ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/452
21.09.09
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Державної іпотечної установи
до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»
про зобов'язання виконання умов договору № 1092 від 03.12.2007 року та стягнення 441 059,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Король Д.В. -представник за довіреністю № 3947-1 від 02.09.2009 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив :
Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „Арма” про зобов'язання виконання умов договору відступлення права вимоги та стягнення заборгованості в сумі 441059,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.12.2007 року між Державною іпотечною установою (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»(відповідачем) був укладений договір відступлення права вимоги № 1092, відповідно до п. 1.1 якого позивач набув права вимоги за договором про іпотечний кредит № 5/2/980-N/43 від 01.11.2007 року, Іпотечним договором № 5/2/980-N/43-1 від 01.11.2007 року, укладеними між відповідачем та Друговою Наталією Геннадіївною. Згідно з умовами договору позивачем на рахунок відповідача було перераховано 459079,23 грн.
Згідно п.1.3 договору № 1092 позивач має право здійснити зворотне відступлення права вимоги відповідачу за умови настання обставин, передбачених п.п.2.3.1 -на наступний робочий день з дня прострочення позичальником сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків, згідно умов кредитного договору.
08.05.09 позивач у зв'язку із настанням обставин, передбачених п.п.2.3.1 договору, надіслав відповідачу лист (вимогу) № 2027-5 про зворотне відступлення права вимоги та перерахування заборгованості за договором про уступку прав вимоги.
Станом на день подання позову загальна заборгованість відповідача перед позивачем за зворотне відступлення права вимоги становить 441059,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/452 і призначено до розгляду на 21.09.2009 року.
У судове засідання 21.09.2009 року представник відповідача не з'явився, проте через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 8462,30 грн. та відстрочити виконання рішення до закінчення строку дії мораторію.
Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 року. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача 441 059,00 грн. , в т.ч. 420 417,87 грн. -сума основного боргу за кредитом на дату зворотного відступлення прав вимоги; 11 746,85 грн. -відсотки за користування кредитом; 431,98 грн. -пеня за прострочення позичальником платежів; 8462,30 грн. -пеня згідно з п.6.5 договору № 1092, крім того представник позивача підтримав викладену в позовній заяві заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Суд відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову у зв'язку з її необґрунтованістю.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
03.12.2007 року між Державною іпотечною установою (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»(відповідачем) був укладений договір відступлення права вимоги № 1092, відповідно до п. 1.1 якого відповідач передає, а позивач приймає всі права вимоги за договором про іпотечний кредит між відповідачем та Друговою Наталією Геннадіївною № 5/2/980-N/43 від 01.11.2007 року, Іпотечним договором між відповідачем та Друговою Наталією Геннадіївною № 5/2/980-N/43-1 від 01.11.2007 року, договором поруки між відповідачем, Друговою Наталією Геннадіївною та Друговим Максимом Миколайовичем.
Відповідно до п.1.2. договору № 1092 від 03.12.2007 року вартість права вимоги за кредитним договором на момент передачі прав вимоги у відповідності до пункту 1.1 цього договору, включає заборгованість за основним боргом по кредиту та складає 459 079,23 грн.
Згідно п.1.3 договору № 1092 від 03.12.2007 року позивач має право здійснити зворотне відступлення права вимоги відповідачу.
Відповідно до п. 2.3.1 договору № 1092 від 03.12.2007 року позивач має право надіслати відповідачу вимогу про зворотне відступлення права вимоги на наступний робочий день з дня прострочення позичальником сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків, згідно умов кредитного договору, протягом двох місяців.
У зв'язку із настанням обставин, передбачених п.п.2.3.1 договору № 1092 від 03.12.2007 року, 08.05.2009 року позивач у зв'язку із настанням обставин, передбачених п.2.3.1 договору, надіслав відповідачу повідомлення (вимогу) № 2027-5 про зворотне відступлення права вимоги та перерахування заборгованості за договором про уступку прав вимоги до 18.05.2009 року в розмірі 432 596,70 грн. Зазначена вимога була отримана відповідачем 12.05.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02536475, яке знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до п.5.3 договору № 1092 від 03.12.2007 року при набрані чинності пунктом 1.3. цього договору, банк зобов'язаний у термін, визначений у вимозі, але у будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності пунктом 1.3. цього договору, сплатити установі (позивачу), а установа зобов'язана прийняти повну суму в оплату зобов'язань за зворотне відступлення права вимоги, яка (сума) визначена установою у вимозі відповідно до п. 1.4. цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору № 1092 від 03.12.2007 року пункт 1.3 цього договору набирає чинності на наступний робочий день з дня отримання від установи вимоги.
Таким чином відповідач зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача до 18.05.2009 року 432 596,70 грн. в оплату зобов'язань за зворотне відступлення права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, станом на день розгляду справи сума основної заборгованість відповідача перед позивачем за договором про відступлення права вимоги № 1092 становить 432 596,70 грн.
Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором про відступлення права вимоги від 03.12.2007 року № 1092 у розмірі 432 596,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6.5 договору № 1092 у разі невиконання банком своїх зобов'язань, передбачених пунктом 5.3 цього договору банк сплачує установі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченої заборгованості, визначеної вимогою.
Позивач просить стягнути з відповідача 8462,30 грн. пені за період з 19.05.09 по 17.06.09.
Постановою Правління Національного банку України № 230 від 16.04.2009 року у відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року.
Відповідно до п.2 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тому, хоча відповідачем і було прострочено виконання зобов'язання по договору № 1092 від 03.12.2007 року, але беручи до уваги вищезазначені норми законодавства України, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 8462,30 грн. не підлягає задоволенню.
Крім того судом відхиляється клопотання представника відповідача про відстрочку виконання рішення до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів виходячи з наступного.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що положення про мораторій за своєю суттю і є відстрочкою виконання прострочених зобов'язань банку, зокрема, перед кредиторами банку на час дії мораторію, а також забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -кредиторів банку.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 84,62 грн., на відповідача -4325,97 грн.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 6,00 грн., на відповідача -306,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк „Арма” (01033 м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, к/р 32000198301 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 380300, код ЄДРПОУ 26379729) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної іпотечної установи (04071 м. Київ, вул. Межигірська, 11, поштова адреса: 04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1-б, п/р № 26506301869 в ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 33304730) заборгованість в сумі 432596 (чотириста тридцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4325 (чотири тисячі триста двадцять п'ять) грн. 97 коп. та 306 (триста шість) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені в розмірі 8462,30 грн. відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 06.10.2009 року.