Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
14 жовтня 2010 року справа №2а-12999/10/0570
приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі судового засідання Ковальчук Г.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року у справі за позовом Донецького казенного підприємства пробірного контролю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,
ДПІ у Київському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року, якою задоволені позовні вимоги Донецького казенного підприємства пробірного контролю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 р. № 0001801540/0 та від 16.04.2010 р. № 0001801540/1.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування податкового зобов'язання та штрафні санкції з податку на прибуток, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», встановлено, що частина прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань є неподатковими надходженнями загального фонду Державного бюджету.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що позивачем порушено п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилось в тому, що позивачем не здійснювались авансові платежі з податку на прибуток при перерахуванні в доход держави дивідендів, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з цього податку.
Апелянт просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) підтримали доводи апеляційної скарги, представники позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції з таких підстав.
Донецьке казенне підприємство пробірного контролю створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 р. № 44-р, засновником підприємства є держава в особі Кабінету Міністрів України, підприємство належить до сфери управління Міністерства фінансів України.
Згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік № 195202, вбачається, що прибуток, який підлягає оподаткуванню підприємства склав 2857816 грн. Дивіденди, що сплачуються до бюджету державними казенними підприємствами в розмірі 15 % від загальної суми чистого прибутку склали 224255 грн. Крім того, в декларації зазначено, що авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів становлять 2500 грн.
10.03.2010 року відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку внаслідок якої складено акт про порушення підприємством п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334 від 28.12.1994 р. в частині не нарахування та не внесення до бюджету авансових внесків при виплаті дивідендів по декларації з податку на прибуток за 2009 рік. Суть порушення зазначено в тому, що платник податків занизив податкове зобов'язання з авансового внеску податку на прибуток при виплаті дивідендів у податковій звітності на 53564 грн. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0001801540/0, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2. п.п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 визначено 160692 грн. суму податкового зобов'язання, в тому числі: 53564 грн. за основним платежем, та 107128 за штрафними санкціями.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений платіж не має податкової природи, не є податком або збором в розумінні чинного податкового законодавства, та вважає такі висновки такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права внаслідок неправильного тлумачення законів України. Дійсно самі дивіденди не є податковими платежами та за цільовим призначенням є неподатковими надходженнями до бюджету. Разом з тим, між сторонами виник спір з приводу нарахування та перерахування податку на прибуток та здійснення авансових платежів з цього податку, який обчислюється в розмірі 25 % з нарахованих дивідендів.
Відповідно до п.п. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Підпунктом 10.1 ст. 10 цього Закону встановлено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Відповідно до п.п.17.1.9 Закону № 2181, - у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Як вбачається з декларації з податку на прибуток за 2009 рік, загальна сума податку на прибуток з суми чистого прибутку підприємства становить 714454 грн., що становить 25 % від об'єкту оподаткування 2857816 грн.
Податковий орган встановив порушення, в тому, що при сплаті дивідендів на користь держави - до або одночасно не здійснено сплату авансового внеску з податку на прибуток.
Разом з тим, вказані висновки спростовуються доводами та доказами наданими позивачем. Крім того, за підсумками року, фактично позивачем здійснено авансовий внесок на суму 90452 грн., замість 56064 грн.
Так, перерахунок дивідендів на користь держави протягом 2009 року здійснювався таким чином: 30.01.2009 р. (пл.доруч. № 130 - дивіденди за 4-й квартал 2008р.)- 10000 грн.
30.01.2009 р. (пл. доруч. № 131 - авансовий внесок) - 2500 грн.
19.08.2009 р.(пл. доруч. № 1081 - дивіденди за 2-й кв-л. 2009 р.) - 56816 грн.
19.08.2009 р.(пл. доруч. № 1080 авансовий внесок) - 14210 грн. (а.с.37).
Сума 14210 грн., яка фактично перерахована як авансовий внесок одночасно з перерахуванням дивідендів не зазначена в податковій декларації за півріччя та рік 2009 року.
При перерахуванні дивідендів на користь держави 30.10.2009 р. та 11.11.2009 р. на суму 28000 грн. та 70145 грн. відповідно, даних про перерахування авансових платежів з податку на прибуток немає.
19.02.2010 року позивачем перераховується частина чистого прибутку (дивіденди) на користь держави за 4-й квартал 2009 року в розмірі 56862 грн. Разом з тим, як вбачається з платіжного доручення № 1877 від 19.02.2010 року, фактично зазначена для перерахування сума - 116388 грн. (а.с.115). Призначення платежу зазначено: частина чистого прибутку за 4-й кв-л 2009 р. - 113553 грн., штраф - 2835 грн. (а.с.115).
З матеріалів справи вбачається, та не оспорюються сторонами, що частина чистого прибутку (15 %) за 4-й квартал 2009 року становить 56862 грн.
Тобто, платіжним дорученням помилково перераховано суму 113553 грн., як дивіденди, тому листом позивача від 16.03.2010 року № 137 на адресу відповідача повідомлено, що сума 59526 грн. перерахована як авансовий платіж з податку на прибуток.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що фактично податок на прибуток за рік нарахований та сплачений позивачем в повному обсязі. Авансовий внесок є лише складовою загальної суми податку, який має сплачуватись у встановлений строк. Підстав для визначення податкового зобов'язання відповідно до «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону № 2181 - не було, оскільки вказаною нормою встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Фактично, податковим органом не встановлено заниження суми податкового зобов'язання, а лише неправильне заповнення декларації з податку на прибуток в розділі «додаткові показники» при фактичній повній оплаті як податку на прибуток так і авансового внеску. Також колегією суддів не встановлено підстав для застосування п.п.17.1.9, оскільки як зазначено вище, авансові платежі нараховувались та перераховувались позивачем.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року у справі № 2-а-12999/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року у справі № 2-а-12999/10/0570 за адміністративним позовом Донецького казенного підприємства пробірного контролю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 14 жовтня 2010 року в присутності представників сторін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти дні з дня складання в повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена 18 жовтня 2010 року.
Колегія суддів: