Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
14 жовтня 2010 року справа №2а-6579/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виробничого підприємства «Рембудмонтаж» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року у справі за позовом Виробничого підприємства «Рембудмонтаж» до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_4 підприємство «Рембудмонтаж» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року позов Виробничого підприємства «Рембудмонтаж» визнано таким, що подано з пропущенням строку встановленого для звернення до адміністративного суду, та залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із зустрічним позовом, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України. Частина 2 статті 99 КАС України передбачає обчислення строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак підприємству до теперішнього часу не відомо чи правові дії відповідача чи не правові, оскільки на запити підприємства відповідач не відповідає або ж не дає повної інформації про правомірність своїх дій.
Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
За наявними у справі матеріалами, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач в позовній заяві просить визнати неправомірними дії відповідача по визначенню для відшкодування витрат пільгових пенсій працівників, які були зайняті на роботах списку № 1, протокол призначення пільгових пенсій, відомості фактичних витрат, розрахунки фактичних витрат пільгових пенсій за липень 2009 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що позивач звернувся із вказаним позовом більш ніж через пів року та не заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку щодо залишення заяви позивача без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання позивача на те, що підприємству до теперішнього часу не відомо чи правові дії відповідача чи не правові, оскільки на запити підприємства відповідач не відповідає або ж не дає повної інформації про правомірність своїх дій, не приймаються до уваги суддів, оскільки сам факт звернення до суду із позовною заявою свідчить про незгідність позивача з діями відповідача щодо складання розрахунків фактичних витрат пільгових пенсій за липень 2009 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року, про існування яких позивач дізнався або повинен був дізнатися у відповідні періоди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності зазначених висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 160, 167, 184, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Виробничого підприємства «Рембудмонтаж» - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року у справі № 2а-6579/10/1270 за позовом Виробничого підприємства «Рембудмонтаж» до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: