ст.2).
Статтею 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно наведених приписів статей 2, 6 Закону №1105 потерпілий Мартинов Євген Васильович є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ЗАТ “Новоазовська птахофабрика”.
Згідно ч.2 ст.47 Закону №1105 сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати: фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону; створення відповідно до пункту 9 частини сьомої статті 17 цього Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
Принципи, загально-правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону №1105 визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону №1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
У Відділення право на відшкодування витрат виникає лише після здійснення ним відповідних страхових виплат, а тому застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на час події.
Згідно з частиною першою статті 440 Цивільного кодексу Української РСР шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Відповідно до статті 441 ЦК УРСР організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з статтею 450 ЦК УРСР організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 460 ЦК УРСР організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається матеріалами справи підтверджено факт виконання працівником відповідача - Горголою В.В. трудових обов'язків під час заподіяння травми Мартинову Є.В.
ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” є платником страхових внесків до Фонду і виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору.
Отже, оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати в сумі 43 640,92грн., що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 440 ЦК УРСР та статті 1166 ЦК України і має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
Рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2009р. у справі № 33/204 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий
Судді:
Постановам підписана 07.10.2009р.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС