79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
30.09.09 Справа № 11/29
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород № 42 від 01.07.2009р.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2009 року
у справі № 11/29
за позовом: Комунального підприємства (далі КП) «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород.
до: Закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород
про стягнення 114 163,21 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Феделещак М.М. -заступник директора з фінансово-економічних питань та інвестицій;
від відповідача: П»ятковська І.П.- представник.
Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги та про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду у склад судової колегії вносились зміни (знаходиться в матеріалах справи).
В судовому засіданні 23.09.09р. оголошувалась перерва до 30.09.09р. о 14.10год.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.06.2009 р. у справі №11/29 (суддя Якимчук Л.М.) за позовом КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород до ЗАТ «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород про стягнення 114 163,21 грн. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород 69 114,15 грн., з яких: 67 064,38 грн. борг, 1705,09 грн. інфляційні, 344,68 грн. три проценти річних, судові витрати. В частині стягнення 1 829,70 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
При прийнятті рішення, суд мотивував тим, що відповідачем в порушення ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, умов договору №38 від 21.04.1993р., договірні зобов»язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків за постачання питною водою до місця підключення відповідача в міську систему водопроводу, а також здійснення прийому стоків у міські мережі каналізації, подачу і очистку їх на КОС, згідно договору в об"ємі 1 бт.м.куб/рік не виконано, тому позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково, а саме щодо стягнення 67064,38 грн. В частині стягнення 1829,70грн. провадження у справі припинено на підставі п.1.1 ч.І ст.80 ГПК України, у зв"язку з оплатою вказаної суми відповідачем в процесі розгляду справи.За несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, на підставі ст.625 ЦК України, п.7 договору, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 344,68 грн. та інфляційні втрати в сумі 1704,09грн. за період з 20 лютого по травень 2009 року включно, оскільки позивачем надано докази про надіслання рахунків за надані послуги у 2006 році 17.02.2009р.В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, вважаючи його таким, що прийняте при неповному з»ясуванні обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, відповідачем у справі Закритим акціонерним товариством (далі ЗАТ) «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, покликаючись, що:
- господарським судом не взято до уваги пункт 3 Наказу Міністра суднобудівної промисловості СРСР від 26.04.1989р. №172 «Про створення виробничого об»єднання «Механічний завод», яким передбачено: "Установити, що ВО "Механічний завод" є юридичною особою і діє на підставі Закону СРСР про державне підприємство (об"єднання). Тобто, відповідно до наказу Міністра суднобудівної промисловості Ужгородський механічний завод ім.ХХУ з"ізду КПРС не перейменовувався у виробниче об'єднання "Ужгородський механічний завод" якого висновку дійшов суд, а надалі залишився державним підприємством, яке діяло на основі Закону СРСР про державне підприємство (об'єднання) і входило до складу виробничого об'єднання "Механічний завод";
- досліджуючи докази, суд першой інстанції не врахував те, що нечинний договір, підписаний 21 квітня 1993 р., укладений з неіснуючим суб'єктом господарювання -виробничим об'єднанням "Механічний завод", про що свідчить довідка головного управління статистики у Закарпатській області № 05/3-11/3000 від 15.06.09 р.;
- господарським судом не взято до уваги той факт, що на той час було зареєстроване державне підприємство Ужгородський механічний завод створене Державним Комітетом України по оборонній промисловості та машинобудуванню, статут якого наявний в матеріалах справи і в якому не визначено правонаступництва між неіснуючим суб'єктом господарювання виробничим об'єднанням "Механічний завод" та новоствореним підприємством; а пунктом 1.5 статуту передбачено, що діяльність підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні". Навіть при умові державної реєстрації такого об'єднання і входження до його складу новоствореного державного підприємства Ужгородський механічний завод, підприємство не відповідало б за зобов'язаннями об"єднання, як це передбачено чинним на той час Законом України " Про підприємства в Україні " ( ст.З п.4);
- господарським судом не враховано те, що ЗАТ "Ужгородський механічний завод" є правонаступником ВАТ "Ужгородський механічний завод", яке створене, як правонаступник шляхом перетворення державного підприємства "Ужгородський механічний завод", що в свою чергу засноване Міністерством машинобудування, війсково-промислового комлексу і конверсії України 29.10.1993 р. і зареєстроване Ужгородською міською управою 26 листопада 1993 року. В засновницьких документах правонаступництво не передбачено і відповідно підприємство є новоствореним;
- крім того, господарським судом не досліджено повноваження сторін, які підписали договір. Зокрема в договорі немає посади та прізвища особи, що підписала договір за виробниче об'єднання "Механічний завод"(особа не встановлена) та підтвердження наданих їй для цього повноважень (довіреності),тобто не враховані вимоги ст.ст.48 та 63 Цивільного Кодексу України, чинного на той час;
- помилковим є висновок господарського суду стосовно чинності договору №38 від 21.04.1993 р. на наступні роки з посиланням на п.18 договору.У зв"зку з тим, що дія договору обмежена до 21.04.1994р., тобто укладено на один рік, цим же пунктом допускалось продовження його дії на наступний рік, а це не означає можливості його дії на майбутні роки. Незрозумілим є посилання в судовому рішенні на "листи відповідача від 26.07.2001 р. № юр/189 та від 16.08.2001 р № юр/215", як на підтвердження договірних відносин, хоча в них в категоричній формі відкидається можливість існування договірних відносин;
- не досліджено в судовому засіданні і ту обставину, що стороною договору є Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода без чіткого визначення його статусу, а позивачем комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода»;
- не можна погодитись і з оцінкою судом висновку експерта з будівельно-технічної експертизи, який підтвердив можливість використання лічильника ЛЛТ-200 X для вимірювання об»єму стоків в конкретних умовах роботи на каналізаційних мережах ЗАТ «Ужгородський механічний завод», де передбачено попередній відстій стоків і в міські мережі скидається попередньо очищена вода;
- лічильник ЛЛТ-200 X призначений для вимірювання обсягів води, до якої підвищені вимоги, тому за висновком експерта вода гіршої якості в конкретних умовах може ним обліковуватись. В матеріалах справи немає доказів, які б це спростовували, адже мова іде не про придатність води до споживання як питної, а про можливість лічильника даної конструкції обліковувати об»єм води, як рідини;
- не можна погодитися з висновком суду відносно своєчасності та повноти сплати боргу, адже всі рахунки, які поступили на адресу ЗАТ «Ужгородський механічний звод»за період з квітня 2006 р.по 17 лютого 2009 р. були оплачені повністю, про що свідчать банківські платіжні доручення;
- в судовому засіданні були порушені вимоги ст.4 та ст.43 Господарського процесуального кодексу України стосовно змагальності та оцінки доказів;
- не мають під собою обргунтування і посилання в судовому рішенні на ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.526 і 530 Цивільного кодексу України стосовно наявності договору, його умов та термінів виконання зобов»язання через відсутність таких.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи відхилив, покликаючись, що:
- створене в результаті виділення на базі структурної одиниці Виробничого об»єднання «Механічний завод»державне підприємство «Ужгородський механічний завод»зберегло за собою взаємозобов»язання та укладені договори з іншими підприємствами на підставі частини 2 п.2 ст.5 Закону України «Про підприємства в Україні»з моменту його належного створення;
- безпідставними є посилання апелянта на ст.3 Закону України «Про підприємства в Україні», яка не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки первинним було створення виробничого об»єднання, на базі структурної одиниці якого в подальшому утворилось державне підприємство. Порядок створення та реєстрації ВО «Механічний завод»визначався нормативними документами, які діяли в період його створення у 1989 році;
- встановлюючи факт безпідставності застосування показів водоміра ЛЛТ-2000 (№1288), який був встановлений в приміщенні каналізаційно-насосної станції відповідача в квітні 2006 року, для встановлення фактичного об»єму скинутих стоків в комунальну каналізацію, господарський суд керувався статтею 11 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність», якою встановлено, що засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації, паспортом даного лічильника, в якому зазначено, що даний лічильник призначений для вимірювання об»єму питної води згідно ГОСТ 2874 або гарячої води в системах гарячого водопостачання, а термін служби лічильника закінчується у випадку використання його не за призначенням, листом ДП «Закарпаттястандартметрологія»№1535/04-18 від 12.06.2009р., яким підтверджено, що даний лічильник призначений для вимірювання об»єму питної води або гарячої в системах гарячого водопостачання. При цьому судом враховано факт своєчасного повідомлення позивачем відповідача про неможливість використання даного лічильника для обліку стоків листом №265 від 4.05.2006р.;
- не відповідає дійсності твердження відповідача-апелянта щодо повної оплати рахунків за послуги, строк оплати яких був пропущений на момент звернення до суду з позовом.Наслідком дослідження наявних в матеріалах справи доказів надіслання рахунків стало тільки часткове задоволення вимог позивача щодо сплати інфляційних нарахувань та 3% річних.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
Між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода (позивачем) та Виробничим об'єднанням "Механічний завод", правонаступником якого є відповідач (далі відповідач), 21.04.1993 укладено договір № 38 на відпуск води з комунального водопроводу і прийом господарсько-побутових (і дощових) стічних вод в комунальну каналізацію відповідно до якого позивач взяв на себе зобов"язання постачати абонента (відповідача) питною водою до місця підключення останнього в міську систему водопроводу, а також здійснювати прийом стоків у міські мережі каналізації, подачу і очистку їх на КОС, згідно договору в об"ємі 1 бт.м.куб/рік.
Відповідно до п.З вказаного договору для обліку води абонент своїми силами і засобами в строк до 25 травня 1993 року повинен був обладнати водомірний вузел, встановити водомір та передати його по акту представнику абонентського відділу водоканалу для приймання та опломбування водоміра.
Відповідач встановив водомір, однак, представниками позивача 28 квітня 2006 року, у присутності головного інженера та начальника цеху ЗАТ "Ужгородський механічний завод", було проведено часткове обстеження умов обліку водовідведення об"єктів відповідача за адресою: М.Ужгород, вул.Гагаріна,30, під час якого виявлено, що у каналізаційній насосній станції заводу встановлено лічильник холодної та гарячої води ЛЛТ-200 (1288) на каналізаційній трубі 157, який згідно паспорту не міг застосовуватись для обліку стічних вод, про що письмово повідомлено відповідача 04.05.2006 №265 (вказаний лист міститься в матеріалах справи). Зазначеним листом попереджено відповідача, що подальша експлуатація даного лічильника з метою обліку стячних вод неможлива і є порушенням встановлених норм користування системами комунальних каналізаційних мереж.
У цьому ж листі позивач поставив вимогу проводити облік стічних вод підприємства належними засобами обліку, а до моменту їх встановлення -оплачувати послуги водовідведення у нормативно встановленому порядку.
Пунктом 7 договору передбачено, що оплата за воду і каналізацію проводиться абонентом шляхом планового перерахування на рахунок водоканалу платіжними дорученнямии коштів у такі строки:
до 10 числа поточного місяця - 30% від договірної місячної величини; до 20 числа поточного місяця - 30% від договірної місячної величини; та до 5 числа місяця - остаточний розрахунок, в трьохденний строк на підставі розрахунку водоканалу згідно показників лічильників та акту.
При прийнятті господарсько-побутових стічних вод абонента, що не користується водою з комунальних мереж, облік каналізаційних стоків визначається щомісячно рівним на 100%) кількості споживання води з власних джерел водопостачання по показах водомірів. При їх відсутності, облік каналізаційних стічних вод здійснюється по продуктивності насосів, що встановлені на власних джерелах, (п.12 договору).
При прийнятті в загальноміську каналізацію дощових стоків водоканал встановлює абоненту плату згідно діючого прейскуратну КО 02-02-31 (за довідками гідрометеобюро і "паспортних" даних підприємства, установи про площу твердого покриття).
