Головуючий у 1 інстанції - Суський О.І
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
18 січня 2012 року < > справа № 2а-507/11/1232
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Арабей Т. Г.
суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-507/11/1232 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
18.08.2011 року позивач звернувся до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання дій неправомірними, стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по день постановлення судового рішення.
Постановою суду першої інстанції від 31.08.2011 року позовні вимоги задоволені частково, внаслідок чого, визнано неправомірною бездіяльність та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивачам щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 18.02.2011 року по 22.07.2011 рік з урахуванням здійснених виплат.
Суд першої інстанції в постанові від 31 серпня 2011 року, враховуючи час звернення позивача до Троїцького районного суду Луганської області зазначив, що відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 18.02.2011 року по 22.07.2011 року, не виходячи за межі позовних вимог
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Троїцького районного суду Луганської області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-507/11/1232 та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач також подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Троїцького районного суду Луганської області від 31 серпня 2011 року скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Судове рішення першої інстанції відповідно до вимог ст. 195 КАС України переглядається в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи “діти війни”, що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом позову є оскарження дій суб'єкта владних повноважень, наслідком яких є нарахування певних сум, які ще не нараховані, на застосування процесуальних строків не розповсюджуються вимоги Закону України ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як і було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Разом з тим, відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної постанови відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою з питання проведення перерахунку пенсії та іншої соціальної виплати за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач до суду з позовом звернулася 18.08.2011 року, причину пропуску звернення до суду обумовила ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.87 Закону України « Про пенсійне забезпечення ».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не поновив позивачу строк звернення до суду , оскільки позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинний був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячно пенсії. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Крім того, слід зазначити, щодо спірних правовідносин не повинні застосовуватись положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки з 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.
Оскільки у правовідносинах, що є предметом розгляду у цій справі, нарахування спірних сум відповідачем не здійснювались, підстави для застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відтак колегія суддів приходить до висновку, що застосуванню підлягає строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тому вимоги позивача підлягають задоволенню лише в межах шестимісячного строку, а в решті мають бути залишені без розгляду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі, однак, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 195, 197 , ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст.ст. 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скарги ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області - задовольнити частково.
Постанову Троїцького районного суду Луганської області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-507/11/1232 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - змінити.
Абзац четвертий Постанови Троїцького районного суду Луганської області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-507/11/1232 доповнити словами: « Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 року по 17.02.2011 року - залишити без розгляду». В решті постанову Троїцького районного суду Луганської області від 31 серпня 2011 року у справі № 2а-507/11/1232- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Т.Г.Арабей
Судді І.В.Геращенко
ОСОБА_3