79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.08.09 Справа № 19/28
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, м. Івано-Франківськ № 27/32-2009 від 29.05.09
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09
у справі № 19/28
за позовом: ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ
до відповідача 1: ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, м. Івано-Франківськ
до відповідача 2: ТзОВ “Станіславська торгова компанія”, м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на суму 77 124, 16 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Локшин А.В. -представник (довіреність № 380 від 17.07.09);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09 у справі № 19/28 (суддя Т.Максимів) позов ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” до відповідачів: 1) - ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, 2) - ТзОВ “Станіславська торгова компанія” задоволено: стягнено з відповідача-1 на користь позивача 38 562, 08 грн. заборгованості, а також 385, 63 грн. державного мита та 59, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнено з відповідача-2 на користь позивача 38 562, 08 грн. заборгованості, а також 385, 63 грн. державного мита та 59, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З даним рішенням не погоджується відповідач-1 - ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД”, подав апеляційну скаргу з підстав його винесення за неповного з'ясування обставин справи, а також порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме п. 9 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1, 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», ст. 224 ГК України, ст. 43 ГПК України. На підставі наведеного відповідач-1 просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09 у справі № 19/28 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.09 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.08.09.
Розгляд справи відкладався на 31.08.09 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09.
Позивач - ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09 у справі № 19/28 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити. В судовому засіданні 31.08.09 представник позивача підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник та відповідач-2 в судове засідання 31.08.09 явки повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, причин неявки до відома суду не довели, а відтак, беручи до уваги п.п. 2, 3 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.09, апеляційна скарга розглядається за відсутності представників відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09 у справі № 19/28 слід залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Як встановлено господарським судом Івано-Франківської області, у відповідності до укладених між позивачем та відповідачем-1 договорів фінансового лізингу № 071221-50/ФЛ-Ю-А, № 071221-51/ФЛ-Ю-А, № 071221-62/ФЛ-Ю-А від 21.12.07, ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” зобов'язалося передати ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене у специфікаціях до договорів, а ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” зобов'язався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та в строки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору, строк користування Відповідачем -1 майном становить 25 місяців з моменту підписання Сторонами Актів приймання-передачі майна за умовами належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном.
Встановлено господарським судом на підставі належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (акти приймання-передачі від 21.12.07), також факт передачі, у відповідності до умов договорів позивачем відповідачу-1 у фінансовий лізинг автомобілів ГАЗ-33104-318І (арк. спр. 32, 46, 62). Щодо посилань скаржника на неналежність Актів як доказу здійснення передачі, то колегія суддів вважає його безпідставним та звертає увагу скаржника на п. 4.3 Договорів № 071221-50/ФЛ-Ю-А, № 071221-51/ФЛ-Ю-А, № 071221-62/ФЛ-Ю-А від 21.12.07, яким сторони погодили оформлення приймання майна лізингоодержувачем саме шляхом складання Актів приймання-передачі, які підписуються повноважними представниками сторін. Акти приймання-передачі від 21.12.07, на неналежність яких як доказів посилається скаржник, підписані як лізингодавцем, так і ТзОВ “Торговий дім “Оволайн ЛТД” та скріплені їх печатками. Відтак, зважаючи на свободу договору, яку згідно ст. 3 Цивільного кодексу України визначено однією з головний загальних засад цивільного законодавства, колегія суддів, на підставі положень, погоджених сторонами у п. 4.3 договорів, дійшла висновку про належність Актів приймання-передачі від 21.12.07 як доказів приймання майна відповідачем-1.
Встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні також факт укладення між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № 071221-74/П від 21.12.07, згідно якого поручитель (відповідач-2) зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 всіх його зобов'язань у повному обсязі, що виникли з Договорів фінансового лізингу № 071221-50/ФЛ-Ю-А, № 071221-51/ФЛ-Ю-А, № 071221-62/ФЛ-Ю-А від 21.12.07. Належним чином проаналізовано судом першої інстанції п. 2 Договору поруки, яким сторони погодили відповідальність поручителя перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржника (відповідача-1), в тому числі щодо сплати лізингових платежів, пені за затримку сплати лізингових платежів, штрафних санкцій, збитків та усіх інших виплат, сплата яких покладається на боржника.
Встановлено господарським судом Івано-Франківської області при розгляді спору між сторонами факт порушення відповідачем-1 взятих на себе за договорами фінансового лізингу № 071221-50/ФЛ-Ю-А, № 071221-51/ФЛ-Ю-А, № 071221-62/ФЛ-Ю-А від 21.12.07 зобов'язань, оскільки за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року ним не проводилася сплата лізингових платежів, внаслідок чого станом на час звернення позивачем з позовом заборгованість відповідача-1 перед позивачем склала 59 766, 97 грн. Крім того, в порушення п. 8.2.1 договорів фінансового лізингу відповідачем-1протягом строку дії договорів не виконувався обов'язок щодо подання звітів про стан та місцезнаходження предмету лізингу, що, за умовами п. 11.2.3 договорів, є підставою для нарахування відповідачу-1 штрафу у розмірі 1% загальної вартості предмету лізингу, що склало 13 189, 20 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ст.ст. 526, 530. ЦК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язань сторонами, ст. 806 ЦК України щодо законодавчого визначення змісту договору фінансового лізингу, ст. 625 ЦК України щодо обов'язку боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо правовідносин між позивачем та відповідачем-2, то колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом норм ст. 553 ЦК України щодо визначення договору поруки та його юридичного змісту, ст. 554 ЦК України, якою встановлено солідарність відповідальності боржника і поручителя перед кредитором у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Господарським судом Івано-Франківської області дано належну оцінку умовам, погодженим сторонами у Договорі поруки № № 071221-74/П від 21.12.07, з яких зроблено висновок про те, що відповідальність поручителя та боржника за договором поруки є солідарною. Підставним, на думку суду апеляційної інстанції, є також застосування судом першої інстанції норм ст. 543 ЦК України, якою передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
На підставі документальних доказів, які містяться в матеріалах справи, а також зважаючи на закріплені сторонами договірні положення та вищеперелічені норми матеріального права, суд першої інстанції, беручи до уваги невиконання договірних зобов'язань перед позивачем як відповідачем-1, так і відповідачем-2, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про під ставність позовних вимог ТзОВ “ВіЕйБі Лізинг” про солідарну їх відповідальність в сумі основного боргу, пені, а також інфляційних витрат, 3-х відсотків річних та штрафу.
Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак, скаржник, в порушення положень ст. 33 ГПК України, при перегляді рішення суду в апеляційному порядку також не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09 у справі № 19/28 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Івано-Франківської області щодо обґрунтованості позовних вимог не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.09 у справі № 19/28 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник