ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/414
31.08.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»
до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Київ»
про повернення суми депозитного вкладу в сумі 719 975,00 дол. США, стягнення 12 441,17 дол. США нарахованих процентів за користування грошовими коштами, 3 783,04 дол. США 3% річних
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Калюжна К.П., юрист, дов. №07/1092 від 24.04.2009;
від відповідача -
Безуглий О.І., гол. юр-т, дов. №5-06/195 від 08.07.2009.
У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод»(далі -позивач, або Вкладник) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»(назва якого була змінена Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», далі -відповідач, або Банк) про зобов'язання повернути на поточний рахунок позивача №26000380731211 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 00333888, вклад за договором банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення та зменшення суми вкладу (депозиту і щомісячною виплатою процентів) №07/331 від 07.02.2007 (далі -Депозитний договір) в сумі 719 975 дол. США, 12 441,17 дол. США суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами, 3 783,04 дол. США 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення вкладу у зв'язку з закінченням його строку дії, розміщеного на підставі Депозитного договору, та нарахованих згідно з умовами Договору відсотків.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що неповернення коштів позивачу (Вкладнику) мало місце у зв'язку з важким фінансовим станом Банку. Саме тому постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік -з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців -з 09.02.2009 до 09.08.2009. Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 №465 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «АКБ «Київ»до 09.02.2010.
18.08.2009 згідно листа позивача №05/2173 від 18.08.2009 відповідач перерахував депозитний вкладу у розмірі 719 975,00 дол. США.
Щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами, відповідач зазначив, що відповідач нарахував та сплатив позивачу відсотки у встановленому розмірі по 22.02.2009 включно. Договором не передбачено нарахування відсотків після дати повернення вкладу.
Щодо нарахування 3% річних, відповідач також заперечив з посиланням на п.2 ч.3 ст. 85 та ч.7 ст. 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон).
У ході проведення судового засідання 31.08.2009, представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) уточнив позовні вимоги, в зв'язку з тим, що 19.08.2009 відповідач добровільно перерахував суму депозитного вкладу -719 975,00 дол. США на його рахунок, просив припинити провадження у справі в цій частині на підставі ч.1 п.4 ст. 80 ГПК України, в іншій частині позивач підтвердив позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.02.2007 між позивачем та відповідачем було укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26156001287002, а Вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі (далі -Вклад (депозит) у сумі 2 000 000 USD (два мільйони доларів США) на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 Депозитного договору передбачено, що Вклад (депозит) розміщується на вкладному рахунку на строк з дня находження суми, вказаної у п.1.1 цього договору, до 11 лютого 2008 року включно.
12.02.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №16 до Депозитного договору, якою сторони погодили продовжити строк розміщення Вкладу (депозиту) до 22 лютого 2009 року включно.
29.05.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №18 до Депозитного договору, якою сторони погодили встановити з 29 травня 2008 року суму Вкладу (депозит) у розмірі 719 975 доларів США.
Згідно з п.3.2.3 Депозитного договору Банк зобов'язаний повернути Вклад (депозит) у строк, вказаний у п.1.2 на поточний рахунок Вкладника, вказаний у п.6 цього договору.
09.02.2009 позивач звернувся до відповідача з листом №22/363, в якому попереджав Банк про необхідність виконати свої зобов'язання за договором та після закінчення терміну вкладу, а саме 23.02.2009 повернути вкладу.
У відповідь на лист позивача №22/363 від 09.02.2009, відповідач листом №5-10/1154 повідомив, що згідно постанови Правління Національного банку України №53 від 06.02.2009 у відповідача з 09.02.2009 призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.
В подальшому позивач звертався до відповідача з листом нагадуванням від 02.03.2009 та листом за вих. №07/762 від 23.03.2009.
Проте, відповідач незважаючи на неодноразові звернення позивача, суми депозитного вкладу, ані у передбачений Депозитним договором строк, ані на дату звернення до суду позивачу не повернув.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ході проведення судового засідання 31.08.2009, представник позивача уточнив позовні, в зв'язку з тим, що 19.08.2009 відповідач добровільно перерахував суму депозитного вкладу -719 975,00 дол. США на його рахунок, а відтак просив припинити провадження у справі в цій частині на підставі ч.1 п.4 ст. 80 ГПК України.
Отже, провадження у справі в частині зобов'язання ПАТ АКБ «Київ»повернути депозитний вклад в сумі 719 975,00 доларів США на поточний рахунок позивача №26000380731211 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 00333888 підлягає припиненню на підставі ч.1 п.4 ст. 80 ГПК України.
Позивач також просив стягнути з відповідача суму нарахованих процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12 441,17 дол. США.
Позивач, в даному посилається на ст. 1070 ЦК України та нараховує пеню за період з 23.02.2009 до 27.04.2009.
Таким чином, позивач нарахує проценти за період після закінчення строку на який було внесено депозит за Депозитним договором.
Відповідно до п.1.3 Депозитного договору процента ставка на Вклад (депозит) становить 10% річних.
Згідно до п.5.3 Депозитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом строку, на який розміщено Вклад (депозит), вказаний у п.1.2 цього договору).
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (частина 1).
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2).
Положення частини 2 статті 536 ЦК України кореспондується з частиною 1 статті 106 ЦК України, якою передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи той факт, що строк дії депозитного договору закінчився ще 22 лютого 2009 року, то у даному випадку, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 10%, що менше облікової ставки Національного банку України, що діяла на спірний період, у сумі 12 441,17 доларів США.
Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 783,04 долара США, нараховані за той самий період, що й відсотки за користування грошовими коштами, тобто з 23.02.2003 до 27.04.2009.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік -з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців -з 09.02.2009 до 09.08.2009. Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 №465 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПАТ «АКБ «Київ»до 09.02.2010.
Згідно з п.3 ст.85 Закону передбачено, що протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути 3%, які нараховувалась під час дії мораторію за період з 23.02.2009 до 27.04.2009, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення 3 783,04 долари США за несвоєчасне повернення депозитного вкладу.
Посилання відповідача на введений у нього мораторій суд також не бере до уваги в силу наступного.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Згідно з частиною 4 статті 85 Закону мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Частиною 2 статті 58 закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Системний аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 4, 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, і саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, оскільки строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за Депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширюється.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).
Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ПАТ АКБ «Київ»повернути депозитний вклад в сумі 719 975,00 доларів США на поточний рахунок позивача №26000380731211 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 00333888 припинити на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22,ідентифікаційний код 14371869) на користь Відкритого акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»(08290, Київська обл., с. Гостомель, пл. Рекунова, 2, ідентифікаційний код 00333888) 12 441 (дванадцять тисяч чотириста сорок один) доларів 17 центів США процентів, 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита за немайновими вимогами, 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита за майновими вимогами, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті позову відмовити.
Відстрочити виконання рішення суду від 31.08.2009 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22,ідентифікаційний код 14371869) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита за немайновими вимогами, 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита за майновими вимогами, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу продовженого постановою Правління Національного банку України № 465 від 06.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», а саме до 09.02.2010.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 07.10.2009