01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2009 № 6/121
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Паламарчук О.А. (дов. б/н від 02.06.2009);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2009
у справі № 6/121 (суддя
за позовом ВАТ "Київське міжобласне ремонтно-монтажне управління "Укрм"ясомолтехпром"
до Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"
про стягнення заборгованості в сумі 86026,03 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2009 у справі №6/121 позов задоволено: стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод-Прилуки” на користь Відкритого акціонерного товариства Київське міжобласне ремонтно - монтажне управління „Укрм'ясомолтехпром” 76132,80 грн. - основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт за Договором №36 від 22.09.2008р., 8988,67 грн. - інфляційних, 904,56 грн. - 3% річних та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ЗАТ „Маслозавод-Прилуки” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2009 у справі №6/121 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову відносно 76132,80 грн. - боргу, 904,56 грн. - 3% річних, 8988,67 грн. - інфляційних, з тих підстав, що рішення ухвалене при неповному з'ясуванні і належної оцінки обставин, що мають значення для справи.
Скаржник наголошує на тому, що позовні вимоги не можуть ґрунтуватися на Договорі №36 від 22.09.2008, оскільки він є неукладеним.
На думку скаржника, Акти виконаних робіт не підписані особою, яка підписала Договір №36 від 22.09.2008 року, в зв'язку з чим Акти, які знаходяться в матеріалах справи, є неналежним доказом.
Відповідач вважає, що жоден з актів, які додані до позовної заяви не містять дати підписання, а отже, унеможливлює встановити момент виникнення зобов'язання по оплаті, і внаслідок цього неможливим є нарахування господарських санкцій у вигляді інфляційних та 3% річних.
Ухвалою від 25.08.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 29.09.2009р.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, пояснив свої доводи, просить задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судова колегія відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ „Маслозавод-Прилуки”, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду Чернігівської області звернулося з позовною заявою ВАТ „Укрм'ясомолтехпром” до ЗАТ „Маслозавод-Прилуки” про стягнення 86026,03 грн., з яких 76132,80 грн. - основного боргу, 8988,67 грн. - інфляційних та 904,56 грн. - 3% річних.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що з жовтня 2008р. по січень 2009р. ним було поетапно виготовлено та змонтовано необхідні конструкції на території відповідача. Виконані роботи приймались також поетапно, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2В, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками. Отже, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором підряду №36 від 22.09.2008 виконав належним чином, тоді, як відповідач, свої зобов'язання з оплати робіт не виконав.
Відзив на позовну заяву відповідач суду першої інстанції не надав, наведених доводів позивача не спростував, в судові засідання не з'являвся, і отже не скористався наданим йому процесуальним правом, щодо обґрунтування відхилення позовних вимог (ст..33 Господарського процесуального кодексу України).
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Відкритим акціонерним товариством Київське міжобласне ремонтно-монтажне управління „Укрм'ясомолтехпром” (підрядник) та Закритим акціонерним товариством „Маслозавод-Прилуки” (замовник) було укладено Договір підряду №36 від 22.09.2008 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт: виготовлення та монтаж площадок обслуговування із н/ж сталі, обв'язка 3-х ємностей, переобв'язка пастустановки, обв'язка 2-х ТУМ 1200.
Загальна вартість робіт визначається Протоколом погодження Договірної ціни (Додаток №1, №2, №3, №4) та кошторисом (Додаток №1, №2, №3, №4), які є невід'ємними частинами даного договору і складає: 70612,80 грн.
Розрахунки за фактично виконані роботи згідно Актів виконаних робіт (ф. КБ-2В) здійснюються щомісяця протягом 5 банківських днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами, (п.2.1, п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що виконані роботи за договором здаються підрядником замовнику за з актом здачі-приймання робіт (п. 3.1 договору).
Сторонами було погоджено найменування витрат і їх вартість, що підтверджується „Договірною ціною” та „Локальним кошторисом”, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками позивача та відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав відповідні підрядні роботи за Договором на загальну суму 76132,80 грн., даний факт підтверджений підписаними сторонами та скріпленими їх печатками Актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад 2008 року та січень 2009 року (форма КБ-2В).
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що відповідач -ЗАТ „Маслозавод-Прилуки” свої зобов'язання за Договором виконав, а саме, за виконані роботи з позивачем не розрахувався.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача, основного боргу за Договором у розмірі 76132,80 грн.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 8988,67 грн. - інфляційних та 904,56 грн. - 3% річних за період з грудня 2008р. по травень 2009р.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Стосовно посилань скаржника на те, що жоден з Актів, не містить дати підписання, а отже унеможливлює встановити момент виникнення зобов'язання по оплаті, то судова колегія зазначає наступне:
Відповідно до ст.. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2009 у справі №6/121 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 28.07.2009 у справі №6/121 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Маслозавод-Прилуки” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 6/121 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді