79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.09.09 Справа № 15/108
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача -Косигін М.І.
від відповідача (скаржник) - Коробка Н.М.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Трейд», вих.№133/09 від 05.08.2009 року
на рішення господарського суду Рівненської області від 24.07.2009 року (підписане 27.07.2009 року), суддя Коломис В.В.
у справі № 15/108,
за позовом Приватного підприємства «БориславНафтоПродукт», м.Борислав
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Трейд», м.Рівне
про стягнення 78977,57 грн.
рішенням господарського суду Рівненської області від 24.07.2009 року по справі №15/108 позов ПП «БориславНафтоПродукт»задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Захід-Трейд»на користь ПП «БориславНафтоПродукт»- 77000 грн. заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отримане дизпаливо підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.ст. 509, 525, 526, п.2 ст.530 ЦК України, ст.ст.173, 193, 225 ГК України. Поряд з цим, суд враховуючи момент пред'явлення позивачем вимоги про сплату суми боргу -07.05.2009 року, яка отримана відповідачем 14.05.2009 року, положення п.2 ст.530 ЦК України та ч.2 ст.625 ЦК України, прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених до стягнення позивачем з відповідача інфляційних в сумі 1559,87 грн. та 417,70 грн. відсотків річних, які нараховані за період з 26.03.2009 року по 01.06.2009 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Захід-Трейд»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.07.2009 року по справі №15/108, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що договір між сторонами в письмовій формі укладено не було, а дизпаливо, яке поставлене позивачем неналежної якості. Крім того, вважає, що судом безпідставно не відкладено розгляду справи в судовому засіданні 24.07.2009 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі. Поряд з цим, подала суду паспорт якості №05009201/09-0002/01 від 30.03.2009 року, в якому зазначено, що за перевіреними ВАТ «Концерн Галнафтогаз»показниками проба нафтопродукту «Дизпаливо літнє Л-0,2-62»не відповідає вимогам ДСТУ 3868-99 за показниками: «Температура спалаху в закритому тиглі».
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на безпідставність тверджень апелянта, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно видаткової накладної №РН-0000013 від 16 березня 2009 року на підставі довіреності №8862266 від 16.03.09р., яка видана Короткову В.О. відпущено відповідачу дизпаливо в кількості 40355,00 л на загальну суму 137139,00 грн.
Розрахунок за отримане дизпаливо відповідачем здійснено не в повному обсязі, а лише в сумі 60139 грн. Станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила - 77000,00 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачені форми правочину, згідно, якої волевиявлення сторін можливе як в усній так і в письмовій формі.
Згідно із ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із наведеного позивачем надсилалась на адресу відповідача претензія (від 07.05.2009 року), яка отримана останнім 14.05.2009 року, з вимогою сплатити вартість отриманого товару на суму 77000 грн. Претензія відповідачем отримана, що засвідчується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді та задоволення.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити про те, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених до стягнення позивачем інфляційних та 3 % річних, з огляду на те, що у зобов'язанні між сторонами не було встановлено строку проведення остаточних розрахунків, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Таким чином, право нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло після спливу семи днів з дня пред'явлення такої вимоги (претензії), однак позивачем нараховані такі за період з 26.03.2009 року по 01.06.2009 року.
Стосовно представленого позивачем, в якості доказу неналежної якості дизпалива, паспорту якості №05009201/09-0002/01 від 30.03.2009 року, в якому зазначено, що за перевіреними ВАТ «Концерн Галнафтогаз»показниками проба нафтопродукту «Дизпаливо літнє Л-0,2-62»не відповідає вимогам ДСТУ 3868-99 за показниками: «Температура спалаху в закритому тиглі», то такий судом до уваги не приймається, так як не може підтверджувати неналежну якість відпущеного позивачем палива саме по видатковій накладній №РН-0000013 від 16 березня 2009 року. Поряд з цим, скаржником до апеляційної скарги додано лист, адресований директору позивача від 02.04.2009 року за вих.№31/09, в якому зазначено про невідповідність поставленого, згідно видаткової накладної №РН-0000013 від 16 березня 2009 року дизпалива ГОСТу 305-82, однак докази направлення такого листа в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилання скаржника на те, що судом безпідставно не відкладено розгляду справи в судовому засіданні 24.07.2009 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, слід зазначити про те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке свідчить про отримання відповідачем 16.07.2009 року ухвали про порушення провадження у справі від 14.07.2009 року. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем до господарського суду не подавалось. Поряд з цим, відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Рівненської області від 24.07.2009 року по справі №15/108 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Трейд»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Скрипчук О.С.