79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
23.09.09 Справа № 4/54-92
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції № 2876 від 09.06.2009 року (вх. № 323 від 16.06.2009 року)
на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2009 року
у справі № 4/54-92
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м.Луцьк
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 -Ягодинська митниця, Волинська область, Любомльский район, ст.Ягодин
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2 - Державна митна служба України, м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції, м.Луцьк
про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна № 406 від 01.11.2007 року та зобов»язання відповідача повернути об»єкт державного майна -частину приміщення адміністративно-виробничого будинку Ягодинської митниці, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться на території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Ягодин»за адресою: Волинська область, Любомильський район, с.Римачі, станція Ягодин.
за участю представників: від позивача -не з»явився, від відповідача -Вржещ Л.В., від 3-ї особи 2 -Гром С.Ф.
Присутнім представникам учасників судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України.
Встановив, що рішенням господарського суду Волинської області від 26.05.2009 року у справі № 4/54-92 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задоволено та визнано недійсним договір оренди державного нерухомого майна № 406 від 01.11.2007 року і зобов»язано відповідача повернути об»єкт державного майна -частину приміщення адміністративно-виробничого будинку Ягодинської митниці, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться на території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Ягодин»за адресою: Волинська область, Любомильський район, с.Римачі, станція Ягодин, балансоутримувачу, оформивши акт прийому-передачі орендованого майна. Також даним рішенням стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На згадане рішення позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції (відповідачем у справі, надалі -ВАТ, Банк) подано апеляційну скаргу № 2876 від 09.06.2009 року (вх. № 323 від 16.06.2009 року), в якій останнє просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в поданому до нього позові.
Зокрема, скаржник вважає, що оскаржене рішення прийнято за неповного з'ясування обставин справи; недоведеності обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення та неправильного застосування судом норм матеріального права. В обгрунтування зазначених підстав для скасування рішення суду, відповідач посилається на те, що судом неправильно застосовано норму ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна України», оскільки в оренду було передано частину державного майна, а не майновий комплекс державного підприємства. Відповідачем в повному обсязі сплачується орендна плата та виконуються інші зобов»язання по Договору, а тому, відсутні підстави для його припинення. Судом, продовжує скаржник, не було з»ясовано правомірність проведення конкурсу на передачу в оренду спірного приміщення, та не заслухано пояснення всіх заінтересованих осіб щодо предмету спору.
У відзиві на апеляційну скаргу № 10-06-1400 від 10.07.2009 року (вх. № 5487 від 13.07.2009 року), позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області заперечило доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що договір оренди № 406 від 01.11.2007 року правомірно визнаний судом недійсним, оскільки передане по ньому в оренду майно, не може бути об»єктом оренди.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державна митна служба України в поясненні по справі від 15.09.2009 року зазначила про те, що оспорюваний договір оренди державного майна укладено на виконання генеральних угод між Держмитслужбою України та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»про здійснення розрахунково-касового обслуговування Державної митної служби України, в тому числі Ягодинської митниці. Також дана третя особа визнає факт наявності законодавчої заборони на надання в оренду майна митних органів після 01.01.2005 року. Однак, зазначає про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»надано право на продовження до 2 років договорів оренди державного майна за умови належного виконання орендарем своїх обов»язків. За наведеного, вважає рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2009 року у справі № 4/54-92 таким, що прийнято в порушення встановленої ст. 3 Цивільного кодексу України засади справедливості, оскільки залишаючи без приміщення установу банку, позбавляє цю Установу виконувати функції, передбачені п. 6 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2000 року № 1203 -наданню банківських послуг, пов»язаних із забезпеченням діяльності пункту пропуску «Ягодин».
Від позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області надійшли клопотання від 07.09.2009 року (вх. № 6751 від 08.09.2009 року) та від 17.09.2009 року (вх. № 7151 від 22.09.2009 року) про розгляд справи без участі представника Фонду та про долучення до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 05.08.2009 року доказів направлення позовної заяви Державній митній службі України.
Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи повідомлення позивача та третьої особи-1 про час та місце розгляду даної справи, вважає, що судом забезпечено право даних осіб на судовий захист, та є можливим відповідно до ст. 101 ГПК України здійснення апеляційного провадження в даному судовому засіданні та прийняття за наслідками перегляду оскарженого рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2009 року відповідної постанови апеляційного суду.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-2, дослідивши викладені в апеляційній скарзі мотиви, заперечення зазначені у відзиві другої сторони, матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Між сторонами у справі було укладено 01.07.2007 року договір оренди державного нерухомого майна № 406 (надалі -Договір), за яким позивачем було передано в оренду відповідачу окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення адміністративно-виробничого будинку Ягодинської митниці, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться на території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Ягодин»за адресою: Волинська область, Любомильський район, с.Римачі, станція Ягодин, що знаходиться на балансі Ягодинскої митниці (п. 1.1). Термін дії договору оренди встановлений сторонами в 11 місяців: з 01.11.2007 року по 01.10.2008 року (п. 10.1). Майно передано з метою його використання відповідачем для надання банківських послуг (п. 1.3) .
По акту прийому-передачі орендованого майна від 01.11.2007 року, об»єкт оренди по Договору, було передано відповідачу в фактичне користування.
Судом не заперечується твердження відповідача про те, що в зв»язку з відсутністю заперечень позивача як орендодавця, спірний Договір оренди відповідно до п. 10.5 даного Договору, було продовжено на той самий строк, тобто до 01.09.2009 року.
Крім цього, судом встановлено, що листом від 25.02.2009 року № 10-16-2553, Фонд державного майна України повідомив свої регіональні відділення про те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»майно митних органів має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації, а отже, й не може бути об»єктом оренди.
03.04.2009 року № 07/1-13-09 Заступником прокурора Волинської області видано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області припис про усунення порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вживши заходів до визнання недійсними в судовому порядку договорів оренди щодо передачі в оренду майна митних органів, та по поверненню орендованого майна.
15.04.2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області подано в господарський суд Волинської області позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в якому просить визнати недійсним договір оренди державного нерухомого майна № 406 від 01.11.2007 року та зобов»язати відповідача повернути об»єкт державного майна -частину приміщення адміністративно-виробничого будинку Ягодинської митниці, загальною площею 2,0 кв.м., що знаходиться на території міжнародного автомобільного пункту пропуску «Ягодин»за адресою: Волинська область, Любомильський район, с.Римачі, станція Ягодин, посилаючись на його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки орендоване майно, як майно митних органів, що віднесене до загальнодержавної власності, не підлягало передачі в оренду.
Судом першої інстанції задоволено позов Фонду та визнано недійсним договір оренди державного нерухомого майна № 406 від 01.11.2007 року та зобов»язано відповідача повернути об»єкт державного майна. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в редакції Закону на час укладення спірного Договору, не можуть бути об»єктами оренди - об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.
Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. До таких, зокрема, віднесено об'єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема: майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого цим Законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, правоохоронних і митних органів.
З аналізу вищенаведених норм, вбачається, що законодавець не ставить в залежність можливість передачі в оренду вищенаведених об»єктів державної власності, від того, хто буде орендарем даного майна, і для яких цілей дане майно передається в оренду. Даними нормами в імперативному порядку встановлено заборону на передачу в оренду конкретного переліку державного майна, що має загальнодержавне значення.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.7 Положення про Ягодинську митницю Державної митної служби України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 23.06.2005 року № 574, митний пост «Ягодин»підпорядкований Ягодинській митниці, яка є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи та підпорядковується Державній митній службі України.
Згідно Указу Президента України від 15.12.1999 року № 1573/99 Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 23.12.2008 року № 1443 та згідно акту приймання-передачі від 01.12.2008 року майно, яке перебувало на балансі Ягодинської митниці, передано на баланс Державної митної служби України.
В даному випадку, як вбачається з оскаржуваного Договору, об»єктом оренди є державне майно, яке перебувало на час укладення оспорюваного Договору на балансі Ягодинської митниці, а на час прийняття оскарженого рішення суду - Державної митної служби України, використовується для здійснення пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів та іншого майна та їх відповідного оформлення, тобто майно, яке згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Такими згідно ст. 203 ЦК України є слідуючі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 року, з наступними змінами (п.п. 2, 5), та Вищий арбітражний суд України в своїх роз'ясненнях № 02-5/111 від 12.03.1999 року, із наступними змінами (п. 10), роз'яснили, що в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При цьому, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
В даному випадку, в порушення вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в оренду по спірному Договору було передано державне майно, яке не може бути об»єктом оренди, а отже, оспорюваний договір оренди № 406 від 01 листопада 2007 року, не відповідає вимогам вищенаведеного законодавства, а тому є недійсним з моменту його укладення, а з врахуванням природи орендних відносин, оскільки неможливо повернути спожиті орендарем послуги по оренді приміщення, дія такого договору припиняється на майбутнє.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Оскільки позовна вимога про зобов»язання відповідача повернути орендованого майна є нічим іншим як застосуванням до сторін реституції в зв'язку з недійсністю договору оренди державного нерухомого майна № 403 від 01.11.2007 року, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого та законного висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 2-3 п. 1 постанови Пленому Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 року № 11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
За наведеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2009 року у справі № 4/54-92 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2009 року у справі № 4/54-92 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий-суддя М.І.Городечна
суддя М.В.Юркевич
суддя В.Л.Кузь