Розрахунок вартості послуг по прийманню господарсько-побутових стоків позивачем у свою чергу здійснювалось на підставі показів водоміра, встановленого відповідачем на власній свердловині, а нарахування плати за відведення дощових і снігових стічних вод - у відповідності до наданих відповідачем даних про площу твердого покриття (77000кв.м) та довідок гідрометеобюро про кількість опадів, у відповідності до п.2 рішення виконкому Ужгородської міської ради №116 від 25.07.2001 "Про тарифи на водопостачання та водовідведення, норми споживання та втрат питної води", яким передбачено право позивача брати плату з підприємств і організацій за надані послуги по водовідведенню та очищенню зливових стічних вод з їх території через загальносплавну систему каналізації, а кількість зливових стічних вод розраховувати по площі твердих покритів та довідках гідрометеобюро про середньомісячну кількість опадів.
У період з грудня 2006 року по травень 2008 року нарахування плати здійснювалось на підставі показів електронного витратоміра, встановленого відповідачем на власній КНС для обліку загального об'єму стоків, а нарахування плати за відведення дощових і снігових стічних вод здійснювалось у відповідності до наданих відповідачем даних про площу твердого покриття (1600 кв.м. -копія листа додається), стоки з якої відповідач не зміг переключити на власну КНС, та довідок гідрометеобюро про кількість опадів у відповідності до п.2 рішення виконкому Ужгородської міської ради №116 від 25.07.2001 ,.Про тарифи на водопостачання та водовідведення, норми споживання та втрат питної води" з урахуванням показів водоміра на власній свердловині з метою визначення окремо розміру господарсько-побутових стоків, оскільки лічильник, встановлений у відповідача, не був призначений для вимірювання стоків.
З травня 2008 року (за послуги надані в квітні 2008 року) нарахування проводилось на підставі показів електронного витратоміра, встановленого відповідачем на власній КНС для обліку загального об'єму стоків з урахуванням показів водоміра на власній свердловині з метою визначення окремо розміру господарсько-побутових стоків.
Щомісячне зняття показів лічильників фіксувалось у відомостях зйому показників лічильників, періодично проводились контрольні перевірки показів витратомірів (копії відомостей показників лічильників та актів контрольних містяться в матеріалах справи).
На підставі відомостей показників лічильників, довідок гідрометеобюро позивачем щомісячно виставлялись до оплати рахунки за послуги, надані в попередньому розрахунковому періоді і контролерами підприємства вручались відповідачу.
Отже, позивач своє зобов'язання виконав у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.
Однак, відповідач вартість послуг, наданих у період з травня 2006 по листопад 2006 року включно не оплатив, а з січня по грудень 2007 року сплачував частково та несвоєчасно, у зв"язку з чим утворився борг у сумі 68894,08грн. Разом з тим, з відповідача огрунтовано стягнуто на користь позивача суму 67064,38грн., а в частині стягнення 1829,70грн. провадження у справі припинено, на підставі п.1.1 ч.І ст.80 ГПК України, у зв"язку з оплатою вказаної суми відповідачем в процесі розгляду справи.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 40073,16грн. інфляційних та 5196,72грн. три відсотки річних з простроченої суми за період з квітня 2006 по березень 2009 року включно, однак, з відповідача належить стягнути 1704,09грн. інфляційних та 344,68грн. три проценти річних за період з 20 лютого по травень 2009 року включно, оскільки позивачем надано докази про надіслання рахунків за надані послуги у 2006 році 17.02.2009.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав:
Згідно ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку спір виник щодо обліку наданих позивачем послуг по відведенню дощових та господарсько-промислових стоків у період з травня по листопад 2006 року включно, тобто, у період, коли відповідачем здійснювався облік дощових стоків на підставі показів лічильника ЛЛТ-200 №1288, який був встановлений у приміщенні каналізаційно-насосної станції у квітні 2006 року.
