ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/416
24.09.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакобо»
до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»
про стягнення 53 550,20 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача представники - Астрюхін К.А. (дов.№ 11 від 19.02.09)
Обставини справи :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача безпідставно стягнутих ним з позивача коштів в сумі 53 550,200 грн. за одну і ту саму послугу, надану відповідачем та ДТГО «Львівська залізниця».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження у справі № 8/416, розгляд справи призначений на 24.09.2009р.
У судове засідання, призначене на 24.09.2009р. з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Через канцелярію суду від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку з знаходженням юриста у відрядженні.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги посилаючись, що позивач, а ні отримувачем, а ні відправником вантажів не є. Крім того, як зазначив відповідач, позивачем пропущений дев'ятимісячний строк позовної давності, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
У 2008р. позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ДТГО «Львівська залізниця»про стягнення 53 880,20 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2008р. у справі № 3/236 у задоволенні позову ТОВ «Пакобо»до ДТГО «Львівська залізниця»про стягнення 53 880,20 грн. було відмовлено, оскільки позивачем був пропущений шестимісячний строк позовної давності та з підстав того, що відповідачем з позивача в липні-серпні 2007р. сума в розмірі 53 550,20 грн. була списана в межах умов договору № 950 від 15.06.2007р.
Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факти встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2008р. у справі № 3/236 не потребують додаткового доказування.
Як встановлено вищевказаним рішенням, 15.06.2007р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакобо»було укладеного договір № 950 про підготовку та передачу вагонів в рамках вагонної допомоги.
В період липень-серпень 2007р. ДТГО «Львівська залізниця»з ТОВ «Пакобо»через Технологічний центр по обробці перевізних документів відповідача, по накопичувальній картці № 1004 від 30.07.2007р. було стягнуто 21 906,90 грн. та по накопичувальній картці № 1116 від 20.08.2007р. було стягнуто 31 643,30 грн. за підготовку та передачі на Інодороги під завантаження транзитних вантажів 88 порожніх вагонів власності Укрзалізниці, що загалом становить 53 550,20 грн.
Крім цього, на протязі 2007 року Укрзалізницею з ТОВ «Пакобо», через ДП «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень «Укрзалізниці»у відповідності до п.10.9 розділу 5 Тарифної політики залізничних доріг України на 2007р. фрахтовий рік, по документах № 392, 409, 422, 424, 433, 443, 444, 455, 482 були стягнуті суми за підготовку та передачу на Інодороги під завантаження транзитним вантажем 88 порожніх вагонів власності Укрзалізниці в розмірі 241,60 доларів США за кожний вагон на загальну суму 21 260,80 доларів США.
Таким чином, як зазначив позивач, ДТГО «Львівська залізниця»та Укрзалізницею за одну і ту саму послугу з ТОВ «Пакобо»було стягнуто 53 550,20 грн. та 21 260,80 доларів США.
Судом встановлено, що 05.12.2006р. між Державною адміністрацією залізничного транспорту України (надалі - Укрзалізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакобо»(надалі - замовник) був укладений договір про організацію перевезень вантажів залізницями України № 12-379/06-ЦЮ, відповідно до п.1.1 якого вказаний договір регулює відносини сторін, пов'язані з організацією перевезень Укрзалізницею вантажів у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов'язаних із цими перевезеннями і оплатою їх замовником за тарифами, погодженими з Укрзалізницею.
На протязі 2007 року Укрзалізницею з ТОВ «Пакобо», через ДП «Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень «Укрзалізниці»у відповідності до п.10.9 розділу 5 Тарифної політики залізничних доріг України на 2007р. фрахтовий рік, по документах № 392, 409, 422, 424, 433, 443, 444, 455, 482 були стягнуті суми за підготовку та передачу на Інодороги під завантаження транзитним вантажем 88 порожніх вагонів власності Укрзалізниці в розмірі 241,60 доларів США за кожний вагон на загальну суму 21 260,80 доларів США.
Згідно з п.1.3 договору № 12-379/06-ЦЮ від 05.12.2006р. діяльність сторін регулюється цим договором, угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМЗС), Конвенцію про міжнародні залізничні перевезення, міжнародними договорами та чинним законодавством України.
Стаття 926 ЦК України, частина шоста статті 315 ГК України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Строки, встановлені статтею 315 ГК України та статтею 136 Статуту залізниць України, не поширюються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, які регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМЗС), передбачає досудовий претензійний порядок врегулювання спорів, обов'язковий для дотримання (параграф 1 ст. 30 Угоди).
Параграфом 1 статті 29 Багатосторонньої угоди (не СНД), Країни - учасниці, від 01.11.1951, "Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМЗС)" право на пред'явлення претензій, які засновані на договорі перевезення, належать відправнику або одержувачу.
Претензії про повернення сум, сплачених за договором перевезення можуть бути пред'явлені лише тією особою, яка здійснила платіж, і тільки до тієї залізниці, яка стягнула ці суми (параграф 3 ст. 29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення).
Статтею 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що претензії та позови відправника чи одержувача до залізниці по договору перевезення можуть бути пред'явлені протягом 9-ти місяців.
Вказаний строк розраховується для претензій про додаткову оплату або для претензій про повернення провізної плати, додаткових зборів, штрафів або для претензій, пов'язаних з виправленням розрахунків у випадку невірного застосування тарифів, а також помилок при розрахунку платежів -з дня оплати, або якщо оплата не була здійснена, з дня видачі вантажу.
Дев'ятимісячний строк позовної давності, встановлений у статті 31 УМЗС, призупиняється на час розгляду залізницею ("Укрзалізницею") заявленої до неї претензії, але не більше, ніж на 180 днів; цей строк згідно з параграфом 4 статті 31 Угоди не підлягає поновленню судом навіть за поважних причин його пропуску.
Таким чином, враховуючи те, що кошти в сумі 21 260,80 доларів США були стягнуті відповідачем з позивача протягом 2007р., а позивач звернувся до відповідача з претензією в листопаді 2008р., отже позивачем був пропущений дев'ятимісячний строк позовної давності.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявними матеріалами справи, що є в розпорядженні суду не підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, тому суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 256, 267, 926 ЦК України, ст. 315 ГК України, ст.ст. 33, 34, 35, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 30.09.2009р.