Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
01 жовтня 2010 року справа №2а-10564/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А.
суддів Радіонової О.О., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
за участю:
представника позивача не з'явився
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого воєнізованого Гірничорятувального Загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року по справі № 2а-10564/10/0570 за позовом ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Першого воєнізованого Гірничорятувального Загону про стягнення простроченої заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 930797,85 грн.,-
У квітні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про стягнення простроченої заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 930797,85 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року по справі № 2а-10564/10/0570 позов ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки до Першого Воєнізованого Гірничорятувального Загону про стягнення простроченої заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 930797,75 грн. було задоволено, а саме:
стягнуто з Першого Воєнізованого Гірничорятувального Загону на користь ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки заборгованість з фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій, призначених на пільгових умовах за період з серпня по грудень 2009р. у розмірі 930797 (дев'ятсот тридцять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 75коп.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Позивач ОСОБА_3 пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663.
Згідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру.
Відповідно до п.6.2 розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України», затвердженою Постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за №64/8663, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій прийняті відповідачем без заперечень. З відповідачем підписаний акт звірення розрахунків, в якому підприємство визнає за собою перед управлінням пенсійного фонду загальний борг по пільговим пенсіям за списком №1 в сумі 2585016,02грн. станом на 01.01.2010р.
Таким чином, відповідач має відшкодовувати позивачу фактичні витрати з виплати та доставки пільгових пенсій.
Згідно п. 6.8 вищевказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як вбачається з розрахунку сум, яки належать до відшкодування згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з серпня по грудень 2009р., сума витрат складає 930797,75 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; 2) змінити постанову суду; 3) скасувати її та прийняти нову постанову суду; 4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи.
Законом № 1058-ІУ визначається порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону № 1058-ІУ для платників збору , визначених п.п. 1, 2 ст. 1 Закону № 1058-ІУ об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Абзацом 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-ІУ для платників цього збору встановлено ставку збору в розмірі 100% від об'єкта оподаткування.
Згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ плату до Пенсійного фонду України на покриття витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах за Списками 1, 2 вносять підприємства та організації.
Відповідно до розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, підприємства відшкодовують ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно п. 6.8 розділу 6 вищезазначеної Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленнях місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умов.
Пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону № 1058-ІУ серед інших повноважень органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-ІУ страхові внески визначено, як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Законом № 1058-ІУ відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році. 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році. 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІП «Про внесення змін до деяких законів України».
В момент прийняття Закону № 1058-ІУ Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.
Абзацом п'ятим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ визначено: виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. «в» - «є» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснювалась до 01.01.2005 року за рахунок, коштів Пенсійного Фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, не вноситься плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), яким є відповідач.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу Першого воєнізованого гірничорятувального загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року - задовольнити..
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області відмовити у повному обсязі.
Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
У повному обсязі постанова складена 04 жовтня 2010 року.
Головуючий О.А.Нікулін
Судді О.О.Радіонова
ОСОБА_4