Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 жовтня 2010 року справа №2а-5539/10/1270
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 житлово-будівельного кооперативу «Луч» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 житлово-будівельного кооперативу «Луч» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій №154 від 13.05.2010, -
Позивач ОСОБА_4 житлово-будівельний кооператив «Луч» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій №154 від 13.05.2010.
Постановою суду першої інстанції від 17 серпня 2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Судом першої інстанції порушено статті 86, 163 КАС України та пункти 6, 16, 26 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.205 року № 560.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задовольнити, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку ОСОБА_4 житлово-будівельного кооперативу «Луч з питання дотримання порядку формування, встановлення та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги. За результатами перевірки було складено акт № 256 від 12.05.2010 року (арк. справи 6-10), яким встановлено, що у період з 01.06.2009 по 31.12.2009 мешканцям житлового будинку, який розташовано за адресою м. Луганськ, кв. Дружби, буд.3, послуга «Обслуговування димовентиляційних каналів» фактично не надавалась. Перерахунки плати населенню за ненадані послуги з обслуговування димовентиляційних каналів ОЖБК «Луч» самостійно не проводились.
Нарахування мешканцям житлового будинку, розташованого за адресою кв. Дружби, буд. 3, за послугу «Обслуговування димовентиляційних каналів» складають: в червні 2009 року - 45,44 грн., в липні 2009 року - 45,42 грн., в серпні 2009 року - 45,45 грн., у вересні 2009 року - 45,45 грн., у жовтні 2009 року - 45,47 грн., в листопаді 2009 року - 45,47 грн., у грудні 2009 року - 45.47 грн.
Фактичне надання послуги «Обслуговування димовентиляційних каналів не підтверджено. За період з 01.06.2009 по 31.12.2009 мешканцям перевіреного житлового будинку необґрунтовано нараховано за послугу «Обслуговування димовентиляційних каналів» 318,17грн.
У період з 01.06.2009 по 31.12.2009 мешканцям спірного житлового будинку, (кв. Дружби, 3) не в повному обсязі надавалась послуга «Освітлення місць загального користування». Перерахунки плати населенню за надані не в повному обсязі послуги з освітлення місць загального користування ОЖБК «Луч» самостійно не проводились.
У червні 2009 року мешканцям будинку нараховано за послугу «Освітлення місць загального користування» - 272,62 грн. Фактичні витрати з освітлення місць загального користування буд. № 3 на кв. Дружби за зазначений період склали 119,29грн.
Аналогічно, у липні 2009 року за вказану послугу нараховано 272,51 грн., фактичні витрати склали 149,64 грн., у серпні 2009 року нараховано 272,69 грн., фактичні, витрати становлять 92,33 грн., у вересні 2009 року нараховано 272,69грн. при фактичних витратах 127,42 грн., у жовтні 2009 року нараховано 272,81 грн., фактичні витрати - 137,67 грн., в листопаді 2009 року нараховано 272,84 грн., фактичні витрати склали 127,56 грн., у грудні 2009 року нараховано 272,84 грн. при фактичних витратах - 133,13 грн., у січні 2010 року нараховано 272,84 грн., фактичні витрати склали 168,80 грн., у лютому 2010 року нараховано 272,84 грн., фактичні витрати - 157,28 грн., у березні 2010 року нараховано за послугу «Освітлення місць загального користування» - 272,84 грн. при фактичних витратах - 168,47 грн.
За період з 01.06.2009 по 31.03.2010 необгрунтовано нараховано за послугу «Освітлення місць загального користування» по будинку 3 на кв.Дружби у м. Луганську 1345,91 грн.
На підставі висновків перевірки, викладених в акті відповідачем прийнято рішення від 13.05.2010 року № 154, за яким у позивача вирішено вилучити 1495,18 грн. необґрунтовано отриманої виручки та накладено штрафні санкції у розмірі 2991,26 грн. за порушення п. 5 ч. 1 ст. 20 та п. 6 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 2 Загальної частини Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, п. 4 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.05.2008 року № 127 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (арк. справи 13).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03.12.1990 року № 507-ХІІ із змінами та доповненнями (далі Закон № 507-ХІІ) цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону № 507-ХІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону № 507-ХІІ контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Правовий статус Держаної інспекції по контролю за цінами встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, якою затверджено Положення про Держану інспекцію по контролю за цінами. Відповідно до п.п. 1 п.5 цієї Постанови Держцінінспекція має право проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін.
Пунктом 4 вищевказаної постанови встановлено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;
Згідно до ст. 14 Закону № 507-ХІІ особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Пунктами 1.3 та 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3.12. 2001 року № 298/519 передбачено, що відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю; підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт).
Актом перевірки від 12.05.2010 року було встановлено, що позивачем протягом періоду з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року послуги «Обслуговування димовентиляційних каналів» фактично не надавалися, послуга «Освітлення місць загального користування» надавалися не в повному обсязі. Перерахунки плати населенню за не надані та наданні не в повному обсязі послуги не проводились.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV із змінами та доповненнями (далі Закон № 1875-IV) встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно до п.2 ст. 7 Закону № 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Пунктом 3 статті 31 Закону № 1875-IV також встановлено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Відповідно до п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12.07.2005 року № 560 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг (додаток).
Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
Пунктом 6 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавець зобов'язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутність таких звернень громадян не звільняє позивача від обов'язку надання послуг належної якості та в повному обсязі за тарифами, сформованими відповідно до вимог діючого законодавства. Обов'язок позивача, як виконавця житлово-комунальних послуг, щодо дотримання державної дисципліни цін не залежить від суб'єктивного права споживача на зменшення плати за ці послуги у зв'язку з їх неякісним чи неповним наданням.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності дій відповідача при винесені рішення про застосування штрафних санкцій з огляду на таке, що одним із принципів державного регулювання цін та тарифів відповідно до ст. 30 Закону № 1875-IV є відповідність оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості, а тому у разі невиконання виконавцем обов'язку, передбаченим ст. 21 Закону № 1875-IV щодо забезпечення своєчасності та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору є підставою для застосування економічних санкцій.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.22, 195, 196, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 житлово-будівельного кооперативу «Луч» - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі № 2-а-5539/10/1270 за позовом ОСОБА_4 житлово-будівельного кооперативу «Луч» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій №154 від 13.05.2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів: