01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2009 № 4/497
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Телицька В.А. ( за довіреністю)
від відповідача - не з"явився
від відпвоідача 2 : не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2009
у справі № 4/497 (суддя
за позовом Київська природоохоронна прокуратура
до Державне комунальне підприємство "Плесо"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
В листопаді 2008 позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про визнання договору № 32 оренди стоянки за адресою: м. Київ, Набережне шосе, біля Новодарницького парку, укладений 31 грудня 2007 року між Державним комунальним підприємством „Плесо” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фрегат” та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрегат” повернути земельну ділянку площею 550 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Київ, Набережне шосе, біля Новодарницького парку Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнити від будівель та споруд.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 позов задоволено повністю.
Відповідач 2 не погодившись з прийнятим рішення звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме скаржник зазначає, що відповідно до Договору від 31.12.2007 відповідач 2 орендує частину водної поверхні, але аж ні як земельну ділянку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
31.12.2007 між ДКП “Плесо” та ТОВ “Фрегат” було укладено договір № 32 оренди стоянки (а.с.5).
Як вбачається з умови договору на підставі розпорядження від 17.07.2006р. № 1063 (а.с.47) Київської міської ради орендодавець передає, а орендар приймає у користування стоянку загальною площею 550 кв.м., для розміщення несамохідного судна.
Термін дії договору встановлено з моменту підписання до 01.07.2010
З данного договору вбачається, що під стоянкою фактично розуміється земельна ділянка площею 550 кв.м., яку ДКП “Плесо” надало в оренду ТОВ “Фрегат”.
Згідно з ст. 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відносить до повноважень Київської міської ради.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і межах їх повноважень.
Київська міська рада не делегувала вищезазначені повноваження у галузі земельних відносин ДКП “Плесо”, тому договір укладений 31.12.2007р. № 32 оренди стоянки за адресою м. Київ, Набережне шосе, біля Народницького парку є удаваним правочином.
Наведене свідчить про вчинення удаваного правочину, тобто правочину, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину.
Отже з вищезазначеного вбачається, що фактично ДКП “Плесо” передало в оренду ТОВ “Фрегат”земельну ділянку площею 550 м.кв. При цьому об'єктом оренди виступають не споруди, будівлі або інше нерухоме майно, а саме земельна ділянка водного фонду (стоянка).
Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму (оренди) може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм, має власник речі або особа, якій належать майнові права.
За змістом ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу передбачено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.
Порядок надання земель водного фонду в користування юридичним та фізичним особам, а також припинення такого права встановлюється земельним законодавством.
Частиною 4 ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами державної влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися в тимчасове користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Користування такими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних правил.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За змістом ст. 13 Закону України “Про оренду землі”договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Керуючись ст. 4 Закону України “Про оренду землі”, слід зазначити, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України відповідна міська рада приймає рішення про надання в оренду, користування або власність земельної ділянки в межах міста.
Використовувати земельну ділянку можливо лише після отримання державного акту на право власності або користування земельною ділянкою, чи укладення договору оренди земельної ділянки.
Зазначені повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада ДКП “Плесо” не надавала і останнє не є власником або користувачем спірної земельної ділянки, тому не може надавати її в оренду.
З вищезазначеного вбачається, що дані вимоги закону при укладанні договору користування стоянкою №32 від 31.12.2007р. (фактично договору оренди землі водного фонду) сторонами не дотриманні.
Розпорядження від 17.07.2006р. № 1063 (а.с.47) Київської міської ради, яке зазначено в спірному договору, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування стоянку стосується підготовки міських пляжів та зон відпочинку біля води до оздоровчого сезону 2006р. та заходів щодо попередження нещасних випадків на водних об'єктів і не надає право ДКП “Плесо”на укладання договорів.
Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
З матеріалів спарви вбачається, що Договір користування стоянкою № 32 від 31.12.2007р., укладений між ТОВ “Фрегат”та ДКП “Плесо”, фактично є договором оренди земельної ділянки.
При цьому даний договір укладений з порушенням вимог норм Земельного кодексу України, Закону України “Про оренду землі”, Цивільного кодексу України та є незаконним, з підстав укладення з порушенням закону та не уповноваженою на те особою, оскільки ДКП “Плесо”не є власником майна та не може виступати згідно діючого земельного законодавства орендодавцем за договорами оренди земельних ділянок.
Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, зазначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає однією з підстав недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як вбачається з ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
На час розгліду справи в суді першої інстанції ДКП “Плесо” не надало документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Договір стоянки № 32 від 31.12.2007, укладений між ДКП “Плесо”та ТОВ “Фрегат”, не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку, передбаченим Земельним кодексом України.
Враховуючи вищевикладене слід зазначити, що ТОВ “Фрегат” не набувши у встановленому Земельним кодексом України порядку права власності або права користування земельною ділянкою площею 550 м.кв. за адресою: м. Київ, м. Київ, Набережне шосе, біля Народницького парку, безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрегат” залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 по справі №4/497 залишити без змін.
3. Матеріали справи №4/497 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді