01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"24" вересня 2009 р. Справа № 9/018-09-9/188-09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь»
До Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Зоря»
Про стягнення 84 465, 20 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Від позивача Євтушенко М.С. (дов. б/н від 27.03.2009р.)
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Оболонь»до Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми «Зоря»про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у сумі 84 465,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи № 9/018-09, рішенням суду № 9/018-09 від 06.04.2009 р. (суддя Євграфова Є.П.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 71 195, 00 грн. - інфляційні витрати, 13 270, 20 грн. -3% річних, 844, 65 грн. -державного мита та 118, 00 грн. -витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма «Зоря», не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення суду № 9/018-09 від 06.04.2009 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р. рішення суду № 9/018-09 від 06.04.2009 р. скасовано, а справу № 9/018-09 передано на новий розгляд.
Згідно резолюції керівництва суду від 12.08.2009 р. справу № 9/018-09 передано на новий розгляд судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою суду від 13.08.2009 р. суддею Сокуренко Л.В. справу № 9/018-09 прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер № 9/018-09- 9/188-09; розгляд справи призначено на 08.09.2009 р. та зобов'язано позивача надати в судове засідання письмове обґрунтування позовних вимог з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р., оригінали та копії постанов Відділу державної виконавчої служби виконавчого провадження щодо виконання наказу суду № 42/19-04 та оригінали документів; зобов'язано відповідача надати в судове засідання письмові заперечення щодо предмету позову з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р. та докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Ухвалою суду від 13.08.2009 р. явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою.
Позовну заяву Позивач обґрунтовує тим, що Закрите акціонерне товариство «Оболонь», на виконання умов договору купівлі-продажу продукції № 62 від 01.03.2003р., надало Сільськогосподарському виробничому кооперативу агрофірми «Зоря»продукцію власного виробництва на суму 236 292, 74 грн., яка не була належним чином сплачена Відповідачем, в результаті чого утворилась заборгованість 84 465,20 інфляційних втрат та 3% річних.
В судове засідання 08.09.2009р. представник Відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.08.2009р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Позивача в судовому засіданні подав заяву, якою повідомив суд, що рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2004р. у справі № 42/19-04 Відповідач почав виконувати частково лише в 2008 році, що підтверджується виписками з банківського рахунку, а саме: шляхом перерахування коштів 13.10.2008р. на суму 90 000,00 грн. та 26.12.2008р. на суму 98 712,74 грн. Під час перерахування боргу відповідачем зазначено призначення платежу «погашення боргу згідно наказу господарського суду № 42/19. Крім того, позивач посилається на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду № Б14/076-08/2 від 30.03.2009 р., згідно якої встановлено безспірність боргу відповідача на суму 49 398, 00 грн. на момент підготовчого засідання, яке було 04.03.2008 р. Зазначену позицію також підтримав Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України № Б14/076-08/2 від 07.07.2009 р.).
В зв'язку з неявкою представника Відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 08.09.2009 р. розгляд справи № 9/018-09-9/188-09 відкладений на 24.09.2009р.
В судове засідання 24.09.2009р. представник Відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.08.2009р. та від 08.09.2009р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов. Крім того, в судовому засіданні подав банківську виписку від 17.09.2009 р., згідно якого відповідачем перераховано остаточну суму боргу у розмірі 49 398, 00 грн.
Оскільки Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, на підставі ст.75 ГПК України.
Розглянувши документи, додані до позовної заяви, та заслухавши представника Позивача, господарський суд Київської області, -
01.03.2003р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом агрофірма «Зоря»(далі Відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Оболонь»(далі Позивач) було укладено договір купівлі-продажу продукції № 62 (далі по тексту Договір).
Позивач в період з березня по серпень 2003р. відвантажив Відповідачу продукцію власного виробництва на загальну суму 236 292, 74грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою, взаєморозрахунками між сторонами за період з 13.01.2003 р. по 21.11.2003 р.
01.01.2004р. між Сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 238 110,74 грн.
Враховуючи, несплату Відповідачем суми боргу, Позивач звернувся до Господарського суду Київської області за захистом своїх порушених прав.
Господарський суд Київської області, розглянувши спір між Сторонами виніс рішення по справі № 42/19-04 від 19.02.2004р. в якому позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Оболонь»задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь»суму основного боргу в розмірі 238 110, 74 грн.
23.03.2005р. ВДВС Васильківського МРУЮ відкрило виконавче провадження, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2005р.
За ствердженням Позивача, що також підтверджується випискою банківського рахунку та бухгалтерською довідкою, Відповідач частково погасив суму основного боргу шляхом перерахування коштів п/д № 120 від 14.10.2008р. на суму 90 000,00 грн. та № 120 від 26.12.2008р. на суму 98 712,74 грн., тобто на загальну суму 188 712, 74 грн.
Позивач зазначає про те, що станом на 08.09.2009р. заборгованість за основним боргом Відповідача складає 49 398,00 грн.
В судовому засіданні 24.09.2009р. Позивачем, надана виписка з банківського рахунка, відповідно до якої, борг у сумі 49 398,00 грн. був сплачений Відповідачем лише 17.09.2009р.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду № Б14/076-08/2 від 30.03.2009 р. встановлено, що підставою для звернення до господарського суду ЗАТ «Оболонь»з заявою про порушення справи про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма «Зоря»була безспірність боргу відповідача за наказом Господарського суду Київської області від 17.05.2005 р. у справі 42/19-04 у розмірі 238 110, 74 грн. у строк більше ніж 3 місяці, а на момент проведення підготовчого засідання -04.03.2008 р. сума боргу становила 49 398, 00 грн.
Зазначену позицію також підтримав Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України № Б14/076-08/2 від 07.07.2009 р.).
Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009 р. рішення суду № 9/018-09 від 06.04.2009 р. скасовано, а справу № 9/018-09 передано на новий розгляд та вказано на те, що судом не встановлено факт невиконання або виконання (у тому числі часткового) відповідачем рішення по справі № 42/19-04 від 19.02.2004р. у період, за який позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.
Як вбачається з позовної заяви, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у сумі 71 195,00 грн. (за період з 14.01.2006р. по 17.12.2007р.) та 3% річних у сумі 13 270,20 грн. (за період з 14.01.2006р. по 17.12.2007р.).
Тобто, матеріалами справи доведено існування боргу відповідача перед позивачем у період з 14.01.2006 р. по 17.12.2007 р. у розмірі 238 110,74 грн., враховуючи першу проплату боргу відповідачем 14.10.2008 р.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 124 Конституції України передбачена обов'язковість виконання судових рішень, які набули чинності на всій території України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про судоустрій»судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Зазначене також кореспондується зі ст. 115 ГПК України, відповідно до якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Метою вступу учасників цивільного обігу в договірні відносини є досягнення певної мети. Підставою припинення зобов'язань є настання певного юридичного факту - виконання зобов'язання належним чином, в даному випадку повного виконання рішення Господарського суду Київської області № 19/458-08 від 18.12.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.
Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 13 270,20 грн. та інфляційних збитків у сумі 71 195,00 грн., підлягають задоволенню.
На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст.526, 225 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма «Зоря»(08665, Київська область, Васильківський район, с. Саливонки, вул. Леніна, 10, ЄДРПОУ 03753987; п/р 2600015491009 в АБ «Київська Русь»м. Васильків, МФО 319092) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (03655, м. Київ, вул. Багатирська, 3, ЄДРПОУ 05391057; п/р 26001000050001 в АТ «Урінбанк», МФО 322993) 13 270 (тринадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 20 коп. 3% річних, 71 195 (сімдесят одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. інфляційних витрат, державне мито в сумі 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Л.В. Сокуренко
Суддя