Враховуючи вимоги закону та укладеного між сторонами договору щодо обов»язкового виконання сторонами своїх зобов»язань, недопущення односторонньої відмови від умов договору, відповідальності сторін за порушення виконання зобов»язання та відсутності підстав від звільнення відповідальності за неможливість виконання зобов»язань, місцевий господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Стягнення господарським судом інфляційних втрат, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання відповідача є правомірне з огляду на норму ст.625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов»язання та не звільняє боржника за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, виходячи з наступного:
- дослідивши, що фактичні умови експлуатації не відповідають вимогам нормативних документів (лічильник встановлений на трубопроводі, яким здійснюється перекачування господарсько-побутових та дощових і снігових стічних вод, а не питної води згідно ГОСТ 2874 або гарячої води в системах гарячого водопостачання), господарський суд на підставі ст. 11 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність», якою встановлено, що засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації, паспорту лічильника, в якому зазначено, що даний лічильник призначений для вимірювання об»єму питної води згідно ГОСТ 2874 або гарячої води в системах гарячого водопостачання, а термін служби лічильника закінчується у випадку викорситання його не за призначенням, листа Державного підприємства «Закарпаттястандартметрологія»№1535/04-18 від 12.06.09 р., яким підтверджено, що даний лічильник призначений для вимірювання об»єму питної води або гарячої в системах гарячого водопостачання, правомірно відхилив висновок експерта з будівельно-технічної експертизи, який в своєму висновку допустився методологічних помилок, зокрема щодо застосування показників та їх гранично допустимих значень для оцінки якості води, яку може обліковувати даний водомір, а саме методологічно неправильним є затосування експертом показника вмісту зважених речовин, оскільки такий показник даним лічильником не вимірюється, замість нього існує інший показник - мутність по стандартній шкалі, максимальне значення якого згідно вимог ГОСТу 2874 повинно складати не більше 1,5 мг/куб.дм, а не Іг/куб.дм, яке застосовував експерт;
-господарським судом підставно не прийнято до уваги твердження відповідача стосовно нечинності договору від 21.04.1993, оскільки відповідно до п.18 договору він вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не поступить заява від однієї із сторін про відмову чи перегляд умов договору.Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України строк дії і умови договору визначаються за погодженням сторін. Оскільки жодна з сторін у вказаний термін не звернулась з письмовою пропозицією до другої сторони про припинення або зміну договору після закінчення вказаного строку, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, тобто, є чинним і на даний час. Також позивачем долучено до справи листи відповідача від 26.07.2001 №юр/189 та від 16.08.2001 №юр/215, в яких відповідач підтверджував наявність договірних відносин з позивачем.Крім того, за вказаним договором відповідач продовжує отримувати послуги та здійснювати за них оплату;
-Закрите акціонерна товариство «Ужгородський механічний завод»є правонаступником Виробничого об»єднання «Ужгородський механічний завод», виходячи з того, що на підставі Наказу Міністра суднобудівної промисловості СРСР від 26.04.1989 №172 "Ужгородський механічний завод імені ХХУ з"їзду КПРС" з 01.05.1989 перейменовано у Виробниче об'єднання "Ужгородський механічний завод", а згодом у Державне підприємство "Ужгородський механічний завод", а потім на підставі наказу Фонду Державного майна України від 18.03.1994 №17-АТ Державне підприємство "Ужгородський механічний завод" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Ужгородський механічний завод", у свою чергу ВАТ "Ужгородський механічний завод", на підставі рішення Ужгородського міськвиконкому від 04.12.1997 №490, перетворено у Закрите акціонерне товариство "Ужгородський механічний завод" з 04.12.1997, що також підтверджується відповідними Статутами підприємства;
-не відповідає дійсності твердження апелянта щодо повної оплати рахунків за послуги, строк оплати яких був пропущений на момент звернення до суду з позовом, так як в матеріалах справи наявні докази надіслання рахунків, а саме докази надіслання 17 лютого 2009 року цінним листом з повідомленням про вручення рахунків, виставлених до оплати в період з травня по листопад 2006 року, які залишились неоплаченими, наслідком чого стало часткове задоволення позовних вимог позивача щодо сплати інфляційних нарахувань та 3% річних.
Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв відповідне рішення, яке є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування апеляційним господарським судом відсутні.
Керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.06.2009 року у справі № 11/29 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Ужгородський механічний завод», м. Ужгород - без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
3.Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.