91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
28.09.09 Справа № 13/264
За позовом Приватного підприємства "Донвугілляпостачання", м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Лідер-СВ", м. Луганськ
про стягнення 35 000 грн. 00 коп.,
Суддя
Яресько Б.В.
секретар с.з. Качановська О.А.
За участю:
від позивача
Колягіна Т.Є., довіреність № 07/01-74 від 01.07.09;
від відповідача
представник не прибув.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 35 000 грн. 00 коп.
Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 14.09.2009 року по справі № 13/264, у зв'язку з виходом судді Яресько Б.В. з відпустки, дану справу передано на розгляд судді Яресько Б.В.
Позивач позовні вимоги по справі підтримав.
Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.
Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ, що позивач листом від 02.06.2009 року № 06/02-45, який надісланий електронною поштою, звернувся до відповідача із пропозицією поставити у червні 2009 року вугілля марки АО (25-50) у кількості 138 тон, вантажоотримувачу ПП "Воула", ст. Сарата Одеської залізниці.
Відповідач пропозицію позивача прийняв, надіславши позивачу електронною поштою рахунок-фактуру № МЛ-0206 від 02.06.2009 року.
Позивач за платіжним дорученням № 226 від 03.06.2009 року перерахував відповідачу 35 000 грн. 00 коп.
Відповідач вугілля вантажоотримувачу не поставив.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 24.07.2009 року № 07/06-78, в якій просив відповідача відвантажити вугілля або повернути йому грошові кошти в сумі 35 000 грн. 00 коп.
Вимога позивача відповідачем залишена без відповіді, вугілля не відвантажено.
Позивачем 17.08.2009 року подано позов про стягнення з відповідача сплаченої передплати за поставку вугілля в сумі 35 000 грн. 00 коп.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів відвантаження вугілля або повернення 35 000 грн. 00 коп. не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин вимога позивача є обґрунтованою, та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачу слід повернути 197 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв'язку із внесенням витрат в більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством (відповідно до Постанови КМУ № 693 від 08.07.2009 року розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складав 118 грн.).
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 350 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Лідер-СВ", м. Луганськ, Ленінський район, вул. Краснодонская, буд. 4, ідентифікаційний код 35629527, на користь Приватного підприємства "Донвугілляпостачання", м. Донецьк, буд. Шевченка, 3-б, ідентифікаційний код 30623185, грошові кошти в сумі 35 000 грн. 00 коп., державне мито у сумі 350 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
3. Повернути Приватному підприємству "Донвугілляпостачання", м. Донецьк, буд. Шевченка, 3-б, ідентифікаційний код 30623185, з Державного бюджету України зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп.
Підставою для повернення є дане рішення скріплене відтиском гербової печатки суду.
За згодою сторони у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.
Суддя Б.В. Яресько
Дата підписання повного тексту рішення
05 жовтня 2009 року