ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/438
25.09.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали справи
№ 14/438
за позовом
Приватного підприємства «Укррембудінвест»
до
Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві
про
визнання неправомірними дій державного виконавця
за участю представників сторін:
від позивача
- Годзяцький О.В., Литвиненко М.В.
від відповідача
- Лебедєва Л.Ю.
Приватне підприємство «Укррембудінвест»звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відповідно до якої просить суд визнати дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві незаконними щодо стягнення з Приватного підприємства «Укррембудінвест»виконавчого збору в розмірі 56908,28 грн.; винести рішення, яким зобов'язати відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про зняти арешт з р/р 26004201373100 в Акц-Ком.Іннов.Банк «Укрсиббанк»м. Харків, та з р/р 26006301361256 в Філії «Залізничного відділення Промінвестбанку»; скасувати постанову від 30.06.2009 р. за № 12794856 про стягнення з боржника виконавчого збору; скасувати постанову від 07.07.2009 р. за №13591073 про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2009 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2009 р. з викликом представників сторін, яких зобов'язано виконати певні дії.
В судове засідання 25.09.2009 р. з'явились представники позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі і іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбаченим цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 4 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Заявлені позивачем вимоги не містять ознак господарського спору в розумінні ст. 12 ГПК України.
Водночас, порядок оспорювання та оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби передбачений ст. 121-2 ГПК України, ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»від 28.03.2002 р. № 04-5/365 за змістом ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто в першій інстанції. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. В той же час відповідно до положень ст. 1212 ГПК України представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Таким чином розгляд правомірності/неправомірності дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби розглядається в господарському суді за наслідком подання відповідної скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України, а не в порядку позовного провадження шляхом вчинення прямого позову.
За таких обставин подана позовна заява не підлягає вирішенню в господарських судах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до господарського суду міста Києва зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86ГПК України, суд, -
Припинити провадження у справі.
Суддя М.М. Нарольський