01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"06" жовтня 2009 р. Справа № 9/63/10/222-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 9/63/10/222-09
За позовом виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості
«УКРПТАХОПРОМ», м. Київ;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача - відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк», м. Київ;
до відкритого акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод», м. Сквира;
про розірвання договору та стягнення 381896,78 грн.
Представники сторін:
від позивача: Горбач С.Ф. (ліквідатор на підставі постанови Господарського суду
міста Києва від 29.12.2008р. по справі № 15/800-б);
від третьої особи: не з'явився
від відповідача: Сидорченко Т.В. (представник за довіреністю від 31.12.2008р. б/н).
обставини справи:
Виробничо-наукове об'єднання птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Чернігівський молокозавод»про розірвання Договору № 63-8-293 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 рік від 02.10.1995р. та стягнення заборгованості у загальній сумі 381896,78 грн., яка складається з 219431,80 грн. -боргу, 12721,29 грн. -пені, 15119,56 грн. -штрафу та 6479,79 грн. -3% річних.
14.08.2009р. ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 9/63/10/222-09 та призначено її розгляд на 25.08.2009р.
В засіданні суду 25.08.2009р. представник позивача, на підставі ст.22 ГПК України, подав клопотання від 25.08.2009р. за вих. № 67 з детальним розрахунком суми боргу та витребуваними судом документами.
Представник третьої особи також подав письмове пояснення по суті спору, в якому зазначив про те, що кредит загальною сумою 24 913 215,50 дол. США ВНО «Укрптахопром»використано у повному обсязі за цільовим призначенням, останнє отримало 100 тисяч тонн соєвого шроту та передало його на підставі договорів птахогосподарствам України. Протягом 1996 - 1997 років позичальник своєчасно перераховував кошти для планових платежів в обсязі, передбаченому уточненим графіком. Станом на 25.08.2009р., згідно з даними бухгалтерського обліку АТ «Укрексімбанк», заборгованість ВНО «Укрптахопром»перед державним бюджетом складає 25086838,70 дол. США.
В судове засідання 25.08.2009р. представник відповідача не зявився, проте, через канцелярію господарського суду надійшло клопотання вих. № 2108/2009 від 21.08.2009р. про відкладення розгляду справи, оскільки повноважний представник перебуває у відпустці. При цьому, вимоги ухвали господарського суду від 14.08.2009р. відповідач не виконав, витребувані документи до суду не надіслав.
Ухвалою від 25.08.2009р. суд відклав розгляд справи на 01.09.2009р., в звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.
Відповідач та третя особа в засідання суду не зявивлись, про причини неявки представників суд не повідомили, вимоги ухвали господарського суду від 25.08.2009р. відповідач не виконав, в звязку з чим ухвалою від 01.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 22.09.2009р.
У судовому засіданні 22.09.2009р. присутнім повноважним представником відповідача було надано пояснення по справі вих № 2209/2008/2 від 22.08.2009р., в якому відповідач фактично проти існування заборгованості не заперечує, але не визнає нарахування штрафних санкцій.
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні 22.09.2009р була оголошена перерва на 06.10.2009р.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Uосподарський суд Київської області, -
02.10.1995р. між виробничо-науковим об'єднанням птахівничої промисловості «Укрптахопром»Міністерства сільського господарства і продовольства України, в подальшому «Об'єднання», та племптахорадгосп «Чернігівський», в подальшому «Підприємство», було укладено Договір № 63-8-293 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480 на 1995 рік.
У 2000 році між позивачем та відповідачем було підписано Узгодження, відповідно до якого ВАТ «Чернігівський молокозавод»приймає на себе зобов'язання згідно з Договором № 63-8-293 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту за програмою ПЛ-480 на 1995 рік в сумі 72752,04 дол. США і відсоткам по ньому, у відповідності з додатком № 3 до вищевказаного Договору, оскільки до ВАТ «Чернігівський молокозавод»перейшли корпоративні права володіння майном, активами та пасивами КСП «Чернігівське».
Відповідно до п. 1.1. договору, сторони визнають повноваження Об'єднання, що виникають із обов'язків, покладених на нього наказом Мінісільгосппроду України від 04.08.95 № 217 та дорученням Прем'єр-Міністра України від 18.08.95 № 4211/96 про призначення ВНО «УКРПТАХОПРОМ»позичальником валютного кредиту у сумі 25,0 млн. дол. США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Америки 100 тис. тонн соєвих шротів, а також відповідальним за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним, згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік.
Згідно з п. 2.1. договору, підприємство доручає, а Об'єднання зобов'язується поставити соєвий шрот у кількості 300 тонн.
Вартість поставки соєвого шроту складає 75 000 доларів США. Фінансування поставок соєвого шроту в Іллічівський порт здійснюється за рахунок кредиту програми ПЛ-480-95. Інші витрати по доставці шроту підприємству здійснюються за кошти підприємства.
Поставка здійснюється залізничними вагонами типу «хопер»або іншими критими вагонами на станцію Підприємства. За погодженням сторін Підприємство може одержати шроти на самовивіз (п. 2.3. договору).
Об'єднання факсом повідомляє Підприємство про відвантаження соєвого шроту, вказує номери вагонів, вагу товару та номери залізничних накладних (п. 2.4. договору).
Перша партія соєвого шроту у кількості 50.000 тонн буде поставлена в строк з 5 по 20.10.1995р., а друга партія -в строк з 1 по 20.11.1995 р. (п. 1.2. договору).
Згідно з умовами договору позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору щодо поставки шроту, що підтверджується копіями доданих до позовної заяви квитанціями про прийняття вантажу, а саме: від 03.12.1995р. № 34102673 масою «нетто»49200 кг ; від 29.11.1995р. № 34102280 масою «нетто»47150 кг; від 29.11.1995р. № 34102281 масою «нетто»49900 кг; від 29.11.1995р. № 34102282 масою «нетто»50150 кг; від 29.11.1995р. № 34102283 масою «нетто»48450 кг; від 29.11.1995р. № 34102284 масою «нетто»49400 кг.
Всього маса поставленого відповідачу шроту становила 294250 кг (294,25 тон), вартість складала 73562 (294,25 х 250,00) дол. США, із розрахунку, згідно з п. 1.3. договору, ціни однієї тони 250,00 дол. США.
Згідно з п. 3.1. договору, відповідач зобов'язався у строк до 15.10.1995р. перерахувати позивачу грошові кошти у сумі 20,0 доларів США за кожну тонну соєвого шроту згідно п. 2.1. цього договору по курсу Міжбанківської валютноїбіржі на день перерахування грошей.
Відповідно до п. 3.2. Договору № 63-8-293 від 02.10.1995р., підприємство зобовязується повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 15 років,згідно з додатком № 1 до цього Договору.
Кінцевий розрахунок сторони оформлюють протоколом взаємних розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків згідно цього договору.
Згідно з протоколом взаємних розрахунків щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, який є невід'ємною частиною договору та Додатком № 2, сторони підсумували витрати по поставці 294,25 тон соєвого шроту та встановили фактичні витрати на весь обсяг поставки в сумі 78187,21 дол. США.
Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, кошти за поставлений товар не сплатив. В останнє сторони договору встановили факт заборгованості відповідача перед позивачем, і підписали протокол звірки взаєморозрахунків станом на 24.11.1998р., згідно з яким на вказану дату недоплата платежів за Уточненим графіком (Додаток № 3 до договору) становила 600,00 доларів США.
Відповідно до ч. 4 Перехідних положень Цивільного та Господарського кодексів України до відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним і Господарським кодексами України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Отже, оскільки правовідносини сторін на даний час тривають, тому до них застосовуються положення Цивільного та Господарського кодексів України, які є чинними на день вирішення спору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з умовами договору, строк виконання зобов'язань відповідача та здійснення платежів за поставлений соєвий шрот визначено Графіком платежів (Додаток № 1 до договору), а Додатком № 3 до договору -було уточнено графік платежів по погашенню кредиту та відсотків по ньому, у відповідності до якого відповідач щорічно повинен був сплачувати позивачу визначену графіком платежів певну суму коштів. Однак, при цьому договором не визначено конкретний строк проведення платежів, в зв'язку з чим підлягає застосування вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України.
З урахуванням приписів ст. 257 ЦК України, позивачем нарахована відповідачу заборгованість, що виникла за договором у період 2006 -2008 роки, у загальній сумі 28271,44 дол. США.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 22 про сплату 45494,26 доларів США вперше 05.03.2009р., яка була надіслана 06.03.2009р. та вручена відповідачу 10.03.2009р., в подальшому, на підставі статті 188 ГК України, позивач 21.04.2009р. надіслав на адресу відповідача претензію-пропозицію вих. № 22/1 про розірвання Договору № 63-8-293 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р. та з вимогою сплатити заборгованість з урахуванням 3% річних у сумі 45494,26 дол. США.
Згідно з п. 4.1. договору, позивач має право припинити дію договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки підприємством платежів і пені за затримку.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України та ст. 220 ГК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.
У відповідності з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2004р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2005р., по справі № 21/471 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з ВНО «Укрптахопром»стягнуто до Державного бюджету 48741203,34 грн. боргу по кредитній угоді, укладеної під гарантію уряду України між Укрексімбанком та ВНО «Укрптахопром»в рамках кредитної програми ПЛ-480-95. Кредит був повністю використаний за цільовим призначенням: у 1995 році ВНО «Укрптахопром»отримало 101,4 тис. тон соєвого шроту для потреб сільського господарства. На підставі договорів ВНО «Укрптахопром»передав отриманий соєвий шрот в повному обсязі птахогосподарствам України. Таким чином, у позивача виникла заборгованість через невиконання окремими птахогосподарствами України зобов'язань по поверненню коштів, наданих їм державою України через ВНО «Укрптахопром»під товарний кредит, зокрема, через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору № 63-8-293 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р.
29.12.2008 р. постановою Господарського суду міста Києва у справі № 15/800-б за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ВНО «Укрптахопром»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 29.12.2008р., зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута ВНО «Укрптахопром»та звіт ліквідатора до 29.12.2009р.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Ліквідатор з дня свого призначення пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.
Отже, виходячи з вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та постанови Господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. у справі №15/800-б про банкрутство ВНО «Укрптахопром», випливає обов'язок позивача до 29.12.2009р. у встановленому законом порядку достроково розірвати договір та стягнути дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил,встановлених статтею 188 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
З урахуванням вищевикладених обставин, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості обґрунтовані, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалих справи, а тому підлягають задоволенню в частині розірвання Договору № 63-8-293 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р. та стягненні заборгованості в сумі 45494,26 дол. США за період з 2006р. по 2010р. включно, згідно з уточненим графіком платежів, що на день подання позову, з урахуванням офіційного курсу НБУ, становить 347576,14 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 4.2 договору, Підприємство сплачує Об'єднанню пеню за прострочку платежів, згідно п. 3.2. договору, у розмірі 0,5% за кожний день від суми несплаченої заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач, на підставі ч. 2 ст.231 ГК України, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1665,09 дол. США, що становить 12721,29 грн., виходячи з розміру 0,1% за кожен день прострочення за період з 01.01.2009р. по 01.07.2009р., та штраф у розмірі 7% від суми боргу за три роки, що становить 1979,00 дол. США, еквівалент у національній валюті 15119,56 грн.
Суд не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, здійснених позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, з наступних підстав.
Приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.
Частина 2 статті 231 ГК України не регулює питання відповідальності платників грошових коштів. Виходячи зі змісту ч. 2 ст.231 ГК України, пеня у розмірі 0,1% за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7% від вартості товарів застосовуються в разі порушення контрагентом строків виконання не грошових зобов'язань (поставка товарів, виконання робіт, надання послуг тощо).
Наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України в постанові від 21.10.2008р. у справі № 2-14/1207.1-2007.
Отже, штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача у вигляді пені за прострочку платежу, розрахованої на підставі норм спеціального законодавства, які регулюють відповідальність платників за порушення грошових зобов'язань, а саме ч. 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаними статтями розмір пені, що підлягає стягненню з порушника грошових зобов'язань обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, діючою у період, за який стягується пеня.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею, тому суд перевірив правильність нарахування пені відповідно до вище вказаних вимог чинного законодавства та задовольняє її в сумі 4780,36 грн. за період з 18.03.2009р. (дата, з якої боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України) по 01.07.2009р. за наступним розрахунком:
1) 69515,29 грн. (9098,86 дол. США (заборгованість за 2008 рік) х 7,64 грн. за долар США по курсу НБУ) х 89 дн. (період прострочки з 18.03.2009р. по 14.06.2009р. -ставка НБУ -12%) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 4068,07 грн.;
2) 69515,29 грн. (9098,86 дол. США (заборгованість за 2008 рік) х 7,64 грн. за долар США по курсу НБУ) х 17 дн. (період прострочки з 14.06.2009р. по 01.07.2009р. -ставка НБУ -11%) х 22% (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 712,29 грн..
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, розмір яких, за розрахунком суду за період з 18.03.2009 р. по 01.07.2009 р., складає 605,64 грн. (69515,29 грн. х 106 дн. х 3% : 100 : 365 = 605,64).
Таким чино, беручи до уваги вищевикладені обставин, суд позовні вимоги задовольняє частково.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати Договір № 63-8-293 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з програмою ПЛ-480-95 від 02.10.1995р., укладений між Виробничо-науковим об'єднанням птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»та племптахорадгоспом «Чернігівський», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Чернігівський молоказавод».
3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чернігівський молоказавод»(0900, Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, 19, кв. 13, код ЄДРПОУ 00447971) на користь Виробничо-наукового об'єднання птахівничої промисловості «УКРПТАХОПРОМ»(01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 28, код ЄДРПОУ 00858792) суму основної заборгованості 347 576 грн. 14 коп., пеню -4780 грн. 36 коп., 3% річних -605 грн. 64 коп., державне мито - 3 529 грн. 62 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 291 грн. 13 коп. Видати наказ.
4. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
А.І. Привалов