Запорізької області
15.09.09 Справа № 3/132/09
Суддя
За позовом: Приватного підприємства “Будівельна компанія “Зодчі”, м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача: Мелітопольської міської ради Запорізької області, м. Мелітополь Запорізької області
про визнання права власності на самочинне будівництво
Суддя Соловйов В.М.
Представники:
від позивача: Касьяненко М.І., юрист, довіреність б/н від 08.07.2009р.;
Рагуліна Л.В., головний бухгалтер, довіреність б/н від 08.07.2009р.;
від відповідача: не з'явився
ПП “Будівельна компанія “Зодчі” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання за позивачем права власності на наступні будівлі та споруди, що розташовані по вул. Фрунзе, 55/1 у м. Мелітополі: будівля “Б-1” розміром 6,72 х 19,90 м, основною площею 120 кв.м, загальною площею 120 кв.м; будівля “Д-1” розміром 12,68 х 6,44 кв. м, основною площею 75,1 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м; навіс “В” розміром (3,05 + 4,9):2 х11,00 м; навіс “е1” розміром 5,50 х 13,7-0,40 х 2,23 м.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 16, ч.5 ст.376, ст. 386 ЦК України, п. 10 ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Ухвалою господарського суду від 18.06.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/132/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.07.2009р. о 10 годині 30 хвилин.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 69 ГПК України, ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 13.07.2009р. строк вирішення спору продовжено на один місяць -до 15.09.2009р.
Ухвалою від 13.07.2009р. розгляд справи відкладено на 15.09.2009р. об 11 годині 00 хвилин. Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача надати докази звернення до Мелітопольської міської ради Запорізької області за отриманням згоди зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди відповідно до цільового призначення земельної ділянки та закладати насадження (п. 30 Договору), у разі відсутності такого звернення -письмові пояснення з посиланням на відповідні норми законодавства щодо можливості самовільного будівництва; відповідача-надати суду відзив на позовну заяву та всі документи в обґрунтування своїх заперечень; довідку про повні банківські реквізити; листування з відповідачем по суті спору (з доказами направлення або вручення вихідної кореспонденції); доручення на представника; докази розгляду акту № 1444 від 07.10.2008р. Мелітопольського БТІ про самочинне будівництво ПП “Будівельна компанія “Зодчі”.
За згодою представників позивача в судовому засіданні 15.09.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи представники позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні 15.09.2009р. представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просять суд визнати за позивачем право власності на наступні будівлі та споруди, що розташовані по вул. Фрунзе, 55/1 у м. Мелітополі: будівля “Б-1” розміром 6,72 х 19,90 м, основною площею 120 кв.м, загальною площею 120 кв.м; будівля “Д-1” розміром 12,68 х 6,44 кв. м, основною площею 75,1 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м; навіс “В” розміром (3,05 + 4,9):2 х11,00 м; навіс “е1” розміром 5,50 х 13,7-0,40 х 2,23 м.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.03.2006р. між ним та Мелітопольською міською радою Запорізької області був укладений договір оренди земельної ділянки по вул.Фрунзе,55/1 у м. Мелітополі. Відповідно до умов договору позивачеві була надана в користування на умовах оренди земельна площею 4 224,63 кв.м для розміщення промислової бази, договір оренди укладено на 50 років з моменту державної реєстрації. На наданій в оренду земельній ділянці за рахунок власних коштів ПП “Будівельна компанія “Зодчі” були збудовані будівлі та споруди, право власності на які просить визнати позивач. Згідно акту Комунального підприємства “Мелітопольське МБТІ” № 1444 від 07.10.2008р. вартість самочинно збудованих будівель та споруд складає 112 614,00 грн. Мелітопольським відділом ЗФ Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція” на підставі обстеження збудованих будівель та споруд був складений технічний висновок, згідно якому встановлено, що будівлі і споруди знаходяться в задовільному стані та придатні для подальшої надійної та безпечної експлуатації. При цьому не було порушень і цільового призначення у використанні земельної ділянки.
Відповідач, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, в судове засідання не прибув, направив на адресу суду відзив на позовну заяву від 10.09.2009р. №531/юр-вих., в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд
21.03.2006р. між Мелітопольською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством “Будівельна компанія “Зодчі” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір). Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 27.02.2006р. № 1/35 земельну ділянку, землі населених пунктів змішаного використання (1.13.3 УКЦВЗ), яка знаходиться у м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 55/1 (кадастровий номер земельної ділянки 2310700000.01.028.0039).
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 224, 63 кв.м.
Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: комплекс, а також інші об'єкти інфраструктури: електро-, водопостачання, каналізація, кабель зв'язку.
У відповідності до п. 8 договору останній укладено на 50 років, починаючи з дати його державної реєстрації.
На наданій в оренду земельній ділянці за рахунок власних коштів ПП “Будівельна компанія “Зодчі” були збудовані будівлі та споруди, право власності на які просить визнати позивач, а саме:
будівля “Б-1” розміром 6,72 х 19,90 м, основною площею 120 кв.м, загальною площею 120 кв.м; будівля “Д-1” розміром 12,68 х 6,44 кв. м, основною площею 75,1 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м; навіс “В” розміром (3,05 + 4,9):2 х11,00 м; навіс “е1” розміром 5,50 х 13,7-0,40 х 2,23 м.
Згідно акту № 1444 від 07.10.2008р. Комунального підприємства “Мелітопольське МБТІ” загальна вартість самочинно збудованих будівель та споруд складає 112 614,00 грн.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Приписами ст.13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої -п'ятої статті 13 цього Кодексу.
У відповідності до листа - посвідчення Мелітопольського міського відділу Запорізької регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України” № 00119 від 06.04.2006р. договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 55/1 площею 4 224,63 кв.м, наданої для розміщення об'єкту: “Промислова база”, зареєстровано під № 04.06.262.00119 06.04.2006 року в Книзі Державної реєстрації договорів оренди згідно з Законом України “Про оренду землі”.
Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Із аналізу наведеної норми закону слідує, що для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на будівлі та споруди необхідно:
або оспорювання цього права іншою особою;
або не визнання цього права іншою особою;
або у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
ПП “Будівельна компанія “Зодчі” не надано жодних доказів, які підтверджують те, що його право власності на будівлі та споруди оспорюється чи не визнається іншою особою. Також позивачем не надано доказів про те, що ним втрачений документ, який засвідчує його право власності на вказане майно.
Відповідно до п.п.1.3 п.1 “Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N 157/6445 (далі -Тимчасове положення), Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно п.п.1.7 п.1 Тимчасового положення, реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Відповідно до ст. 19 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-ІV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” і Додатку №1 до п. 2.1 Тимчасового положення встановлено перелік документів, що підтверджують право власності та які повинні бути надати державному реєстратору для реєстрації виникнення, існування та припинення прав власності на нерухоме майно.
Згідно ч. 1, 4 ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У частинах 3, 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Посилаючись на ч. 5 ст.376 ЦК України позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості.
Господарським судом встановлено, що пунктом 30 договору оренди земельної ділянки від 21.03.2006р., укладеного між Мелітопольською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством “Будівельна компанія “Зодчі” (орендар) передбачено право орендаря за згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди відповідно до цільового призначення земельної ділянки та закладати насадження.
На вимогу суду, викладену в ухвалі від 13.07.2009р. позивач не надав доказів погодження із відповідачем будівництва самочинно побудованих об'єктів нерухомості:
будівлі “Б-1” розміром 6,72 х 19,90 м, основною площею 120 кв.м, загальною площею 120 кв.м; будівлі “Д-1” розміром 12,68 х 6,44 кв. м, основною площею 75,1 кв.м, загальною площею 75,1 кв.м; навіс “В” розміром (3,05 + 4,9):2 х11,00 м; навіс “е1” розміром 5,50 х 13,7-0,40 х 2,23 м.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Тобто, чинним законодавством передбачено право власника земельної ділянки заперечувати проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці
Із відзиву Мелітопольської міської ради Запорізької області від 10.09.2009р. №531/юр-вих. на позовну заяву ПП “Будівельна компанія “Зодчі” не вбачається чому та з яких саме підстав відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Заперечення проти позову у тому вигляді, які їх надано у відзиві на позовну заяву, не свідчать про те, що відповідач оспорює чи не визнає право власності позивача на самочинне будівництво.
Оскільки такі заперечення можуть бути пов'язані з будь-якими іншими обставинами: із тим, що позов подано до неналежного відповідача, з порушенням підсудності тощо.
Прийняття Мелітопольською міською радою Запорізької області рішень щодо оформлення права власності, видача свідоцтва про право власності чи відмова у оформленні права власності не свідчить що саме цей орган оспорює право власності чи не визнає, заявляє свої права на об'єкти. Більш того, будь-яких доказів, що відповідач не визнає чи оспорює право власності позивача на спірні об'єкти, позивачем не надано.
І навпаки. Виконавчому комітету Мелітопольської міської ради (управлінню архітектури і містобудування) Комунальним підприємством “Мелітопольське МБТІ” направлений акт № 1444 від 07.10.2008р. про самочинно збудовані ПП “Будівельна компанія “Зодчі” будівлі та споруди на земельній ділянці, яка знаходиться у м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 55/1.
Ані позивач, ані відповідач по справі №3/132/09 не надали суду доказів про розгляд цього акту та вжиття відповідних заходів відносно особи, яка збудувала вказані в ньому будівлі та споруди.
Зазначена обставина беззаперечно підтверджує висновок суду про те, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують те, що його право власності на будівлі та споруди оспорюється чи не визнається іншою особою, в тому числі відповідачем.
Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, ст. 82 - 85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя: В.М.Соловйов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -21.09.2009р.