ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/235
13.08.09
за позовом дочірнього підприємства „Спринтер К”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Сенар”, м. Київ
про стягнення 26 824,98 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Радюк Д.А. за дов. №3 від 09.01.2009 року.
від відповідача: не з'явився
Дочірнє підприємство „Спринтер К” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Сенар” про стягнення 26 824,98 грн. боргу, а також пені у розмірі 667,96 грн. та 3% річних у розмірі 82,98 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Сенар” зобов'язань щодо оплати отриманого від дочірнього підприємства „Спринтер К” товару відповідно до умов Договору постачання №КП-4724-07 від 19.11.2008 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.07.2009 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2009 року розгляд справи відкладено на 13.08.2009 року.
В судові засідання, зокрема засідання призначене на 13.08.2009 року представники відповідача не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/235 від 28.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 04.08.2009 року.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представника відповідача в судове засідання 13.08.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 13.08.2009 року від останніх до суду не надходило.
При цьому, суд враховує, що в зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
19.11.2008 року між Дочірнім підприємством „Спринтер Київ” та відповідачем укладено договір постачання №КП-4724-07. Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач (постачальник) зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного Договору продовольчу продукцію у власність відповідача (замовник), а відповідач зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.
Згідно з п. 3.3 Договору №КП-4724-07 вартість конкретної партії товару визначається виходячи із замовлення відповідача, накладних на товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого відповідачем товару, поставленого позивачем згідно Договору.
Пункт 7.2 Договору №КП-4724-07 встановлює, що покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 21 календарний день з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії товару згідно пункту 4.6 даного Договору. Якщо останній день оплати приходиться на вихідний або святковий день, то оплата поставленої партії товару здійснюється в наступний робочий день за вихідним або святковим днем.
16.12.2008 року Дочірнє підприємство „Спринтер Київ” у встановленому законодавством України порядку змінило найменування на Дочірнє підприємство „Спринтер К”. Останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірнього підприємства „Спринтер Київ”
У відповідності до умов Договору №КП-4724-07 позивач поставив відповідачеві цеглу на підставі наступних накладних:
№11214 від 21.03.2009 року на суму 18 723,73 грн.;
№12254 від 28.03.2009 року на суму 8 101,25 грн.
Зазначені накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.
Незважаючи на умови Договору №КП-4724-07 відповідач за отриманий товар у встановлені Договором №КП-4724-07 строки не розрахувався.
30.04.2009 року Сторонами підписано Акт звіряння розрахунків за 01.12.2008 -30.04.2009, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 824,86 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено вище, згідно п. 7. 2 Договору №КП-4724-07 покупець зобов'язався оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 21 календарний день з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії товару згідно пункту 4.6 даного Договору. Однак, у встановлені строки з позивачем не розрахувався.
З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 26 824,98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивач про стягнення з відповідача 3% річних є правомірними. Разом з тим, суд вважає розрахунок позивача помилковим, оскільки позивачем невірно визначено момент виникнення прострочення. Так, позивачем безпідставно вказано, що період прострочення оплати вартості товару за накладною №11214 від 21.03.2009 року на суму 18 723,73 грн. розпочався 11.04.2009 року. В той же час, пункт 7.2 Договору №КП-4724-07 встановлює, що якщо останній день оплати приходиться на вихідний або святковий день, то оплата поставленої партії товару здійснюється в наступний робочий день за вихідним або святковим днем. Оскільки 11.04.2009 року було вихідним днем, останнім днем оплати вартості товару, отриманого відповідачем за накладною №11214 слід вважати 13.04.2009 року, а першим днем прострочення оплати є 14.04.2009 року.
Так само помилково позивачем було визначено момент виникнення прострочення зі сплати вартості товару, отриманого відповідачем за накладною №12254 від 28.03.2009 року на суму 8 101,25 грн. Оскільки 18.04.2009 року було вихідним днем, то у відповідності до п.7.2 Договору №КП-4724-07 останнім днем оплати вартості товару, отриманого відповідачем за накладною №12254 слід вважати 20.04.2009 року, а першим днем прострочення оплати є 21.04.2009 року.
З огляду на наведене суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в розмірі 76,91 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.8.1 Договору №КП-4724-07 у випадку не виконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, що передбачені даним Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.
В той же час, з огляду на вказану вище помилкове визначення позивачем моменту виникнення прострочення виконання відповідачем його грошових зобов'язань за Договором №КП-4724-07, суд приходить до висновку щодо частковго задоволення позовних вимог в цій частині на суму 615, 49 грн.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача в повному обсязі не надав.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Сенар” (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12, р/р 26001301100698 в Подільській філії ВАТ «ВТБ Банк»м. Києва, МФО 300777, ід. код. 22939108 або з будь-якого іншого рахунка виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь дочірнього підприємства „Спринтер К” (04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, р/р 26006003130800 а АГ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539, ід. код. 31984286) 27 517,38 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень тридцять вісім копійок), з яких 26 824,98 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять чотири гривні дев'яносто вісім копійок) боргу, 615,49 грн. (шістсот п'ятнадцять гривень сорок п'ять копійок) пені, 76,91 грн. (сімдесят шість гривень дев'яносто одна копійка) 3% річних, 275,19 грн. (двісті сімдесят п'ять гривень сімнадцять копійок) державного мита, 313,16 грн. (триста тринадцять гривень шістнадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова