79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
30.09.09 Справа № 14/51
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
При секретарі судового засідання Куцик -Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне», м. Рівне, вих. № 477 від 04.06.09
на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.05.2009 року
у справі № 14/51, суддя Марач В.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Вента Україна», м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне», м. Рівне,
про стягнення 74 750, 76 грн. боргу,
за участю представників
від позивача: Янченко В.В. - представник;
від відповідача : Кравчук В.Р. -представник.
Розпорядженням голови суду від 22.09.2009р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Кордюк Г.Т.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.05.2009 року у справі № 14/51 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Вента Україна»(з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Рівне»на користь позивача стягнуто 61 716,92 грн. заборгованості за відпущені товари на підставі договору №148/2-2007 РР від 28 грудня 2007 року, 617,17 грн. витрат по оплаті державного мита та 97,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 843, 84 грн. основного боргу -відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що в порушення умов договору поставки відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, а тому його заборгованість перед позивачем становить 61 716,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку. В частині стягнення 7 843, 84 грн. основного боргу в позові відмовлено, оскільки встановлено, що товар на вказану суму відповідачем не реалізовано третім особам, про що сторонами зазначено в Акті звірки взаєморозрахунків, а відтак в силу п.7.7 договору у відповідача не виникло зобов'язання по оплаті товару на вказану суму.
Відповідач -ТОВ «Караван будівельний Рівне», не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та з доповненням до неї, в яких просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у них.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції -залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 08.07.2009р., 22.07.2009р. та від 19.08.2009р.
23 вересня 2009р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 30.09.2009р. Сторін було зобов'язано подати суду докази оплати отриманого відповідачем товару по спірних накладних.
Позивач подав суду копії платіжних доручень про сплату відповідачем коштів в сумі 608 441, 17 грн. за отриманий товар по договору №148/2-2007 РР від 28 грудня 2007 року, в тому числі 41 751, 17 грн. -вартість повернутого товару.
Відповідач вимоги суду не виконав.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, доповненні до неї та у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, 28 грудня 2007 року між сторонами у справі було укладено Договір купівлі - продажу товару № 148/2 2007РР, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність Покупцю (відповідач), а Покупець - приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.
Відповідно до пп.6.2., 6.3. під час прийому товару Постачальник передає Покупцю підписану Постачальником накладну на товар. Повноваження представників Покупця на здійснення та оформлення здачі-прийняття товару засвідчує довіреність, що підтверджує факт отримання Покупцем товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов укладеного договору в період з 26.12.2007р. по 18.09.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 678 001, 93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, які підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток підприємств.
Поставлений позивачем товар був частково оплачений відповідачем в сумі 561 500 грн. На суму 41 751, 17 позивачу було повернуто товару, що підтверджується накладними на повернення товару.
Таким чином, заборгованість відповідача становила 74 750, 76 грн., яка відображена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків станом на 25.12.2008р. (а.с.14).
Відповідно до п.7.7. договору купівлі-продажу товару №148/2 2007РР Покупець зобов'язаний оплатити поставлений Постачальником товар упродовж 5-ти (п'яти) календарних днів від моменту продажу товару третім особам.
Як свідчать матеріали справи, місцевий господарський суд з метою встановлення вартості реалізованого відповідачем товару третім особам, зобов'язував сторони провести звірку взаєморозрахунків.
На виконання вимог суду, сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої було складено Акт від 25.05.2009р. Відповідно до цього акта станом на 25.04.2009 року (за даними позивача) вартість реалізованого товару третім особам становить 61 716, 92 грн.
З врахуванням даної обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на підставі п.7.7. Договору та ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, вимоги позивача про стягнення з рахунку відповідача 61 716, 92 грн. є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 843, 84 грн. основного боргу в позові відмовлено, оскільки встановлено, що товар на вказану суму відповідачем третім особам не реалізовано.
Судова колегія погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано суду доказів оплати наявної заборгованості.
Твердження скаржника про те, що товар по накладній № 4002 -К від 05.04.2008р. відповідачем не приймався, оскільки підпис, вчинений на даній накладній не відповідає підпису особи, уповноваженої на отримання товару, є безпідставними з огляду на те, що товар, отриманий по даній накладній був частково оплачений відповідачем, про що свідчать подані позивачем платіжні доручення. Окрім того, відповідачем на розгляд суду подано відомість по отриманню від позивача товару по договору від 28.12.2007р., в якій відображено спірну накладну та зазначено часткові оплати по ній.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З врахуванням вищевикладеного, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.05.2009 року у справі № 14/51 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.