79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.10.09 Справа№ 25/216
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:
Дочірнього підприємства “Словечанський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради (с.Словечно Житомирської області)
до відповідача:
Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (м.Жидачів)
про :
стягнення заборгованості в сумі 5 658,95 грн.
Суддя :
В.М. Пазичев
При секретарі :
І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:
Не з”явився
від відповідача :
Не з”явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства “Словечанський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради (с.Словечно Житомирської області) до Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (м.Жидачів) про стягнення заборгованості в сумі 5 658,95 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.08.2009 року. Укхвалою від 26.08.2009 року розгляд справи відкладено до 02.09.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 02.09.2009 року розгляд справи відкладено до 05.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2009 року, про відкладення від 26.08.2009 року, від 02.09.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
28.09.2009 року за вх.№19617 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві, хоча в судове засідання не з”явився, подав заяву про розгляд справи з-за його відсутності.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2009 року, про відкладення від 26.08.2009 року, від 02.09.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому визнає суму заборгованості, явку повноважного представника не забезпечив.
02.09.2009 року за вх.№17773 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою добровільної сплати суми заборгованості.
05.10.2009 року за вх.№20223 відповідач подав відзив на позов, в якому суму заборгованості в розмірі 5 658,95 грн. визнав.
Позов розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.10.2009 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Проведеною на підприємстві перевіркою з дотриманням вимог лісового законодавства виявлено заборгованість перед Дочірнім підприємством “Словечанський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради (надалі -позивач) з боку Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (надалі -відповідач).
Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність в межах закону, на підставі договору №105 п/л від 25.09.2008 року відпустив лісопродукцію ВАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”. На основі накладної №577 від 16.10.2008 року відповідачу, за твердженням позивача, було відпущено лісопродукцію в кількості 60,370 м. на загальну суму 14 881,24 грн. відповідачем було спрлачено кошти в сумі 15 000,00 грн. Згідно специфікації -накладної №357 від 16.10.2008 року та квитанції про приймання вантажу №33565565 від 16.10.2008 року встановлено, що продукція доставлена в повному обсязі.
Згідно накладної №610 від 10.12.2008 року відповідачу відпущено лісоматеріали в кількості 60,07 м. на загальн суму 15 777,61 грн. Як стверджує позивач, відповідач не розрахувався в повному обсязі за отриману продукцію. Згідно платіжного доручення №431 від 27.01.2009 року на рахунок позивача внесено кошти відповідачем в розмірі 10 000,00 грн.
Тому, станом на 01.07.2009 року, за підрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 5 658,85 грн.
Намагаючись вирішити питання погашення дебіторської заборгованості, позивач в порядку досудового врегулювання звернувся до боржника з претензією №762 від 10.06.2009 року. Однак, відповідач на вимоги позивача не відреагував належним чином, кошти за отриману лісопродукцію повністю не повернув, відповіді на претензію не не надав.
05.10.2009 року за вх.№20223 відповідач подав відзив на позов, в якому суму заборгованості в розмірі 5 658,95 грн. визнав.
Станом на момент розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості не паредставив.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного :
ДП “Словечанський лісгосп АПК” є одним із суб”єктів господарської діяльності, який діє у сфері управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Заподіяння шкоди цій організації ставлять під загрозу екологічну безпеку держави. Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування мають обмежене експлуатаційне значення, підлягають державному обліку та охороні. Неповернення в строк коштів негативно впливає на фінансовий стан підприємства, що призводить до невиконання заходів по лісовпорядкуванню, лісовідведенню та охороні лісів.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, однак, подав відзив, в якому визнає позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно розрахунків, поданих позивачем та визнаних відповідачем, сума боргу становить -5 658,95 грн.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач визнав борг у сумі 5 658,95 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Дочірнього підприємства “Словечанський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради (с.Словечно Житомирської області) до Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (м.Жидачів) про стягнення заборгованості в сумі 5 658,95 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1150 від 11.08.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1149 від 11.08.2009 року на суму 315,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, ст.1 Лісового кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (81700, м.Житомир, вул.Фабрична,4, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Дочірнього підприємства “Словечанський лісгосп АПК” Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Житомироблагроліс” Житомирської обласної ради (11122, вул.Жовтнева,33, с.Словечно Овруцького району, Житомирської області, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) -борг у сумі 5 658 (п”ять тисяч шістсот п”ятдесят вісім) грн. 95 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя