Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
02 вересня 2015 року справа №805/1960/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
При секретарі - Святодух О.Б.,
за участю представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі №805/1960/15-а за позовом ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі і стягнення суми за завдану моральну шкоду,-
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі і стягнення суми за завдану моральну шкоду. Позивачка вказала, що вона працювала на посаді провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області. Після звільнення 20 листопада 2014 року (наказ №358А/2 від 14.11.2014р.) з цієї посади, розрахунок по заробітній платі з нею зроблений не був, залишилась заборгованість за вересень, жовтень і листопад 2014 року. Позивачка просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції - 8891,14 грн., проценти річних від простроченої суми - 125,84 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - 108, 47 грн., компенсацію за затримку розрахунку - 16510,56 грн., за завдану моральну шкоду - 12180,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд першої інстанції при дослідженні доказів по справі зазначив, що у трудовій книжці позивачки 20 листопада 2014 року зроблено запис про її звільнення з займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України з посиланням на наказ № 538А/2 від 14 листопада 2015 року. Разом з тим, відповідач зазначав, що такий наказ не видавався і позивачка до теперішнього часу знаходиться в трудових відносинах з управлінням юстиції у Донецькій області, а тому обставини на які вказувала позивачка не доведені, підстави для задоволення позову відсутні.
Позивачка з рішенням суду першої інстанції не погодилась і подала апеляційну скаргу, вказавши на порушення норм матеріального права, не з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, в силу чого були зроблені помилкові висновки. Апелянт вказала, що фактично вона не отримувала заробітну плату з липня 2014 року, звільнена з займаної посади на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Розрахунок при звільненні з нею проведений не був. Вона звернулась з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, проценти річних від простроченої суми, компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату, компенсацію за затримку розрахунку та стягнення моральної шкоди. Просила витребувати у відповідача довідку про заборгованість невиплачених їй коштів у 2014 році з зазначенням середньоденного заробітку. Суд першої інстанції не витребував необхідні по справі докази і взагалі не розглянув її позовні вимоги. Позивачка просила скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення яким повністю задовольнити її позовні вимоги.
Відповідно до вимог ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Позивачка ОСОБА_5 з 16 листопада 2011 року працювала на посаді провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області. Позивачка стверджує, що її звільнено з посади начальником Головного управління юстиції у Донецькій області за наказом №358А/2 від 14.11.2014 року. Посилаючись на ст.33 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 47, 98, 115, 116, 117 КЗпП України позивачка просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції - 8891,14 грн., проценти річних від простроченої суми - 125,84 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату - 108, 47 грн., компенсацію за затримку розрахунку - 16510,56 грн. та за завдану моральну шкоду - 12180,00 грн.
Колегією суддів встановлено і ці обставина є загальновідомими, що Головне управління юстиції у Донецькій області забезпечувало реалізацію своїх повноважень у приміщенні за адресою м. Донецьк, бульвар Пушкіна, 34. Починаючи з 21 квітня 2014 року у приміщенні за адресою: місто Донецьк, бульвар Шевченко, 29, а з 25 листопада 2014 року та по теперішній час у місті Краматорську.
25 листопада 2014 року відбувся захват приміщення Головного управління юстиції у Донецькій області. У зв'язку з подіями, пов'язаними із захватом адміністративних будівель у місті Донецьку особові справи всіх працівників головного управління, а також накази, сформовані у період до 25 листопада 2014 року, залишені у приміщенні головного управління, розташованому на п'ятому поверсі б. 29 по бульвару Шевченко у місті Донецьку. Здійснити заходи з вивезення особових справ працівників та загальної номенклатури з тимчасового окупованої території на підконтрольну української владі територію не передбачалось можливим і це зроблено не було.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог є правомірним, та зазначає, що судом встановлено обставини справи і вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
За визначенням п.15 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна службу є державною. Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу». Згідно зі ст.ст. 9 і 30 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Пунктом 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є: зокрема, угода сторін.
Як вбачається зі змісту трудової книжки, наказом Головного управління юстиції у Донецькій області № 358А/2 від 14 листопада 2014 року ОСОБА_5 звільнено з займаної посади за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч. 1 ст. 116 КЗпП України ).
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи з аналізу даної норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 (далі - Тимчасовий порядок №595), у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Пунктом 3 Тимчасовий порядок №595 визначено, що заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.
Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки (пункт 4 Тимчасового порядку №595).
Відповідно до п.6 Тимчасового порядку №595 у разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів).
Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій.
Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.
Як вбачається з матеріалів справи, відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції, який входить до складу реєстраційної служби Головного управління юстиції у Донецькій області 24 листопада 2014 року було переміщено з непідконтрольної частини території України на підконтрольну українській владі /додаток до Наказу Головного управління юстиції у Донецькій області №69/2 від 18 листопада 2014 року «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор»/.
Колегія суддів зазначає, що звернення позивача з позовом до суду є передчасним, оскільки Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13 січня 2015 року №85-VIII (далі за текстом Закон №85-VIII) встановлено додаткові гарантії щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Отже, позивачка може отримати заборгованість по заробітній платі до 31 грудня 2015 року, але за умови переміщення за своєю посадою до фактичного (перереєстрованого) місцезнаходження державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (м. Селидове), або до Головного управління юстиції у Донецькій області (м. Краматорськ) та приступити до виконання своїх функціональних обов'язків, або отримати статус зареєстрованого безробітного до моменту працевлаштування в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Колегія суддів відзначає, що в даному випадку спірним питанням є саме стягнення заборгованості з заробітної плати позивачки. В матеріалах справи (акр. справи 12-23) міститься ксерокопія трудової книжки ОСОБА_5. Всі аркуші ксерокопії трудової книжки завірені позивачкою - «Копія вірна: Підпис. ОСОБА_5М.» На аркуші справи 23 є запис в трудовій книжці за №21 від 20 листопада 2014 «Звільнена з займаної посади за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України Начальник управління кадрової роботи та державної служби. Підпис. Печатка. ОСОБА_6 Наказ №358А/ від 14.11.2014». Візуально вказаний запис внесений із дотриманням вимог діючого законодавства та скріплений печаткою. Разом з тим, означений документ вважати справжнім неможливо, оскільки він завірений не належним чином.
Отже, колегія суддів зазначає, що в даному випадку звернення позивача за захистом своїх прав до суду є передчасним.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 805/1960/15-а за позовом ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі і стягнення суми за завдану моральну шкоду - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 01 вересня 2015 року, повний текст буде виготовлений 02 вересня 2015 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Сухарьок М.Г.
Суддя: Гаврищук Т.Г.
ОСОБА_7