ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/520
02.10.09
За позовом Дочірнього підприємства «Техкомплект»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно»
про стягнення суми боргу в розмірі 136 753, 54 грн.
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Ситайло З.Г. (довіреність від 05.06.2009р.);
від відповідача: не з'явились;
В судовому засіданні 02.10.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Обставини справи:
Дочірнє підприємство “Техкомплект” (надалі ДП “Техкомплект”, позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ангели Техно” (надалі ТОВ “Ангели Техно”, відповідач) суми боргу в загальному розмірі 136 753, 54 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних які додані до позовної заяви. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути суму боргу в судовому порядку.
Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 05.08.2009р. наявна у матеріалах справи).
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -
Згідно досягнутих домовленостей ДП «Техкомплект»на користь ТОВ «Ангели Техно»було поставлено товарів, сплата яких здійснювалась на підставі виставлених рахунків.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Вчинення відповідного правочину підтверджується накладними № 2210-04 від 22.10.2008р. на суму 65 123, 02 грн., № 0303-03 від 03.03.2009р. на суму 317 190, 52 грн., № 0902-05 від 09.02.2009р. на суму 9 440 грн., які свідчать про поставку товару на користь відповідача, а отримання вказаного товару відповідачем довіреностями серії ЯПД № 232434 від 22.10.2008р., № 1-03-09 від 03.03.2009р., № 1-06-02 від 06.02.2009р. які в належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару свідчить про наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, виставлені рахунки на оплату № 0209-04 від 02.09.2008р. на суму 382 313, 54 грн., № 0502-04 від 05.02.2009р. на суму 9 440 грн. оплачені не у повному обсязі, згідно акту звірки взаємних розрахунків складеному станом на 09.04.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 141 753, 54 грн., та станом на час вирішення спору в сумі 136 753, 54 грн. не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.
Акт звірки складений станом на 09.04.2009р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Видаткові накладні які підтверджують здійснення поставки продукції свідчать про виникнення між сторонами правових відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Ухвалою суду від 08.09.2009р. з метою встановлення обставин щодо направлення вимоги про оплату поставлених товарів за накладними про оплату яких виник спір, було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов'язано надати вимогу з доказами направлення до матеріалів справи, а в разі якщо вимога не направлялась вказати в чому полягає порушення прав підприємства з урахуванням ненастання строку виконання зобовязання по оплаті поставленого товару згідно доданих до справи видаткових накладних.
Згідно з поясненням отриманим на вимоги суду позивач зазначив, що з метою вирішення питання про оплату боргу, відповідачу була надіслана претензія про сплату коштів на суму 141 753, 54 грн., а про стягнення зазначеної суми коштів позивач звертався до суду. Ухвалою суду від 05.08.2009р. позовну заяву було залишено без розгляду, однак у відзиві на позов, який отриманий по справі яка розглядалась судом в межах справи 45/259 відповідач проти наявної заборгованості не заперечував.
В даному випадку, визнання відповідачем суми заборгованості за поставлений позивачем товар, підтверджується, зокрема, і актом звірки складеним між сторонами станом на 09.04.2009р. що жодним чином не свідчить про настання строку для виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару, досягнення між сторонами згоди щодо строку оплати тощо.
Представлена суду претензія без доказів направлення її відповідачу не може бути визнана належним доказом звернення з вимогою про оплату поставленого товару, з пред'явленням якої закон (ч.2 ст. 530 ЦК України) пов'язує настання строку виконання зобовязання по оплаті товару. Пояснення позивача не є підтвердженням отримання відповідачем претензії, а у відзиві на позов поданому в межах справи 45/259 відповідачем не згадується про отримання претензії про оплату товару.
Доказів надіслання відповідачу вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про оплату поставленого товару за накладними, спір по оплаті якого виник у даній справі, позивачем не надано, а надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові.
Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р., № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006р., № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.
Виходячи зі встановлених обставин справи щодо відсутності погодженого сторонами строку оплати та ненадання доказів звернення позивача з вимогою до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про оплату товарів поставлених за накладними № 2210-04 від 22.10.2008р., № 0303-03 від 03.03.2009р., № 0902-05 від 09.02.2009р., в суду відсутні підстави вважати таким що настав строк виконання зобов'язань по оплаті поставлених товарів станом на дату звернення позивача з позовом до суду. У зв'язку з цим вимоги позивача з підстав зазначених у позовній заяві задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 08.10.2009