Запорізької області
21.09.09 Справа № 8/204/09-11/343/09
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий -суддя Гончаренко С.А.,
при секретарі судового засідання -Вака В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Мама Мьюзік” (вул. Володимирська, 47, оф. 7, м. Київ, 01034)
представник позивача: Немерюк Олексій Андрійович (пров. Соколиний, 7, м. Запоріжжя, 69071)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “РИФ” (пр. Леніна, буд. 184, м. Запоріжжя, 69000)
у присутності представників
від позивача: Немерюк О.А. -дов. б/н від 20.11.2008р.;
від відповідача: Яшина С.О. -дов. № 9 від 10.09.2009р.
про стягнення 12100,00 грн.
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Мама Мьюзік” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “РИФ” компенсації за публічне виконання музичного твору “Подарок” без отримання дозволу в сумі 12100,00 грн.; стягнення на користь Державного бюджету штраф у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за публічне виконання музичного твору “Подарок” без отримання дозволу в сумі 1210,00 грн.; та заборону відповідачу будь-яке без дозвільне використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ “Мама Мьюзік”.
02.06.2009 року порушено провадження по справі призначені дата і час судового засідання. У зв'язку з виробничою необхідністю на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області № 731 ухвалою від 20.07.2009р. справа прийнята до провадження даним складом суду.
З метою надання додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи та заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представник позивача наполягає на позовних вимогах з підстав, викладених у позові. Повідомив, що 26.03.2009р. в кафе “Наутилус” за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 184, власником якого є ТОВ “Компанія “РИФ” здійснювалось використання (публічне виконання) музичного твору “Подарок”, оригінальний виконавець гурт “Авіатор”, без отримання відповідного дозволу. Вважає, що даний факт є порушенням авторських прав ТОВ “Мама Мьюзік”, оскільки саме йому належать виключні майнові авторські права на використання, в тому числі і право на публічне виконання даного музичного твору.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема вказує на те, що відповідачем не доведений факт використання музичного твору “Подорок”, оскільки наданий позивачем акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності та додаток до нього (запис на мобільному телефоні) зроблений одноособово представником зацікавленої сторони, а не уповноваженим на це органом і не є доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, вважає, що ненадання позивачем оригіналів договорів ставить під сумнів наявність у нього авторських прав на музичний твір.
Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини:
Позивач в позовної заяві вказує, що від асоціації “ЕФ.ПІ.ЕЛ.”, основним завданням діяльності якої є розвиток і підтримка законного обігу і використання прав інтелектуальної власності в Україні, йому стало відомо, що 26 березня 2009 року в проміжку часу з 22:20 по 23:26 ТОВ “Компанія “РИФ” в кафе “Наутилус” за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 184 здійснило використання (публічне виконання у розумінні ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права”) музичного твору “Подарок”, оригінальний виконавець гурт “Авіатор”. Публічне виконання з боку відповідача здійснювалося через наявну в кафе стаціонарну систему озвучування.
Даний факт був відображений в акті фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 26.03.2009р. та знайшов підтвердження у зробленому в процесі перебування в кафе “Наутилус” відеозаписі та фотознімках системи озвучування.
Позивач стверджує, що виключні майнові авторські права на використання музичного твору “Подарок”, в тому числі і право на публічне виконання належить саме йому. В підтвердження цього посилається на договір про відчуження передачу авторський прав від 17.06.2005р., відповідно до якого автор музики та слів музичного твору “Подарок” -Желєзняк А.Ю. передав свої виключні майнові права на використання, в тому числі і право публічного виконання даного музичного твору ТОВ “Мама Мьюзік”.
Відповідач за отриманням дозволу на публічне виконання музичного твору “Подарок” до позивача не звертався.
Стягнення компенсації за визначенням Закону України “Про авторське право та суміжні права” є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації мають враховуватися конкретні обставини справи та загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України.
Розмір компенсації має визначатися судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Таким чином, оскільки стягнення компенсації за порушення авторських прав є видом відповідальності, позивач повинен довести факт порушення таких його прав.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не виконав вимоги суду: не надав оригіналів документів, доданих до позову зокрема договорів про передачу виключних майнових прав на використання, в тому числі і права публічного виконання музичного твору “Подарок”.
Не уявляється можливим повно і всебічно дослідити правовідносини, щодо передачі виключних майнових прав на використання, в тому числі і права публічного виконання музичного твору від автора музики та слів музичного твору “Подарок” -Желєзняком А.Ю. товариству з обмеженою відповідальністю “Мама Мьюзік”, оскільки в наданих ксерокопіях договорів про передачу авторських прав видалені деякі положення, зокрема в розділі 4 “Порядок розрахунків сторін” та реквізити автора, як сторони за договором.
Таким чином позивач не довів, що автор твору передав йому виключні майнові авторські права на використання музичного твору “Подарок”, в тому числі і право на публічне виконання.
Надані позивачем акт фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 26.03.2009р., відеозапис використання музичного твору та фотознімки системи озвучування не можуть вважатися належними доказами по справі, в розумінні розділу 5 ГПК України, виходячи з наступного.
Діючим законодавством України встановлено засіб доказування факту порушення вимог законодавства про право інтелектуальної власності.
Так, відповідно до преамбули Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р. № 3792-ХІІ цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва -авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення -суміжні права.
Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, в тому числі здійснення контролю за виконанням цього Закону покладено на установу -центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності (ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права”).
Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002р. № 674, прийнятою на виконання, зокрема, Закону України “Про авторське право і суміжні права”, регламентує діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, визначає їх права та функціональні обов'язки стосовно державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності.
Відповідно до п.2 Положення державний інспектор з питань інтелектуальної власності (далі - державний інспектор) є посадовою особою Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Департамент). Йому видається посвідчення встановленого зразка, він має право на використання індивідуальної печатки та бланків.
В п. 7 Положення закріплені основні функції державного інспектора, зокрема: здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог Законів України “Про авторське право і суміжні права”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних”, “Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць” та інших актів законодавства у сфері інтелектуальної власності у порядку, встановленому законодавством та цим Положенням
Державний контроль здійснюється державним інспектором шляхом проведення планових, позапланових (раптових) перевірок діяльності суб'єктів господарювання, огляду речей в установленому законодавством порядку.
Під час проведення позапланових перевірок державний інспектор перевіряє: дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності та наявність у них дозволів на використання у будь-якій формі об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), зберігання та переміщення дисків і матриць, а також використання, експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення;
Акт перевірки складається в день її закінчення і підписується державним інспектором та усіма особами, які брали участь у проведенні перевірки. При цьому, в акті перевірки зазначаються:
- дата її проведення;
- прізвище, ім'я та по батькові державного інспектора, який її проводив;
- посади, прізвища, імена та по батькові осіб, які брали участь у її проведенні;
- повне найменування, місцезнаходження суб'єкта господарювання, що перевірявся;
- прізвище, ім'я, по батькові та посада керівника або іншої особи, уповноваженої діяти від імені суб'єкта господарювання;
- посилання на затверджений в установленому порядку план перевірок, яким передбачено проведення зазначеної перевірки (у разі проведення планової перевірки);
- факт наявності чи відсутності порушень;
- детальний виклад кожного виду порушення (у разі його наявності) з посиланням на нормативно-правові акти (номер статті, частини тощо);
- дата прийняття рішення про проведення експертизи (у разі прийняття такого рішення під час перевірки) і прізвища, імена та по батькові експертів, що її проводитимуть.
Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких залишається у суб'єкта господарювання або його уповноваженої особи, а другий передається Департаменту.
Акти перевірок та протоколи про адміністративне правопорушення реєструються державним інспектором в журналах обліку актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення. Сторінки журналів повинні бути пронумеровані, прошнуровані, а також скріплені печаткою Департаменту.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що наданий позивачем акт від 26.03.2009р. не є актом перевірки, проведеної в рамках державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства України у сфері інтелектуальної власності, і не відповідає вимогам Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002р. № 674.
Асоціація “Файненшл.Протекшн.Ло” -не є центральним органом виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності, позивачем не надано доказів наявності встановлених законодавчо прав контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності.
Немерюк О.А. і Гордієнко Д.В. не посадові особи Державного департаменту інтелектуальної власності, тобто не державні інспектори з питань інтелектуальної власності., а відтак правом складання будь-яких документів стосовно порушення права інтелектуальної власності не наділені.
Суд вважає, що наданими позивачем доказами не доведено факту вчинення відповідачем дій, про які зазначено у позовній заяві, а саме публічне виконання музичного твору “Подарок” без отримання дозволу суб'єкта авторського права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -
В позові відмовити.
Суддя С.А.Гончаренко
В судовому засіданні 21.09.2009р. оголошений повний текст рішення.